АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Асептика під час хірургічного втручання. (стерилізація шовного та перев’язувального матеріалу, білизни, хірургічного інструментарію та підготовка хірурга до операції).

Значення теми, що вивчається, велике для подальшого розуміння особливостей як розділів програми загальної хірургії, так й інших хірургічних дисциплін, а також безпосередньо в практичній діяльності лікаря.

Мета (загальна): вмiти стерилізувати шовний та перев’язувальний матеріал, білизну, хірургічний інструментарій та підготовка хірурга до операції.

Асептика («а» - без, «septicus» - гниття) – комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникнення мікроорганізмів у рану.

Принципи асептики:

- все, що торкається рани, повинне бути стерильним;

- усі хірургічні хворі повинні бути розподілені на два потоки: «чисті» та «гнійні».

Основні шляхи поширення інфекції:

1. Екзогенний шлях – попадання мікробної флори із зовнішнього середовища:

- повітряно – краплинний шлях проникнення інфекції (повітря із частками пилу, на яких осідають мікроорганізми, джерелом яких можуть бути виділення з носоглотки і верхніх дихальних шляхів хворих, відвідувачів і медперсоналу, ранове виділення із гнійних ран, різні побутові забруднення);

- контактний шлях (інструменти, операційна білизна, перев’язний матеріал, руки хірурга);

- імплантаційний (шовний і алопластичний матеріал, протези).

2. Ендогенний шлях – проникнення мікробної флори в стерильні тканини та органи з організму самого хворого:

- інфекція шкіри хворого;

- інфекція внутрішніх органів хворого (шлунково – кишковий тракт, верхні дихальні шляхи, сечовидільні шляхи).

Хірургічна операція, перев'язки неможливі без перев'язувального матеріалу, що застосовується з метою запобігання від повторного забруднення рани, висушування її, припинення кровотечі і видалення гнійного виділення, фіксації пов'язки. Перев'язувальний матеріал, що застосовується, повинен бути стерильним.

Хірургічна операція, як правило, вимагає застосування шовного і лігатурного матеріалів для припинення кровотечі та зшиття роз'єднаних тканин. Інструменти, що застосовуються при операціях, прилади, перев’язувальний матеріал, повинні бути стерильними.

Стерилізація (sterilis - безплідний) – повне звільнення будь – якого предмета від мікроорганізмів шляхом впливу на нього фізичними або хімічними факторами

М. І. Пирогов – гордість і слава російської й світової хірургії, писав: «Якщо я подивлюся на цвинтар, де поховали заражених у госпіталях, то не знаю, чому більше дивуватися: чи стоїцизму хірургів, що займаються ще винаходом нових операцій, чи довірі, якою продовжують ще користуватися госпіталі в уряді і суспільстві».

Недарма в ті часи хірурги говорили хворим після операції: «Операція зроблена, Бог вас зцілить». На жаль, і ця надія, як і очікувалося, виявилася обманутою.

Хірурги того часу нічого не знали про інфекцію; своїми діями вони самі сприяли впровадженню інфекції в рани, самі провокували сумні результати своїх блискучих по техніці операцій. Кращі голови того часу марно намагалися знайти пояснення невдачам хірургів. Справа дійшла до того, що багато хірургів стали відмовлятися від ножа, думаючи, що лихо просто у втраті крові хворими. Щоб уникнути втрати крові під час операції, впроваджувалися спроби робити оперативні втручання безкровним шляхом. У Франції були винайдені спеціальні петлі, що накладалися навколо частини тіла, яка видаляється, поступово викликаючи її відторгнення.

У той час вносилися незрозумілі ідеї і думки про проникнення в рани якихось організмів. Відомий віденський хірург Бильрот говорив про якийсь нижчий організм, що є причиною нагноєння і гниття ран. Наш великий Пирогов вдало обробляв рани ромашковим чаєм, спиртом, вином, йодною настойкою. Віденський гінеколог Земмельвайс ще в 40-х роках XIX ст. замислився над причинами жахаючої смертності породілей, що народили в родильних будинках. Інші породіллі, що народили вдома, звичайно не вмирали. Люди вважали, що переступити поріг родильного будинку рівноважне тому, щоб переступити поріг смерті. Земмельвайс став підозрювати, що провиною цьому є студенти, що приймали пологи в родильних будинках після роботи в анатомічному музеї. Він поставив за обов'язок студентам до прийому пологів мити руки дезинфікуючими розчинами (хлорною водою). Виявилося, що такий простий на перший погляд захід відразу знизив відсоток смертності в родильних будинках з 10 до 1,27, а родильна гарячка, що безжалісно косила багатьох жінок, стала рідкістю. Однак ці правильні ідеї не були підтримані іншими сучасниками. Лише через довгий час ці ідеї були по заслугах оцінені, і новатору того часу нащадки спорудили пам'ятник на його Батьківщині.

