АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація пов’язок

Прочитайте:
  1. II. Поняття про рани, класифікація ран
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  4. Аномалії пологогових сил: класифікація, діагностика, лікування.
  5. Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов’язок
  6. В подальшому лікування опіків проводиться відкритим (безпов’язочним) методом, або закритим методом з використанням пов’язок.
  7. Види пов’язок
  8. Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
  9. Визначення, класифікація і номенклатура вітамінів
  10. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.

І. За призначенням:

- фіксуючі, утримуючі перев’язні матеріали на рані або будь-якій ділянці тіла;

- іммобілізуючи (які забезпечують нерухомість тієї чи іншої частини тіла);

- пов’язки з витягненням;

- стискаючі пов’язки.

ІІ. За зовнішнім виглядом і формою матеріалу:

- бинтові;

- косинкові;

- пращоподібні;

- контурні;

- Т-подібні.

ІІІ. За способом фіксації перев’язного матеріалу:

- клейові (клеолові, колоїдні);

- лейкопластирні;

- бинтові.

ІV. За консистенцією:

- м’які;

- тверді (шини, гіпсові, пластмасові та ін.).

 

Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов’язок

Бинт – стрічка будь-якої тканини, скатана у валик.

В залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, бинти бувають: марлеві, фланелеві, еластичні, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто – трубчасті (ретеласт), гумові.

Бинт має:

- головку (скатана частина бинта);

- початок бинта (вільна частина);

- спинку (зовнішня частина бинта);

- черевце (внутрішня частина бинта).

Правила накладання бинтових пов’язок:

· хворий (потерпілий) повинен перебувати в зручному для нього положенні, а частина тіла, що бинтується, повинна бути доступна з усіх боків;

· частина тіла, яку будуть бинтувати, повинна бути нерухомою і, по можливості, розташовуватися на рівні грудей того, хто бинтує;

· частині тіла, яка бинтується, надається таке положення, в якому вона буде перебувати після накладання пов'язки (найголовніше – це функціонально вигідне положення);

· якщо хворий не в змозі утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні, то це здійснює помічник того, хто накладає пов'язку;

· той, хто накладає пов'язку, повинен перебувати віч – на – віч із хворим і весь час стежити за його станом, а після накладання пов'язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв’язку з накладено пов'язкою;

· головку бинта беруть у праву руку, а початок – у ліву і бинтують зліва направо, при цьому спинка головки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце – назовні;

· у бинтуванні повинні брати участь обидві руки: однією розмотують бинт, а другою – моделюють пов'язку.

Виняток із правила: при накладанні пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу і пов'язки Дезо на праву руку, головку бинта беруть у ліву руку, початок бинта – у праву і бинтують справа наліво;

· закріплюють початок бинта (фіксуючий тур) поруч із ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома – трьома круговими ходами, накладеними досить щільно;

· бинтують у напрямку зліва направо, від периферії до центру, планомірно закриваючи всю необхідну поверхню за певною методикою, в залежності від форми ділянки тіла і функцій пов'язки;

· кожний наступний тур бинта повинен закривати попередній на ½ або 2/3 його ширини (спинка бинта повинна рівномірно прилягати до поверхні, що бинтується, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплюючого тура – не створювати стискання);

NB.Голівку бинта необхідно розгортати по поверхні, що бинтується, не відриваючись від неї:

· зміну напрямків ходу бинта, перегини та ін. бажано проводити поза зоною рани;

· кінець бинта після накладання пов'язки найчастіше закріплюють у тому самому місці, де закріплюється і його початок, так, щоб вузол не локалізувався в місці патологічного процесу і не турбував хворого;

· накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам:

- міцно утримувати матеріал і не порушувати кровопостачання;

- по можливості, не обмежувати рухів (якщо це не іммобілізуюча пов'язка);

· після накладання пов'язки слід звернути увагу на колір шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій нижче ділянки, де накладена пов'язка.

Техніка накладання пов'язок


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1930 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)