АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методи оцінки функціонального стану печінки

Дослідження функцій печінки необхідно для діагностики захворювань й оцінки ступеня ураження печінки, для визначення прогнозу захворювання й можливості компенсації функцій печінки в період лікування й після нього, у т.ч. після резекції печінки й трансплантації органа, для здійснення контролю за ефективністю лікування. Основні біохімічні показники крові, що характеризують функціональний стан печінки: ● білірубін ● лужна фосфатаза (ЛФ) -Підвищується при холестазі й у меншому ступені при первинному ураженні гепатоцитів.

● гамма-глутамілтранспептидаза (гамма-Гт)

Активність зростає при холестатичному і паренхіматозному ураженні печінки. При холестазі гамма-Гт підвищується паралельно з лужною фосфатазою. При метастатичному ураженні печінки гамма-Гт підвищується частіше, ніж лужна фосфатаза,

● трансаминази

-асгіартпатамінотрансфераза (мітохонадріальний фермент Асат) Активність Асат підвищується при будь-якому гострому ушкодженні паренхіми печінки й інших тканин й органів (кістякова мускулатура, міокард, нирки).

-аланінамінотрансфераза (цитоплазматичний фермент Алат) Оскільки Алат у гепагоцитах значно більше, ніж у клітках інших органів, його підвищення більш специфічно для захворювань печінки.

● лактатдегідрогеназа (ЛДГ)

Малочутливий показник ураження печінки. Значне підвищення активності ЛДГ відзначається при пухлинному ураженні печінки,

● альбумін (37-52 г/л)-Зниження концентрації може свідчити про зниження білковосинтетичної функції печінки,

● фібриноген (2-6 г/л)-Білок гострої фази. Концентрація зростає при гострому ураженні печінки. При хронічних захворюваннях печінки різної етіології знижується,

● протромбіновий час (11-15 е) -Зростає при дифузних ураженнях печінки різної етіології.

● альфа-глобулін (6-10 г/л), бета-глобулін (7-11 г/л), гамма-глобулін (8-1 б г/л)

Концентрація зростає при різних ураженнях печінки, у т.ч. холестазі. Корелює з липопротеїнами крові,

● сечовина (2,5-7,5 ммоль/л) Зниження концентрації свідчить про гноблення утворення сечовини в гепатоцитах з амінокислот,

● амінокислоти -Концентрація зростає при всіх захворюваннях печінки, особливо характерне підвищення концентрації метіоніну (>50 мкмоль/л) ФенілалаНіна (>109 мкмоль/л), гірозину (>72 мкмоль/л).

● жовчні кислоти (сумарно - 2,5-6,8 мкмоль/л).-Концентрація зростає після прийому їжі гіри різних ураженнях печінки. Високочутливий метод підтверджує ураження печінки, дозволяє оцінити її видільну функцію й наявність порто-системного шунтування крові,

● глюкоза (3,8-5,8 ммоль/л) - При фульмінантному некрозі печінки зміст глюкози знижується. При хронічних дифузних захворюваннях печінки порушується толерантність до глюкози.

● галактоза (2,2-3,3 ммоль/л)-Тест толерантності - визначення через 60 хв у сироватці після прийому 40 мл в 250 мл води. При хронічних дифузних захворюваннях печінки концентрація зростає. Іммуногістохімічні тести сироватки крові

● АФП (<10мкг/л)-Підвищення в крові може свідчити про гепагоцеллюлярний рак, хронічний гепатит і цироз печінки.

● Імуноглобуліни класів G, М, А

Концентрація підвищується через гноблення секвестрації антигенів у зірчастих клітинах печінки й порушення катаболізму імунних комплексів у печінці. Рівень істотно зростає при гепатитах і цирозах різної етіології. За показниками, поряд з оцінкою функціонального стану паренхіми печінки, проводиться вивчення функціонального стану міокарда (ЭКГ, ЭХОКГ, велоергометрія), функції зовнішнього подиху (спірометрія, оцінка ефективності альвеолярної вентиляції й дифузної здатності легенів, КІС крові), нирок і сечовивідних шляхів (вивчення кліренсу креатиніна, радіоізотопне дослідження секреторно-екскреторної функції нирок, екскреторна урографія), згорт. системи крові (коагулограма) а також дослідження крові на віруси гепатитів В, С та ін.

В результаті рішення зазначених вище діагностичних завдань із високим ступенем імовірності можна судити про резектабельність пухлини й гіереносимість лікування.

Диференціальна діагностика проводиться з наступними захворюваннями:

● Доброякісні пухлини печінки

● Паразитарні захворювання

● Цироз і гепатити

● Кисти й абсцеси печінки

● Метастатичні пухлини

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 513 | Нарушение авторских прав