Англійський хірург Лістер знав про досвіди Пастера. Він став замислюватися над причинами неоднакового плину закритих переломів кісток, тобто таких, які утворяться без ушкодження шкірного покриву, і відкритих переломів, що супроводжуються порушенням цілості цього покриву. Гірший перебіг відкритих переломів Лістер, скориставшись ідеями Пастера, став пояснювати тим, що ззовні в рани потрапляють якісь дрібні організми з повітря, з навколишніх предметів. Вирішивши, що процес нагноєння повторює процес гниття, виробив свій метод оперування, що ввійшов в історію хірургії як антисептичний метод. Відтоді вся історія хірургії до введення методу Листера зветься доантисептичним періодом у противагу антисептичному періоду, коли стали панувати ідеї Листера та його методика.

Спостерігаючи за тим, як дьоготь перешкоджає гниттю сміття у вигрібних ямах, Лістер став застосовувати складову частину дьогтю – карболову кислоту для попередження «гниття в ранах». Він прагнув за допомогою цього сильного хімічного агенту знищувати інфекційні організми як у самій рані, так і в повітрі. Лістер ввів у хірургічну практику пов'язку, що носить назву листеровської.

Антисептику називають протигнильним методом, асептику – безгнильним. Деякі називають антисептичний метод хімічним, а асептичний – фізичним, але це невірно, тому що судити про метод по застосованим при ньому речовинам не вірно. Судити про метод треба по тим принциповим цільовим настановам, який цей метод переслідує.

Потім ви дізнаєтеся, що при асептичному методі вживаються і фізичні прийоми, і хімічні речовини, а при антисептичному, як ви вже чули, крім хімічних дезінфікуючих речовин, велике значення було приписано також і фізичній стороні методу, тобто дренуванню ран, відсмоктуванню відокремлюваного з рани і т.п.

Ви пам’ятаєте, що в період насадження листеровської антисептики надавали великого значення повітряній інфекції і всіляко прагнули знищити мікроорганізми в повітрі, боячись проникнення їх у рани. Також листерівська пов'язка була створена, головним чином, для того, щоб інфекційний організм не потрапив з повітря в рани. Однак, незабаром наступила зовсім інша реакція на роль і значення повітряної інфекції: її перестали враховувати. І це, звичайно, було недооцінкою ролі і значення повітряної інфекції для ран. Тим часом, патогенні мікроорганізми знаходилися в повітрі хірургічних відділень, у тому числі й у повітрі операційної, тому необхідно приділяти належну увагу санітарно-гігієнічним умовам в операційній.

Усі заходи, спрямовані на усунення та зменшення небезпеки від пилової і краплинної інфекції, власне і мають метою недопущення мікроорганізмів у рани. Тим самим вони повинні вважатися асептичними заходами і входять як важлива складова частина у поняття «асептика».

Профілактика повітряно – краплинної інфекції:

1. Чітке зонування приміщень.

2. Розподіл потоків хворих («чисті» і «гнійні»).

3. Дотримання правил поведінки в операційній:

- до мінімуму скорочуються ходіння і рухи, тому що вони викликають турбулентні потоки повітря;

- обмеження розмов: у спокої людина виділяє за 1 годину до 100 тисяч мікробних тіл, а при розмові – до 1 мільйона;

- в операційній не повинні перебувати особи, безпосередньо не зв’язані з виконанням операції: присутність на операції групи студентів із 5 – 6 осіб приводить до зростання кількості мікробів в 1м³ у 20 – 30 разів.

4. Носіння масок (використовується для зменшення виділення секрету з носоглотки і ротової порожнини в навколишнє середовище; марлеві маски необхідно міняти кожні 2 – 3 години, а одноразові – щогодини, оскільки при більшому часі втрачається фільтруюча здатність маски і вона контамінується мікробною флорою).

5. Прибирання приміщення.

6. Види прибирання операційної:

- попереднє – проводиться на початку робочого дня, включаючи вологе протирання горизонтальних поверхонь, підготовку стерильного стола;

- поточне – періодичне видалення під час операції використаного перев’язного матеріалу й операційної білизни, усунення забруднень, які виникли під час операції (витирання підлоги, столів та ін.);

- після кожної операції – видалення з операційного залу всіх відпрацьованих матеріалів, протирання операційного стола розчином антисептика, за необхідністю – миття підлоги, протирання горизонтальних поверхонь;

- заключне – виконується наприкінці робочого дня, додатково до попереднього пункту обов’язково виноситься весь перев’язний матеріал та операційна білизна, проводиться вологе прибирання горизонтальних поверхонь; і миття підлоги, включаються бактерицидні лампи;

- генеральне – проводиться один раз на тиждень: операційний зал миється з використанням антисептичних розчинів.

