АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості застосування

Тромбоцитопенія

Оскільки існує ризик появи гепариніндукованої тромбоцитопенії, під час усього курсу лікування надропарином слід контролювати кількість тромбоцитів.

Повідомлялось про поодинокі випадки тромбоцитопенії, інколи тяжкої, що може супроводжуватися артеріальним або венозним тромбозом. Такий діагноз може бути припущений у наступних ситуаціях:

- тромбоцитопенія;

- будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (від 30 до 50% порівняно з вихідним рівнем);

- негативна динаміка тромбозу, з приводу якого призначено лікування;

- поява тромбозу під час лікування;

- десиміноване внутрішньосудинне згортання.

У разі появи цих явищ лікування надропарином слід припинити.

Вищезазначені ефекти мають імуноалергічну природу і якщо лікування застосовується вперше, виникають між 5-м і 21-м днем лікування, але можуть виникнути значно раніше за наявності у хворого в анамнезі тромбоцитопенії, пов‘язаної з лікуванням гепарином.

Хворим на тромбоцитопенію, що виникла при лікуванні гепарином (як стандартним, так і низькомолекулярним) в анамнезі, лікування надропарином за необхідності призначати можна. У такому випадку необхідно ретельне клінічне спостереження та визначення кількості тромбоцитів кожного дня. У разі появи тромбоцитопенії лікування надропарином слід припинити негайно.

У разі появи тромбоцитопенії при лікуванні гепарином (як стандартним, так і низькомолекулярним) лікування слід замінити препаратом іншого класу антитромботичних препаратів. Якщо такого препарату немає в наявності, можна замінити на інший препарат групи низькомолекулярних гепаринів, якщо застосування гепарину є необхідним. У такому випадку кількість тромбоцитів слід перевіряти не менше 1 разу на день і лікування припиняти якомога раніше, якщо початкова тромбоцитопенія зберігається після заміни препарату.

In vitro тест на агрегацію тромбоцитів має обмежене значення для встановлення діагнозу гепариніндукованої тромбоцитопенії.

Хворі похилого віку

Рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування.

Ситуації, за яких збільшується ризик кровотеч

Надропарин слід з обережністю застосовувати у ситуаціях, що асоціюються зі збільшеним ризиком виникнення кровотеч, таких як:

- печінкова недостатність;

- тяжка артеріальна гіпертензія;

- виразка шлунка або 12-палої кишки чи інші органічні ураження зі схильністю до кровотеч в анамнезі;

- судинні захворювання хоріоретини;

- період після операцій на головному і спинному мозку, на очах.

Ниркова недостатність

Відомо, що надропарин виводиться головним чином нирками, що призводить до більшого впливу надропарину у хворих з нирковою недостатністю. У хворих з нирковою недостатністю збільшений ризик виникнення кровотеч і лікувати їх треба з обережністю.

Рішення про можливість зменшення дози для лікування хворих з кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл/хв. повинно базуватись на клінічній оцінці лікарем індивідуальних ризик факторів кожного пацієнта щодо ризику виникнення кровотеч порівняно з ризиком виникнення тромбоемболії.

Хворі літнього віку

Рекомендується перед початком лікування перевірити функцію нирок.

Гіперкаліємія

Гепарин може пригнічувати адреналову секрецію альдостерону і спричиняти гіперкаліємію, особливо у пацієнтів з підвищеним рівнем калію у плазмі або з ризиком такого підвищення у плазмі у хворих на цукровий діабет, пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, з метаболічним ацидозом або у хворих, які приймають препарати, що можуть спричиняти гіперкаліємію (наприклад інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, нестероїдні протизапальні засоби).

Ризик гіперглікемії збільшується із збільшенням тривалості лікування, але звичайно гіперглікемія має оборотний характер. У хворих з факторами ризику слід контролювати рівень калію у плазмі крові.

Спинномозкова/епідуральна анестезія, спинномозкова пункція і супутні лікарські засоби

Ризик спинномозкової/епідуральної гематоми збільшується при застосуванні епідурального катетера або супутньому застосуванням інших препаратів, що можуть впливати на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби, інгібітори агрегації тромбоцитів або інші антикоагулянти. Ризик також збільшується при травматичній або повторній епідуральній або спинномозковій пункції. Тому одночасне застосування нейроаксиальної блокади та антикоагулянтів можливо лише після ретельної оцінки користь/ризик у кожному такому індивідуальному випадку:

- у хворих, які вже лікуються антикоагулянтними засобами, користь від застосування нейроаксиальної блокади повинна бути ретельно збалансована з можливим ризиком;

- у хворих, що готуються до планового хірургічного втручання з нейроаксиальною блокадою, користь від застосування антикоагулянтів повинна бути ретельно збалансована з можливим ризиком.

При проведенні люмбальної пункції, спинномозкової або епідуральної анестезії слід дотримуватись достатнього інтервалу між ін‘єкцією надропарину і введенням та виведенням голки або спинномозкового/епідурального катетера.

Хворі повинні знаходитись під ретельним наглядом для виявлення ознак і симптомів неврологічних порушень. У разі їх появи необхідно негайно лікувати хворого.

Саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби і інгібітори агрегації тромбоцитів

Для профілактики або лікування венозних тромбоемболічних ускладнень і профілактики згортання крові під час гемодіалізу супутнє застосування ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів, нестероїдних протизапальних засобів і інгібіторів агрегації тромбоцитів не рекомендується, оскільки вони можуть збільшувати ризик кровотечі. Якщо застосування такої комбінації уникнути не можна, слід здійснювати ретельний клінічний нагляд.

У клінічних дослідженнях з лікування хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ надропарин застосовувався у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у дозі 325 мг/добу.

Алергія на латекс

Захисний ковпачок на голці попередньо наповненого шприца містить гуму з натурального латексу, що може спричиняти алергічні реакції в осіб, чутливих до латексу.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги

Не впливає.

Вагітність

Клінічних досліджень щодо вивчення впливу надропарину на фертильність немає. Дослідження на тваринах не показали тератогенного або ембріотоксичного ефекту Фраксипарину^Ò. Однак клінічні дані, що стосуються трансплацентарного пасажу надропарину у вагітних, обмежені. Тому застосовувати надропарин в період вагітності не рекомендується, за винятком випадку, коли терапевтична користь переважає за можливий ризик.

Годування груддю

Дані відносно екскреції надропарину у грудне молоко обмежені. Тому застосовувати надропарин у період годування груддю не рекомендується.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав