АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вірусні РНК і ДНК

Хоча структура ДНК унікальна, тобто більшість нуклеотидних послідовностей зустрічаються лиш по одному разу, однак на кінцях молекули є повтори, коли у кінцевому фрагменті лінійної ДНК повторюється її початкова ділянка. Здатність до набуття кільцевої форми, яка потенційно закладена в кінцевих повторах, має велике значення для вірусів.

Кільцева форма забезпечує стійкість ДНК до ендонуклеаз. Стадія утворення кільцевої форми обов'язкова для процесу інтеграції ДНК з клітинним геномом. Також кільцеві форми є зручним і ефективним способом регуляції транскрипції і реплікації ДНК.

У складі віріонів, які містять одноланцюгову ДНК, переважно знаходяться молекули ДНК однієї полярності. Виключення становлять аденоасоційовані віруси, віріони яких містять ДНК або одної полярності (+) або з протилежним знаком (-). Тотальний препарат вірусів складається з двох типів частин молекул (+) і (-) - ДНК. Інфекційний процес при зараженні цими вірусами виникає лиш при проникненні в клітину частинок обох типів.

Сьогодні із сотень відомих вірусів людини і тварин РНК-геном містять біля 80% вірусів. Здатність РНК зберігати спадкову інформацію є унікальною особливістю вірусів. У багатьох вірусів простих і складно організованих вірусна РНК при відсутності білка може викликати інфекційний процес. Однак, для вірусу грипу, рабдо- і параміксовірусів інфекційною структурою є не РНК, а комплекс РНК з внутрішніми білками. Отже, інфекційна активність залежить від структури. Молекули одноланцюгових вірусів РНК існують у формі одинокого поліпептидного ланцюга зі спіралізованими ДНК-подібними ділянками.

Віруси, які містять одноланцюгові РНК, діляться на дві групи. У вірусів першої групи вірусний геном володіє функціями інформаційної РНК, тобто може безпосередньо переносити закодовану в ньому інформацію на рибосоми. Це віруси з позитивним геномом, або "плюс-ниткові" віруси. До них відносяться пікорна-, тога-, корона- і ретровіруси.

Друга група РНК-геномних вірусів містить геном у вигляді одноланцюгової РНК, яка сама не володіє функціями іРНК. У цьому випадку функцію іРНК виконує РНК, комплементарна геному. Синтез РНК (транскрипція) здійснюється в зараженій клітині на матриці геномної РНК з допомогою вірусспецифічного ферменту - транскриптази.

У складі "мінус-ниткових" вірусів обов'язкова присутність власного ферменту, який здійснює транскрипцію геномної РНК і синтез і РНК, тому що аналога такого ферменту в клітинах немає. Геном таких вірусів умовно позначають як "мінус"-РНК, а вірус цієї групи, як "мінус-ланцюгові" віруси, або віруси з негативним геномом. До цих вірусів відносяться ортоміксо-, бунья-, рабдовіруси. РНК цих вірусів не здатний викликати інфекційний процес. Між цими двома групами вірусів існують структурні відмінності. Так, РНК "плюс-ланцюгових" вірусів виконує функцію іРНК, вона має специфічні структурні особливості, характерні для 5'-3' кінців цих РНК. 5'-кінець клітинних і вірусних РНК має структуру так звані шапочки ("сар"). А "мінус-ниткові" геномні РНК, шапочки не мають. Геномна РНК ретровірусів, хоча і є "(+) ланцюговою", однак не містить "шапочку", цю структуру містить гомологічна РНК, яка синтезується на матриці інтегрованої провірусної ДНК.

Існують віруси, котрі містять, як "(+) ланцюгові", так і "(-) ланцюгові" РНК гени (амбісенс - віруси). До них відносяться аренавіруси. В основному одноланцюгові РНК є лінійними молекулами, однак РНК-фрагменти бунья- вірусів виявлені у вигляді кільцевої форми.

Кільцева форма виникає за рахунок утворення водневих зв'язків між кінцями молекул.

Дволанцюгові РНК.

Цей незвичайний для клітини тип нуклеїнової кислоти, вперше виявлений у реовірусів, дуже поширений серед вірусів тварин, рослин і бактерій. Віруси, які містять такий геном, називають диплорнавіруси. Загальною властивістю диплорнавірусів є фрагментований стан геному. Так, геном реовірусів складається із 10 фрагментів, ротавірусів - із 11 фрагментів. Молекулярна маса РНК різних вірусів варіює в широких межах.

Сучасні уявлення про хімічний склад вірусів характеризується в основному на вивченні чистих препаратів окремих їх видів, які уражають людину, тварин і рослин.

Елементарний склад вірусних частинок такий: вуглець - 50%, кисень -20%, водень - 4%, азот - 16%, фосфор - 0,5-0,4%, сірка - 0,2-0,1%, зольні елементи - 2,5%.

Вміст білку у різних вірусах коливається від 50% до 89%, а нуклеїнової кислоти від 1% до 50%. Крім білків і нуклеїнових кислот, до складу вірусних частинок можуть входити вуглеводи - 2,8%-15,4%, ліпіди -1,5%-5,7%, поліаміни, фосфати тощо.

Ці та інші компоненти не є обов'язковими складовими частинами віріонів усіх вірусів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 823 | Нарушение авторских прав