Переходимо до питання про передачу інфекції через зіткнення. Тут велику роль відіграють численні мікроорганізми, що знаходяться на поверхні тіла людини, зокрема на руках хірурга, на тілі хворого і т.п. Опорними пунктами для локалізації мікробів служать потові залози, жир сальних залоз і волосяні мішечки. Жир сальних залоз утворює оболонку, що важко знезаражується навколо мікробів. З іншого боку, за Шаде, на поверхні шкіри, внаслідок випару вологи з пір, утворюється тонкий кислотний шар - «кислотна мантія». Цей поверхневий кислотний шар має найвищу кислотну силу в людському тілі, крім секреції шлунка дорослих, і має бактерицидні властивості. Потіння ніби сприяє відновленню поверхневого кислотного шару, що руйнують бактерії і грибки. За Гершелевичем, на поверхні 1 см ² шкіри долонь приходиться більше 1000 потових залоз, що можуть служити притулком для мікроорганізмів.

Роботи багатьох авторів показали, що бактерії, які знаходяться на шкірі рук, головним чином, розташовані в мікроскопічних складках шкіри, багато мікроорганізмів знаходиться в протоках сальних і потових залоз. За даними Смородинцева, до 95-96% загальної кількості бактерій зосереджено в піднігтьових просторах, а 5% - на поверхні шкіри рук. Процес лущення епідермісу сприяє постійному видаленню частини бактерій з рук, але в той же час руки знову засмічуються свіжими порціями бактерій, що надходять чи ззовні виділяються на поверхню шкіри з проток сальних і потових залоз разом із їх секретом. Механічне очищення рук дуже легко виводить бактерії на поверхню з вивідних проток сальних і потових залоз. За спостереженнями Смородинцева, рівномірне миття рук без попереднього очищення піднігтьових просторів мало знижує кількість мікробів, але попереднє очищення протягом 5-10 хв. гарячою водою, милом і щіткою піднігтьових просторів з наступним миттям інших ділянок різко знижує кількість бактерій на руках – до 2% первісної їхньої маси.

Для того, щоб не внести інфекцію руками лікарів у рани, необхідно, щоб руки лікаря, з одного боку, були «постійно чистими», з іншого боку, перед кожною операцією потрібно відповідно обробляти руки. «Життєва чистота» – поняття відносне. Тут головний упор робиться на те, що кожний хірург повинен завжди бути в стані асептичної сторожкості у відношенні своїх рук. Наприклад, ви спускаєтеся по сходах і тримаєтеся руками за поручні в трамваї, автобусі та руками торкаєтеся тварин, обмацуєте ними ділянку гнійника, займаєтеся грабарством на городі, у саду, полі – усе це буде порушенням асептики. Просимо правильно зрозуміти нас: ми зовсім не хочемо сказати, що хірург повинен бути білоручкою і не повинен займатися господарськими, домашніми справами. Однак хірург забов’язаний завжди пам’ятати, що руки його не повинні торкатися нічого такого, після чого на шкірі рук могли б залишитися патогенні мікроорганізми, що можуть бути внесені ним у рани хворої людини. Повторюємо і підкреслюємо, асептичною сторожкістю повинно бути пронизане все життя хірурга в побуті, на роботі, у громадських місцях, у питаннях особистої гігієни і тощо.

Інша задача – це обробка рук перед кожною операцією. Які би ви не були охайні, але на ваших руках, які оцінюються як «чисті», завжди знаходиться та чи інша кількість мікроорганізмів, що являють собою небезпеку у випадку проникнення їх у рани. Необхідно постійно доглядати за своїми руками: не допускати утворення тріщин, мозолів, задирок, піодермій і т.п. – усе це улюблені місця для скупчення мікроорганізмів, що важко піддаються видаленню. Не можна носити довгі нігті, їх необхідно коротко обрізати. Неприпустиме покриття нігтьових пластинок лаком, тому що під лаком можуть залишатися мікроорганізми, що під час операції можуть потрапити до рани.

Існує багато способів миття рук перед операцією. Це спосіб Фюрбрингера, спосіб Альфельда, спосіб Заблудовського-Татаринова, спосіб Спасокукоцького-Кочергіна – усі вони спрямовані на механічне очищення шкіри з наступним її дубленням і стерилізацією. Однак варто підкреслити, що всі способи мають істотний недолік – це значна тривалість обробки рук і небайдужість для шкіри рук хірурга. З 1972 року за наказом М З №720 з успіхом використовують розчин С-4 (первомур) для обробки рук хірурга перед операцією.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 917 | Нарушение авторских прав