АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна профілактика внутрішніх хвороб тварин ґрунтується на загальнобіологічному законі про єдність і взаємозв’язок живих організмів і зовнішнього середовища.

Прочитайте:
  1. A. Бронхоентатичної хвороби
  2. A.1.8 Коротка епідеміологічна інформація – загальна поширеність патології, поширеність серед окремих груп населення (віко-статевих та ін., фактори ризику, прогноз).
  3. D.Не вбиває, не гнітить збудників хвороби в організмі
  4. E. Запис в історії хвороби
  5. V. АНАМНЕЗ ХВОРОБИ
  6. V. РЕВМАТИЗМ. ХВОРОБИ СУГЛОБІВ. СИСТЕМНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ.
  7. VI шкала «Загальна оцінка адаптованості дитини»
  8. XI. Щоденник хвороби
  9. А.2 Загальна частина
  10. А2 Загальна частина

 

При цьому під зовнішнім середовищем слід розуміти ґрунтово-кліматичні умови, стан кормової бази, якість, технологію приготування і способи зберігання кормів, умови утримання і господарського використання тварин.

У сучасних умовах розвитку тваринництва велике значення в запобіганні внутрішньої незаразної патології має загальна профілактика. Як важлива частина організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів вона полягає в систематичній перевірці стану здоров’я тварин, годівлі та умов утримання їх, контролі будівництва тваринницьких об’єктів.

Особливістю внутрішніх незаразних хвороб є те, що, крім явно хворих тварин, яким надається лікувальна допомога, є багато тварин клінічно здорових, але з низьким рівнем або порушеним білковим, вуглеводним вітамінним і мінеральними обмінами речовин. Такі тварини також потребують лікування. Хоча явних симптомів хвороби в них немає.

У клінічній ветеринарній медицині протягом багатьох десятиліть головним було лікувальне спрямування. Сьогодення на перше місце вимагає ставити загальну профілактику. У клінічній ветеринарії розрізняють загальну і часткову профілактику. Загальна профілактика внутрішніх хвороб тварин це система заходів, направлених на створення здорових стад високопродуктивних тварин з міцною конституцією, резистентних до захворювань і високим рівнем обмінних процесів.

Часткова профілактика поєднує ряд таких самих заходів, але направлених на попередження окремих внутрішніх незаразних хвороб, наприклад, диспепсії, бронхопневмонії, рахіту тощо.

Теоретичною основою загальної профілактики є загально-біологічний закон про єдність організму тварин із навколишнім середовищем.

Зовнішнє середовище для сільськогосподарських тварин необхідно розуміти як природно-кліматичні особливості розташування господарства, родючість ґрунту, стан кормової бази, кількість та якість кормів для різних видів тварин та вікових груп, технологію заготівлі та їх збереження, відповідні умови утримання тварин, а також господарське використання їх.

Вплив і роль людини в організації і управлінні цими та іншими факторами зовнішнього середовища дуже великі. Тому слід пам’ятати і сприяти дії позитивних факторів зовнішнього середовища на організм тварин, що забезпечують:

 

а) високий рівень обміну речовин;

б) високу і стійку продуктивність;

в) рентабельне відтворення стада;

г) збереження новонародженого молодняку;

д) довготривалий період використання тварин;

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)