АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гангрена

Визначення. Гангрена є різновидом некрозу, при якому на змертвілі тканини діють фактори зовнішнього середовища за участю гнилісних мікроорганізмів.

Клініка. За клінічним перебігом розрізняють суху та вологу гангрени. Суха гангрена морфологічно ідентична коагуляційному некрозу. По мірі розвитку некрозу тканини висихають, муміфікуються, робляться щільними та набувають темно-коричневого забарвлення. Суха гангрена обмежується частиною сегмента кінцівки і зазвичай не прогресує. За сприятливих умов на межі здорових та змертвілих тканин виникає демаркаційний вал. Мікроорганізми в змертвілих тканинах розмножуються погано. Волога гангрена виникає при гострому порушенні кровопостачання у хворих з надмірною вагою та при наявності набряку тканин. В таких випадках тканини не встигають висохнути, відбувається гнилісний їх розпад, що веде до важкої інтоксикації. Волога гангрена проявляється набряком кінцівки, що швидко прогресує без чіткого відмежування патологічного процесу та вираженим інтоксикаційним синдромом. На шкірі з’являються темно-червоні плями, пухирі відшарованого епідермісу з кров’янистим вмістом, тканини перетворюються в зловонну, мокру аморфну масу сіро-зеленого кольору.

Діагностика. Діагностика гангрени ґрунтується в першу чергу на характері патоморфологічних змін з боку тканин враженої ділянки тіла. Додатковими даними для підтвердження діагнозу є результати фізикальних та інструментальних методів дослідження периферійного кровообігу (відсутність пульсації на периферійних артеріях при об’єктиному обстеженні, критичне порушення кровообігу тканин за результатами УЗД судин або ангіографії, місцеве зниження температури за даними термографії, зниження судинного потенціалу за результатими реовазографії) та клініко-лабораторні ознаки інтоксикаційного синдрому.

Лікування. Лікування гангрени полягає в комплексному підході. Провідною ланкою терапії є хірургічне видалення некротизованої ділянки тканин. Враховуючи швидке прогресування патологічного процесу при вологій гангрені, для рятування життя хворого показана ампутація враженої кінцівки в межах здорових добре васкуляризованих тканин. Гангрена внутрішніх органів (кишечник, жовчний міхур) протікає за типом вологої і вимагає проведення невідкладного оперативного втручання по видаленню органа або його змертвілої частини. Беручи до уваги, що виражена інтоксикація при сухій гангрені не спостерігається, загальний стан хворого страждає мало, тому без великого ризику для пацієнта можливо відкласти оперативне втручання (некректомію або ампутацію) до чіткої візуалізації демаркаційної лінії. Крім оперативного лікування, комплексна терапія гангрени повинна включати засоби, що впливають на етіопатогенетичні чинники виникнення некрозу (судинна, дезагрегантна, антибактеріальна, дегідратаційна, кардіотропна терапія) та дезінтоксикаційну і симптоматичну терапію.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 573 | Нарушение авторских прав