АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Утворення складних ефірів клітковини.

Прочитайте:
  1. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  2. Аномалії яйцеутворення
  3. Аритмії, обумовлені порушенням утворення збудження.
  4. Будова нирок. Фізіологічне утворення сечі
  5. В результаті всіх цих процесів відбувається пошкодження зуба і утворення у ньому порожнин. Пізніше карієс ускладнюється запаленням пульпи зуба – пульпітом.
  6. В) утворення аміноспиртів.
  7. Вкажіть утворення, напрям і закінчення верхніх і нижніх серцевих іілок блукаючого нерва.
  8. Внутрішньосудинного мікротромбоутворення) і сприяє підвищенню проникності капілярної стінки для рідкої
  9. Г) транскрипція – вихід і-РНК у цитоплазму – трансляція – утворення третинної структури білка.
  10. Дегідратація вуглеводів. Реакції утворення коричневих продуктів

þ Азотнокислі ефіри (нітрати) целюлози одержують нітруванням (каталізатор – Н2SO4).

Суміш моно- і динітратів целюлози (колоксилін) використовується для виготовлення нітролаків. З колоксиліну, камфори та спирту виготовляють целулоїд. Також розчини моно-і динітратів целюлози у суміші етанолу і діетилового ефіру являють собою густу рідин – колодій, який використовується в медицині та ветеринарії для заклеювання ран та закріплення пов’язок.

(С6Н10О5)n + nНNО3 ® [С6Н9О4(ОNО2)]n + nН2О

(С6Н10О5)n + 2nНNО3 ® [С6Н9О3(ОNО2)2]n + 2nН2О

Повний азотнокислий ефір целюлози – тринітрат целюлози [С6Н7О2(ОNО2)3]n – є вибуховою речовиною піроксилін, який використовується для виготовлення пороху.

(С6Н10О5)n + 3nНNО3 ® [С6Н7О2(ОNО2)3]n + 3nН2О

þ Ацетатцелюлозу одержують дією на клітковину оцтового ангідриду в присутності каталізатора Н2SO4:

При неповному ацетилуванні одержують моно- і діацетати целюлози. Діацетати і триацетати целюлози застосовують у виробництві ацетатного шовку. Для цього їх розчиняють у суміші ацетону і етанолу (85:15) або у чистому ацетоні. Утворений в’язкий розчин продавлюють крізь тонкі отвори або фільєри. Тоненькі струмки розчину після висихання перетворюються у нитки, які використовують для виробництва різних видів пряжі штучних волокон.

þ Ксантогенат целюлози (віскоза) застосовують для одержання штучного шовку.

  Спочатку проводять мерсеризацію клітковини, потім до утвореного алкоголяту додають сірковуглець і одержують ксантогенат целюлози:  

Ксантогенат целюлози розчиняють у розведеному розчині гідроксиду натрію при 10 – 12 С. Утворюється в’язка маса – віскоза (прядильний розчин).

Віскозний розчин фільтрують і продавлюють крізь фільєри у ванну з розведеною сульфатною кислотою. Розчин випаровують і одержують прядильні нитки віскозного шовку.

Наведені водорозчинні ефіри целюлози використовуються як згущувачі, препарати для шліхтування ниток, для апретування тканин, антисорбенти в синтетичних миючих засобах, як стабілізатори емульсій і дисперсій полімерів в процесі проведення емульсійної та суспензійної полімеризації.

 

Метилцелюлоза
Етилцелюлоза
Оксиетилцелюлоза
Оксипропілцелюлоза
Карбоксиметилцелюлоза
Карбоксиетилцелюлоза
Метилсульфоцелюлоза
Етилсульфоцелюлоза
Пропілсульфоцелюлоза
Сульфат целюлози

 

Інулін – резервний полісахарид, який відкладається в бульбах складно цвітних, фіалкових, дзвоникових і лілійних рослин, топінамбура (земляної груші), і жоржин (40 ‑ 80% загальної сухої маси). Молекула інуліну на 94 – 97% складається із залишків фруктози і на 3 – 6% глюкози. Макромолекули інуліну мають лінійну будову, де залишки β-D-фруктофуранози з’єднані між собою за типом 2→1. Молекулярна маса інуліну не перевищує 6000. Інулін – білий аморфний гігроскопічний порошок, утворює колоїдний розчин, оптично активний. Одержують з сировини екстракцією гарячою водою. Використовують для одержання фруктози і як замінник глюкози для хворих на діабет.

 

Глікоген (тваринний крохмаль) (С6Н10О5)n – резервний полісахарид тваринного організму, є джерелом хімічної енергії для більшості процесів, що відбуваються в органах, тканинах і клітинах.

Структура глікогену. За своєю хімічною природою глікоген – розгалужений полісахарид, молекули якого побудовано із залишків α-D-глюкопіранози, що з’єднана в прямі та розгалужені ланцюги за типом 1→4 і 1→6. Одне таке розгалуження припадає на 10 – 14 моносахаридних залишків.

Глікоген ‑ білий аморфний порошок, добре розчиняється у воді (утворює колоїдний розчин). З розчином йоду в йодиді калію дає кольорову реакцію, забарвлення якої залежить від ступеня гідролізу (від червоно-фіолетового до червоно-коричневого). Молекула глікогену складається у середньому 2400 – 300000 залишків глюкози. Молекулярна маса – від 400 тис. до 50млн. Найбільший вміст глікогену у клітинах печінки (0,2 – 2,0% загальної сухої маси), скелетних м’язах (0,2 – 2,0%).

 

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 517 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)