АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.

М.І. Пирогов

Хірургія – це один із основних розділів клінічної медицини, що вивчає хвороби та ушкодження, для діагностики і лікування яких використовуються методи та прийоми, об’єднані єдиним терміном –хірургічна операція.

У перекладі з грецької хірургія («cher» - рука, «ergon» – дія) означає рукодія, ремесло. Раніше хірурги не були лікарями. Їх, що займалися нижчим, ручним ремеслом, лікарі не допускали у свою касту. Пройшло багато часу, поки хірургія, переборовши багато труднощів і перешкод, була визнана наукою, а хірурги перестали бути тільки «рукодіями». Поступово виділилася каста лікарів, які сконцентрували в собі народний досвід лікування, збагатили його науковими знаннями своєї епохи, ставши власниками мистецтва лікувати внутрішні хвороби. Хоча термін «хірургія» означає рукодія, сучасний хірург повинен працювати не тільки руками. Він має бути, насамперед, освіченим, вміти розпізнавати багато захворювань як у своєї, так і в ряді суміжних ділянок. Сучасні хірурги ясно усвідомили і зрозуміли, що операція, тобто сама «рукодія», – тільки епізод у житті хворого, у складному плані його лікування, оскільки хірургу варто приділяти належну увагу хворому як у доопераційному, так і в післяопераційному періоді, визначати показання і протипоказання до операції.

Наприклад, деякі люди хворіють на геморой. Це таке захворювання, коли в людини на ділянці заднього проходу розширюються венозні вузли, які викликають у хворого ряд неприємних відчуттів, що заважають йому жити і працювати. Наявність такого захворювання в звичайних умовах само по собі є показанням до операції, особливо, якщо ця хвороба супроводжується частими кровотечами. Але уявимо собі хворого гемороєм, що страждає одночасно гіпертонією, тобто хворобою, що характеризується підвищенням кров'яного тиску і також викликає ряд інших, дуже неприємних відчуттів і страждань. Якщо докладно розпитати хворого, то в деяких випадках гемороїдальна кровотеча, що з'являється час від часу, полегшує його важкий стан, обумовлений гіпертонією: зменшуються головні болі, поліпшується загальний стан, самопочуття, працездатність. Якщо оперувати такого хворого, то знищення умов, що сприяють періодичному невеликому кровопусканню з організму, зменшення його високого кров'яного тиску, можуть значно погіршити стан хворого і створити погрозу його життю. Зрозуміло, що при перерахованих умовах у даний момент мається явне протипоказання до проведення оперативного втручання з приводу геморою. Варто пам'ятати, що потрібно строго ставити показання до операції, розраховувати сили хворого з вагою оперативного втручання. Вчасно зупинити підняту для оперативного втручання руку не менша заслуга, ніж цією же мистецькою рукою зробити блискучу операцію.

Однак сучасний хірург – це не тільки і не стільки маніпулятор, що працює руками, скільки фахівець, який має значний масив спеціальних знань та умінь, володіє складною медичною технікою, яка застосовується як на діагностичному етапі, так і на різних етапах лікування, в тому числі і хірургічного.

Повернемося до визначення нашої дисципліни. Загальна хірургія вивчає загальні питання хірургії. Ми повинні довідатися, що таке запальний процес, пухлина з хірургічної точки зору, навчитися розуміти хірургічний патологічний процес, особливості його виникнення і розвитку, розпізнавати його, а також вивчати принципи профілактики і лікувального впливу на цей процес.

Сюди ж входять елементи пропедевтики, оскільки ми маємо навчити вас прийомам обстеження хірургічного хворого, навичкам хірургічної роботи: надання першої допомоги, накладання пов'язок, правила поводження в хірургічних умовах тощо.

З перших кроків у клініці ви повинні запам'ятати одну дуже важливу ангіому, що повинна стати для вас непорушною істиною на все життя: лікар узагалі, а хірург зокрема лікує не хворобу, а хворого. Не можна лікувати перелом ноги, а лікують хворого Іванова, з переломом ноги. А в цього хворого є цілий ряд особливостей, відмінних від хворого Петрова з таким же переломом ноги.

Кілька слів про працю хірурга. Цим питанням у свій час займався професор Хесин. Він висловив такі думки: якщо раніше вважалося, що розумова праця полягає, головним чином, у витраті енергії мозку і нервів, а фізична пов'язана з роботою мускулів, то для сучасних уявлень стомлення при фізичній праці обумовлюється не стільки стомленням м'язів, скільки стомленням нервів, центральної нервової системи.

