АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Довідковий матеріал

1. Препарати наперстянки

1.1. Дигален - Нео

1.2. Дигітоксин

1.3. Диланизид

1.4. Гитален

1.4. Кордигіт

1.5. Лантозид

1.7. Листя наперстянки

1.8. Суккудифер

2. Препарати горицвіту

2.1. Адонізид

2.2. Кордиазид

2.3. Трава горіцвіту

3. Препарати конвалії

3.1. Корглікон

3.2. Конваллятоксин

3.3. Настойка конвалії

3.4. Трава конвалії

4. Препарати строфанту

4.1. Настойка строфанту

4.2. Строфантин

1. Правила та схеми застосування серцевих глікозидів. Практичні моменти. Визначення біологічної активності серцевих глікозидів.

Поняття про глікозиди, фармакодинаміка, дозування.

Глікозиди – це складні органічні сполуки рослинного походження, які розпадаються при гідролізі на цукор (глікон) і без цукрову частину (аглікон або генін).Останні і є біологічно активними компонентами, яки викликають той чи іншій ефект при гідролізі в організмі тварини або людини. Глікозиди широко поширені в природі, наприклад у листях толокнянки є глікозид арбутин, який викликає сечогінну дію. Глікозиди, яка мають кардіотонічний ефект назвали серцевими глікозидами.

Вони містяться в таких рослинах, як наперстянка, конвалія, горицвіт, насіння строфанту.

Фармакодинаміка та основна дія серцевих глікозидів: накопичуючись в лікувальних концентраціях в серцевому м’язі серцеві глікозиди діють кардіотонічно. Що проявляється у трьох ефектах:

- систолічна дія: зменшують кількість серцевих скорочень, але посилюють і скорочують серцевий поштовх, систола стає більш повноцінною, прискорюється швидкість серцевих скорочень, що призводить до більш повного спорожнення шлуночків серця, збільшується хвилинний об’єм, при менших витратах енергії збільшується коефіцієнт корисної дії серця.

- діастолічна дія: серцевих глікозидів характеризується тривалою діастолою, під час якої серцевий м'яз довше відпочиває, у міокарді відновлюються енергетичні ресурси рахунок використання внутрішньоклітинних запасів Са, К, Na, глюкози, зменшується витрата кисню і енергії. Правий шлуночок краще наповнюється кров'ю з венозної системи, знижується венозний тиск.

- вагусна дія: під дією серцевих глікозидів посилюється вплив вагуча на серце, при збільшенні тиску в аорті збуджуються пресорні рецептори аорти, які посилюють передачу імпульсу до вагуса і активізує його вплив на серце, при цьому зменшується збудливість ритму і нормалізується ритм.

Вторинна дія серцевих глікозидів: глікозиди конвалії, горицвіту, строфанту також посилюють процеси гальмування в ЦНС і оказують заспокійливий ефект; викликають звуження судин кишечника, печінки і розширення судин нирок; в наслідок покращення кровообігу в організмі виникає сечогінний ефект; інколи серцеві глікозиди можуть викликати блювоту.

Дозування серцевих глікозидів: вміст глікозидів в рослинах змінюється при зберіганні, тому активність цих препаратів перевіряють при надходженні в аптеки, а потім через рік. З цією метою використовують фізіко – хімічні, а також біологічні методи, які визначають активність в дослідах на тваринах. Біологічна активність препаратів, що містять серцеві глікозиди, виражається в жаб’ячих (ЖОД), кошачих (КОД) та голубиних (ГОД) одиницях дії.

Одна ЖОД відповідає дозі стандартного препарату, що викликає в умовах досліду зупинку серця в систолі у більшості піддослідних жаб.

Одна КОД, ГОД передбачає дозу стандартного препарату із розрахунку на 1 кг ваги тіла, що викликає у конкретних умовах зупинку серця кішки або голуба. Але фармакологічна активність серцевих глікозидів залежить ще і від стійкості цих глікозидів в організмі, кумуляції їх при вторинному застосуванні, всмоктуванні із шлунково - кишкового тракту.

Правила застосування серцевих глікозидів:

1. Не застосовують при можливій компенсації серця і ефективного лікування іншими препаратами.

2. При гострій ССС недостатності і зненацька виявленій декомпенсації, коли потрібна миттєва допомога, прибігають до в/венного введення препаратів, що мають швидку і недовгу дію (строфантін, корглікон).

3. При хронічній ССС недостатності, у якості підтримуючої терапії, після досягнення компенсації - фазі („насичення”) в/веними ін’єкціями серцевих глікозидів, тварину переводять фазі „підтримуюча” - оральне застосування переважно препаратів наперстянки, що мають тривалу дію (дигитоксин, дигоксин). Для деяких хворих „підтримуюча” фаза може бути довгою, інколи по життєвою.

Рекомендовані три схеми застосування серцевих глікозидів:

1. швидка дигиталізація, розрахована на створення „насиченої” концентрації препарату в перших 24 – 36 годин. Для цього використовують високі дози препарату, що пов’язано з можливістю передозування. Тому цю схему використовують тільки в умовах клініки і в виняткових випадках.

2. помірна швидка дигиталізація, застосовують середні дози з настанням ефекту через 2 – 5 – 7 днів, поступово підбирає оптимальну для даного хворого дозу.

3. метод повільної дигиталізації малими дозами – тривале або пожиттеве призначення препаратів. Найбільш поширена схема 2. При в/венному введенні необхідна кількість розчину серцевого глікозиди розводять звичайно в 10-20 мл 5%, 20%,40% розчині глюкози, при протипоказаннях до глюкози, розводять в ізотонічному розчині натрію хлориду, вводять повільно. При крапельних інфузіях розводять серцеві глікозиди в 5% розчині глюкози або фізіологічному розчині.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 688 | Нарушение авторских прав