АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Травлення і всмоктування в тонких кишках

Корм, частково перетравлений, у вигляді розрідженої маси з кислою реакцією порціями надходить в 12-палу кишку, де зазнає дії ферментів підшлункового і кишкового соків та жовчі.

Слизова оболонка тонких кишок (12-палої, порожньої та клубової) має випини кишкові ворсинки, вкриті 1-шаровим призматичним каймистим епітелієм, який має ще мікроворсинки. У товщі слизової є пристінкові загальнокишкові (ліберкюнові) залози, які виділяють слиз, а у 12-палої кишки є дуоденальні (бруннерові) залози, що виділяють кишковий сік.

Рухи тонких кишок здійснюються врезультаті скорочення поздовжніх і колових м’язів м’язової оболонки. Хімус перемішується і переміщується в напрямку до товстих кишок.

Розрізняють такі види рухів кишок: маятникоподібний, ритмічний (сегментований) і перистальтичний.

Маятникоподібні - скорочуються і розслаблюються поздовжні м’язи на короткому відрізку кишки, яка то зменшується, то збільшується в довжину, хімус переміщується назад і вперед.

Ритмічні (сегментовані) - скорочуються колові м’язи, внаслідок цього на кишці утворюється багато перетяжок, утворюючи нові сегменти, сприяють перемішуванню хімусу.

Перистальтичні -скорочуються колові м'язи, утворюються кільцеві перехвати, попереду яких розширені порожнини кишок. Такі хвилеподібні скорочення йдуть одне за одним, проходять впродовж усіх кишок і переміщують хімус до товстих кишок.

Гладенькі м’язи кишок перебувають у постійному тонусі, їм характерна автономія (здатність ритмічно скорочуватися після перерізування нервів) завдяки нервовими клітинами ауербахівського сплетення між шарами м’язів кишок.

Рухи кишок спричинюються механічними подразниками - грубими часточками хімусу, хімічними (гуморально) - жовчю, кислотами, лугами, розчинами солей і продуктами розпаду білків. ЦНС регулює через блукаючий (прискорює) і симпатичні (гальмують) нерви.

Велике значення у травленні має

-підшлунковий сік виробляється підшлунковою залозою

-жовч виділяється печінкою

-кишковий сік виділяється слизовою тонкого кишечнику

Підшлунковий сік, виробляється підшлунковою залозою і через протоку потрапляє в 12-палу кишку. за добу 6—7 л, у свиней — 8 л. Це прозора безбарвна рідина з лужною реакцією (pH = 7,2-8,0), густиною 1,008—1,010, містить неактивні ферменти, які перетравлюють поживні речовини. Їх активують ферменти кишкового соку.

-Білки розщеплюються до пептидів і амінокислот трипсином, хімотрипсином та еластином, нуклеїнові кислоти – нуклеазою до мононуклеотидів

-Прості жири ліпазою до жирних кислот та гліцерину, складні жири (фосфоліпіди) - фосфоліпазами до жирних кислот, гліцерину, фосфорної кислоти та ін.

-Крохмаль – амілазою до мальтози, а вона мальтазою - до глюкози, молочний цукор - лактазою до глюкози і галактози, сахароза — інвертазою на глюкозу і фруктозу

Нервова регуляція. на секрецію підшлункової залози впливає блукаючий нерв, кора великих півкуль головного мозку. Виділення починається, коли тварина бачить корм, коли подразнюються рецептори слизової оболонки рота й глотки. Гуморальна регуляція передбачає, що надходження соляної кислоти в 12-палу кишку спричинює секрецію соку навіть після перерізання нервів і руйнування довгастого мозку. НСІ вмикає гормон секретин, панкреозимін, гастрин.

Жовч. Утворення жовчі в клітинах печінки відбувається безперервно. Виділяється з печінки і з жовчного міхура Починає надходити через 5—10 хв після приймання корму і виділяється протягом 6—8 год, спочатку темна і густа жовч із жовчного міхура, а потім світла печінкова жовч. Колір жовчі у травоїдних темно-зелений, у м’ясоїдних червоно-жовтий через наявності білірубіну та білівердину. До складу жовчі входять: вода, жовчні пігменти, холестерин, фосфатиди, жири, продукти розпаду білків, жовчні кислоти (холева, глікохолева, хенодезоксихолева і таурохолева) та їх солі, солі кислот.

Жовч емульгує жири, утворюючи маленькі краплини, що полегшує посилює дію ферменту ліпази на жир; посилює дію амілази і протеолітичних ферментів, сприяє нейтралізації кислого вмісту з шлунка, прискорює рухи кишок, покращує всмоктування, має бактерицидні і дезодоруючі властивості.

Виділення жовчі в кишку регулюється рефлекторно і гуморально. Рефлекторне виділення жовчі починається при надходженні корму в шлунок і кишки або при вигляді корму, тобто умовнорефлекторно. Подразнення блукаючого нерва посилює, симпатичного нерва - гальмує виділення жовчі. Гуморальним подразником, є гормон холецистокінін, що утворюється під дією НСІ і жирних кислот.

За добу у коней, ВРХ виділяється 6-9 л, при поїданні зеленого корму, концентратів кількість жовчі збільшується.

Кишковий сік - безбарвна рідина з лужною реакцією (рН=8,2—8,7), ледь каламутна від слизу, епітеліальних клітин і холестерину. У кишковому соці біля 20 ферментів, що діють на проміжні продукти розщеплення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот та активізують ферменти підшлункового соку та жовчі.

Секреція кишкового соку відбувається безперервно. Стимулює блукаючий нерв, механічні й хімічні подразники (корм, шлунковий сік, продукти розщеплення білків і вуглеводів).

Вміст тонких кишок набуває вигляду однорідної рідкої маси під назвою хімус. Кількість у коней - 190 л, у ВРХ - 150, у свиней - 50 л.

Процес травлення в тонких кишках складається з трьох етапів:

порожнинного травлення,

пристінкового травлення,

всмоктування.

Порожнинне травлення відбувається у порожнині тонких кишок за допомогою ферментів травних соків. При цьому розщеплюються великі часточки до менших, які далі контактують, прилипають до клітин слизової кишок, де відбувається пристінкове травлення.

Пристінкове (мембранне) травлення здійснюється на поверхні мікроворсинок епітелію слизової оболонки завдяки «мембранним» ферментам. Кормові часточки менші за відстань між мікроворсинками, зазнають перетравлювання. Кінцеві стадії розщеплення здійснюються на клітинній мембрані епітелію слизової, а далі й всмоктування.

Пристінкове травлення відбувається також на мембранах клітин слизової шлунка коней, свиней, собак, сичуга і передшлунків жуйних.

Всмоктування. Найактивніше в тонких кишках. За рахунок наявності на слизовій оболонці кишкових ворсинок (2500 на 1 см2) площа її поверхні збільшується в 20-30 разів, у корови - 17 м2, у коня - 12, у собаки - 0,52 м2. За рахунок одношарового циліндричного каймистого епітелію, що має мікроворсинки (до 3000 шт.) ще в 30 разів збільшуться всмоктувальна поверхня кишок. До ворсинки підходять артеріальні і венозні капіляри, в центрі - лімфатична порожнина (синус), всередині ворсинки є ще гладенькі м’язи, нервові волокна.

У товстих кишках всмоктування незначне, тут всмоктуються вода, мінеральні солі, леткі жирні кислоти та інші речовини. У ротовій порожнині всмоктування майже не відбувається (глюкоза), в шлунку всмоктуються вода, мінеральні солі, амінокислоти, глюкоза, в передшлунках жуйних - вода, мінеральні солі, леткі жирні кислоти, аміак, амінокислоти, глюкоза.

Рухи ворсинок прискорюють всмоктування. Під час скорочення їх м’язів кров і лімфа із судин витискуються, а під час розслаблення в них всмоктуються речовини, розчинені в хімусі. Рухи ворсинок зумовлені різними подразниками: продуктами розщеплення білків, глюкозою, жовчними кислотами, а також гормоном вілікініном. Скорочення регулюється нервовим сплетенням Майсснера у підслизовій ворсинок.

Білки всмоктуються в кишках після розщеплення їх до амінокислот. Деякі низькомолекулярні поліпептиди й дипептиди без розщеплення. У новонароджених без змін всмоктуються імуноглобуліни молозива, завдяки чому їх організм отримує готові захисні імунні тіла (антитіла).

Вуглеводи всмоктуються у вигляді моноцукрів - глюкози, галактози, фруктози і манози, але найшвидше глюкоза і галактоза.

Жири всмоктуються у вигляді гліцерину та жирних кислот, та нерозщеплених емульгованих жирів.У травному каналі розщеплюється близько 30-45% всієї кількості жирів корму. У всмоктуванні жирів важливу роль відіграє жовч печінки. У слизовій оболонці кишок жирні кислоти сполучаються з гліцерином, внаслідок чого утворюються краплі нейтрального жиру, який всмоктується в лімфатичні судини ворсинок.

Вода і мінеральні солі. Вода всмоктується у всіх відділах травного каналу, але більше в тонких і товстих кишках.

Разом з водою всмоктуються розчинені в ній мінеральні речовини. Хлориди натрію і калію всмоктуються краще з гіпо- та ізотонічних розчинів, солі кальцію - після утворення сполук з жирними і жовчними кислотами. Надлишок калію порівняно з натрієм погіршує всмоктування кальцію. Фосфор всмоктується з органічних і неорганічних сполук. Залізо засвоюється у вигляді окисних та закисних солей. Мікроелементи мідь, цинк, йод, бром, кобальт всмоктуються у вигляді органічних та неорганічних сполук.

