АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДИВЕРТИКУЛА МЕККЕЛЯ

1. Шифр МКХ-10 - Q 43.0

2. КЛІНІЧНІ ФОРМИ: дивертикуліт (гострий, хронічний) – 14%

непрохідність кишківника (странгуляція, інвагінація

защемлення у грижі), обтурація – 25,3%

пептична виразка з кишковою кровотечею – 43%

пухлини (доброякісні, злоякісні) – 3%

пупочна фістула - 3,4 %

грижутворення (грижа Літтля) – 11%

3.КЛІНІЧНА КАРТИНА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

Для захворювань дивертикула Меккеля характерні 3 вида симптомів:

- біль у животі (гострий початок, болі без чіткої локалізації, частіше у

навколопупочні ділянці, блювота, підвищення темпе-

ратури, збільшення лейкоцитозу)

- шлунково-кишкова кровотеча (незначна, профузна, рецидивуюча)

- кишкова непрохідність (гострий початок, схваткоподібні болі в животі,

блювота, затримка стільця, здуття живота, при інвагіна-

ції – домішки крові у стільці).

4. ТЕРАПІЯ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Доречна у випадках кишкової кровотечі, яка на початкових стадіях за-

хворювання підлягає консервативному лікуванню - проведенню консервативної гемостатичної терапії.

При неефективності консервативного лікування кишкових кровотеч з дивертикула Меккеля, а також при наявності гострих клінічних ознак з боку черевної порожнини показана госпіталізація в спеціалізоване відді-

лення для здійснення оперативного втручання в ургентному порядку.

З приводу хронічних дивертикулітів рекомендована планова диверти-

кулектомія.

5.КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Такі ж, як у п.3.

Диференційна діагностика проводиться з:

- гострим апендицитом

- поліпозом кишківника

- різноманітною гастроентерологічною патологією.

6. ДІАГНОСТИКА ДИВЕРТИКУЛА МЕККЕЛЯ

- Консультатівні огляди суміжних фахівців для виключення патології, що

має подібну клінічну картину (гастроентеролога, гематолога, педіатра).

- Радіоізотопне дослідження (сцинтіграфія) - результати цього дослід-

ження оцінюються як позитивні, якщо має місце аномальна акумуляція ра-

діонукліда.

- Лапароскопія.

- Пробна (діагностична) лапаротомія.

7.ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА

Здійснюється анестезіологом в залежності від проявів захворювання і

стану хворого з необхідною скринінговою лабораторною діагностикою,

потрібною для проведення планового або термінового оперативного втру-

чання.

Обов,язковим є передопераційне введення за 40 хвилин перед операці-

єю, під час премедикації, внутрішньовенно антибіотика (цефалоспорина

П – Ш покоління).

8.ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Вид оперативного втручання залежить від форми дивертикула, а саме

від ширини його основи. Індивідуально при кожному клінічному випадку

здійснюються:

- дивертикулектомія із занурюванням кукси у кисетний шов (при вузько-

му дивертикулі Меккеля),

- клиноподібна резекція дивертикула,

- видалення дивертикула відкритим способом між 2-ма затискачками,

- сегментарна резекція кишки з дивертикулом Меккеля.

9. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ

- Інфузійна терапія з метою дезінтоксикації, корекції водно-елекролітних зрушень, білкового складу крові, гемостатичною метою, тощо.

- Парентеральне харчування.

- Антибіотикотерапія (цефалоспорини П-Ш покоління, метронідазол).

- Вживання рідини і харчування розпочати при наявності перистальтики і відсутності застійного вмісту в шлунку.

10. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Здійснюється педіатром і хірургом на протязі 6 місяців післяоперацій-

ного періоду. Показані курси протизлукової терапії.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 443 | Нарушение авторских прав