 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Консервативне лікування.Лікування ранньої непрохідності починають з консервативних заходів, що направлені на відновлення пасажу по кишечнику, які включають: - випорожнення шлунка шляхом постановки постійного зонду з періодичним його промиванням, - внутрішньовенна стимуляція перистальтики (10% розчин хлоріда натрія 2мл/год, 0,05% прозерин 0,1мл/год) - сифонна клізма - корекція розладів гомеостазу, гемодинаміки, периферійної мікроциркуляції. При позитивній динаміці відмічають зменшення інтоксикації, стимуляцію показників гемодинаміки, відходження стільця і газів. Відсутність позитивних зрушень або погіршення стану хворого на тлі проведення консервативної терапії на протязі 8 – 12 годин диктує показання до операції. При пізній злуковій непрохідності консервативні заходи проводять на протчзі 4 – 6 годин. Якщо після цього, не дивлячись на 2-3-разову медикаментозну стимуляцію, пасаж по кишечнику не відновлюється, то хворий підлягає оперативному втручанню. Обов’язковим є призначення доопераційної антибіотикотерапії (цефалоспорини П-Ш покоління, аміноглікозиди, метронідазол). На користь оперативного лікування (поряд з клінічними даними) свідчать дані про рентгенологічні стадії розвитку странгуляційної тонкокишкової непрохідності за А.П.Хомутовим: І стадія – наявність лише ізольованого здуття тонкої кишки без горизонтальних рівнів рідини. Наявність газу в товстій кишці свідчить про неповну прохідність, відсутність газу вказує на повну непрохідність тонкої кишки. ІІ стадія – тенденція до здуття тонкої кишки; з’являються горизонтальні рівні рідини. При рентгенології виявляються симптом переміщення рідини з однієї петлі в другу зі змінами розташування рівнів рідини. ІІІ стадія – різко здута тонка кишка з великою кількістю горизонтальних рівнів рідини. ІV стадія – тонус кишки різко знижений внаслідок розвитку некрозу всіх шарів стінки защемленої ділянки кишки. Висота газового міхура при цьому помітно зменшується, а довжина рівнів рідини різко зростає, розташовуються вони на одному рівні. Газ в товстій кишці не визначається. При ІІІ та ІV стадіях екстренне оперативне втручання є обов’язковим. 7. Хірургічне лікування.. Знеболення при оперативному втручанні – ендотрахеальний наркоз. Оперативний доступ - серединна лапаротомія. При пізній спайковій кишковій непрохідності допустимо висічення старого рубця. Метою оперативного лікування є: 1. Усунення злук 2. Оцінка життєздатності кишки. 3. Санація черевної порожнини. 4. Декомпресія шлунково-кишкового тракту. Види оперативних втручань, що застосовуються в залежності від операційних знахідок: - розтинання злук - розділення злук при лапароскопії - повний вісцероліз і інтестінопластика - резекція нежиттєздатної ділянки кишки з формуванням кишкового анастомозу - накладання ілеостоми. Вказані хірургічні втручання доцільно доповнити декомпресійною інтубацією кишечника. Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 421 | Нарушение авторских прав |