5. Травлення в товстих кишках (сліпа, ободова, пряма)

Перехід хімусу у жуйних, свиней і собак регулюється клапаном, а у коней - сфінктером. Сфінктер і клапан рефлекторно відкриваються внаслідок подразнення рецепторів вищерозташованого відділу кишок, і хімус надходить порціями. При переповнення товстих кишок сфінктер щільно закривається і затримує хімус у тонких кишках.

Травний сік товстих кишок містить в основному слиз і мало слабкоактивних ферментів. Однак допомагають ферменти, які потрапляють разом з хімусом з тонких кишок та ферменти бактерій. Бактерії (до 15 млрд в 1 г вмісту) сприяють розщепленню клітковини, зброджують вуглеводи, розкладають білки і жири. Внаслідок цього утворюються леткі жирні та інші кислоти, різні гази: сірководень, водень, метан, вуглекислий газ, а в процесі гниття білків отруйні продукти: фенол, крезол, індол, скатол.

У задніх відділах товстих кишок відбувається всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас.

У коней сліпа кишка (35 л) виконує функції рубця жуйних тварин, де перетравлюється понад 50% клітковини корму. Значно менше перетравлюється клітковини в товстих кишках свиней і жуйних.

Рухи товстих кишок за характером такі самі, як і тонких, але слабші й повільніші. У сліпій і ободовій кишках поряд з перистальтичними відбуваються і антиперистальтичні рухи, що забезпечує краще перемішування вмісту кишок. Із сліпої кишки вміст сильними перистальтичними рухами перекидається в ободову кишку. Автономія виражена слабше, ніж у тонких кишках.

Формування калу і дефекація. Формування калу починається в нижньому відділі товстих кишок після всмоктування з їх вмісту води та мінеральних речовин. Склад калу: неперетравні рештки корму, відмерлі клітини слизової оболонки кишок, мінеральні речовини, холестерин, жовч, ферменти та мікроорганізми (20—30%).

Після поїдання рослинного корму калу виділяється більше, ніж при поїданні тваринного корму. Корова щодоби виділяє до 40 кг, кінь - до 17 кг, вівця -до 3 кг, свиня – 1-2 кг калу.

Калові маси накопичуються в задньому відділі ободової кишки перед переходом їх у пряму кишку. Вихід з прямої кишки закритий двома сфінктерами: зовнішнім - з поперечносмугастої скелетної - і внутрішнім - з гладенької м’язової тканини. Під час акту дефекації сфінктери рефлекторно відкриваються.

Дефекація - складний рефлекторний акт випорожнення кишок через анальний отвір прямої кишки. Здійснюється за участю ЦНС внаслідок прояву умовних і безумовних рефлексів. Центр дефекації знаходиться в поперековій частині спинного мозку. Акту дефекації сприяють скорочення м'язів черевного преса та діафрагми.

6. Особливості травлення сільськогосподарської птиці. У птахів, замість губ, зубів і щік, є дзьоб, з допомогою якого вони захоплюють корм.

У ротовій порожнині корм довго не затримується, швидко ковтається і потрапляє в розширення стравоходу — воло. Язик вкритий зроговілими сосочками і сприяє захопленню і ковтанню корму. У птахів невеликі слинні залози, мало слини. Воло добре розвинене у курей, індиків та інших зерноїдних птахів, у гусей і качок замість нього є веретеноподібне розширення стравоходу. У волі корм зволожується і розм'якшується слизом та здійснюється перетравлювання вуглеводів, білків і жирів під дією ферментів рослинних кормів і мікроорганізмів. М’який корм переміщується з вола в шлунок, а тверді зернові корми затримуються. Продукти у волі не всмоктуються.

Шлунок птахів має два відділи: залозистий і м’язовий. Корм у залозистому шлунку не затримується і переходить у м’язовий шлунок. У залозистому шлунку виділяється шлунковий сік, що містить НСІ і ферменти, що постійно надходить у м’язовий шлунок. Він має розвинену м’язову оболонку з гладенької м’язової тканини. Під час скорочення м’язів здійснюється перетирання і подрібнення корму, чому сприяють камінці, скельця та інші тверді предмети в шлунку. На поверхні слизової оболонки шлунку є рогова плівка – кутикулу, яка захищає від ушкодження твердими предметами. У курей між залозистим і м’язовим шлунками є сфінктер, у качок і гусей немає і тому корм періодично закидається з одного відділу шлунка в інший.

Обидва відділи шлунка скорочуються кожні 20—30 с. Виділення шлункового соку здійснюється складнорефлекторно і гуморально.

З шлунка корм переміщується у 12-палу кишку. Довжина кишок у птахів менша, ніж у ссавців, корм просувається швидко. У 12-палу кишку надходять підшлунковий сік, жовч, пристінкові залози виділяють кишковий сік. Немає ферментів для перетравлювання клітковини, вона частково розщеплюється мікроорганізмами в розвиненій сліпій кишці. У кишках птахів корм перемішується і переміщується завдяки маятникоподібним і ритмічним рухам. Поряд з перистальтичними рухами спостерігаються й антиперистальтичні. Унаслідок цього хімус переміщується в кишках як уперед, так і назад.