б).Засоби, які пригнічують лейкопоез (меркаптопурин, метотрексат, міелосан, допан, новембіхін).
Стан організму, при якому знижується властивість крові переносити кисень, називається анемією.
Основною функцією еритроцитів є перенесення кисню від легень до органів і тканин, що забезпечується наявністю в них гемоглобіну. Нестача еритроцитів і (або) гемоглобіну в них називається анемією, а різке збільшення їх – еритремією (поліцитемією).
При анеміях порушується постачання тканин киснем. Основними типами анемій є залізодефіцитна і В12-дефіцитна (мегалобластна). В основі залізодефіцитної анемії лежить нестача заліза в організмі. В12-дефіцитна анемія розвивається внаслідок порушення всмоктування ціанокобаламіну і дефіциту фолієвої кислоти.
Властивість крові до транспорту кисню визначається вмістом у еритроцитах гемоглобіну, тому зниження рівня гемоглобіну в крові і зменшення числа еритроцитів є ознакою анемії.
Еритропоез стимулюють різні фактори: дефіцит кисню, кислота аскорбінова, гормон росту, тироксин та інші. У нирках продукується глюкопротеїд – еритропоетин, який бере участь у еритропоезі. Дефіцит різних харчових факторів, таких як залізо, ціанокобаламін, фолієва кислота, порушують процес еритропоезу, що приводить до розвитку анемії.
Розрізняють такі види анемій:
1. Анемії, що розвиваються внаслідок недостатнього надходження з їжею необхідних для кровотворення факторів (залізо, кислота фолієва, ціанокобаламін, кислота аскорбінова, піридоксин та інші).
2. Анемії, що розвиваються внаслідок втрати крові (кровотечі-менорагії, кровотечі шлунково-кишкового тракту).
3. Анемії, що розвиваються внаслідок підсиленого руйнування еритроцитів (аутоімунна, гемолітична, серповидно-клітинна анемія).
4. Анемії невизначеного генезу.
Гіпохромні (залізодефіцитні) анемії
Основну роль із стимуляторів еритропоезу при гіпохромних анеміях відіграє залізо. В організмі міститься до 5 г заліза, основна частина його – у гемоглобіні.