Якщо проаналізувати працю хірурга, то ми повинні визначити такі особливості: напруга нервової системи; фізична стомлюваність; особливості санітарних умов (вдихання парів наркотичних речовин, випарів газів і т.п.); небезпека ушкоджень і зараження і особливість розпорядку роботи (виклики по ночах для надання екстреної допомоги, добові чергування і т.п.). До цього варто ще додати стан напруги хірурга у зв'язку з важким післяопераційним періодом у деяких хворих, переживання, пов'язані з невдалими результатами операцій або смертю деяких хворих тощо.

Якими ж якостями повинен володіти хірург? Відомий хірург Купер говорив: «Сучасний хірург повинен мати «жіночу руку, орлине око і левине серце».

Хірург, звичайно, не повинен бути жорстоким ні в якому разі. Жорстокість і лікування – поняття, що взаємно виключають один одного. Хірург має любити свого хворого. Важко уявити собі хірурга, який уночі не відвідує свого важкого хворого, який, приходячи ранком на роботу, не зайде, в першу чергу, до оперованого їм напередодні, який не переживає своєї невдачі, а також смерті свого хворого.

Хірург має бути фізично здоровою, витривалою людиною. Іноді приходиться довго знаходитися біля операційного столу, застосовувати значні фізичні зусилля при виконанні того чи іншого оперативного втручання, не висипатися і т.п. Це під силу тільки здоровій людині. Хірург повинен мати солідні знання не тільки у своїй спеціальності, але й у суміжних ділянках, головним чином, в анатомії й терапії. Терапія і хірургія – основа медицини. Погано, коли хірург у всіх випадках звертається про допомогу до терапевта, щоб вислухати легені і серце свого хворого. Інша справа, коли хірург удається, коли це потрібно, до консультації терапевта чи іншого фахівця, оскільки консультуватися один з одним, колективно вирішувати долю складного хворого – обов'язок кожного лікаря, але розділити хворого по органах, передавши кожен орган у ведення інших лікарів, значить знеособити хворого, виявити до нього безвідповідальність.

Лікареві, особливо хірургу, слід бути уважним. Отут мається на увазі дві якості: вміння спостерігати та відзначати факти, не проходячи повз них. Великим мистецтвом є здатність та уміння знайти який-небудь мікросимптом, непомітну, на перший погляд, ознаку. Як говорив Павлов: «Треба вміти аналізувати факти, а, головне, синтезувати їх».

Як же вам приступити до освоєння знань із хірургії, до виховання в собі чудового таланту «спостерігати» і як навчитися розшифровувати те, що спостерігається? Насамперед, здобуваються навички і досвід, тому бувайте в клініці, нічого не пропускайте, намагайтеся більше бачити, більше запам'ятовувати. Деякі «дрібниці» потім через багато років спливають у пам'яті і часто виручають у скрутних випадках. Слід зауважити, що «дрібниць» у хірургії немає, все є важливим.

Намагайтеся брати все з лекцій і практичних занять. Більше читайте, працюйте над книгою, не тільки над курсом хірургії, але й ширше. Ті, хто заздалегідь присвятить себе хірургічній діяльності, повинні пам'ятати, що в стінах вищого навчального закладу даються основні знання, необхідні кожному фахівцю. Без знаннь основ фізики, хімії, фізіології, анатомії, мікробіології, терапії та інших дисциплін ви не будете повноцінними хірургами. Більш того, треба читати і художню літературу, бувати в театрі, слухати музику, займатися спортом – одним словом, треба готувати себе стати культурним, розвиненим, здоровим фахівцем. Не можна знати все, але вивчити можна все, постійно поглиблюючи свої знання. В одній із священних індійських книг написано, що лікар, знайомий тільки з однією внутрішньою медициною чи хірургією, схожий на птаха з одним крилом. Для вільного польоту необхідно мати два крила.

Що ж стосується нашої клініки, то в нас є бажання допомогти вам відростити маленькі хірургічні крильця, прообраз крил. Однак варто пам'ятати, що це процес двобічного руху одного до іншого. Якщо ви прийшли з думкою: «Ну що ж, навчите нас....», то вся наша робота приречена на невдачу. Той, хто буде сумлінно працювати, успішно вивчить загальну хірургію – предмет цікавий, неважкий, що зберігає масу логічних зв'язків, той успішно здасть підсумкові завдання. На кафедрі вам пропонується курс лекцій і практичних занять, на яких ви повинні засвоїти цілий перелік практичних навичок. Ви вивчатимете асептику та антисептику, кровотечу і переливання крові, загальне і місцеве знеболювання – цих трьох китів хірургії й основи всієї медицини. Потім ви можете вивчити деякі приватні питання хірургії: запалення, некрози, гангрени, пухлини, травматичні ушкодження. При цьому ваша увага буде зосереджена на найбільш загальних характеристиках цих хвороб, закономірностях і стадійності хвороби взагалі.

Ви зможете навчитися підходу до хірургічних хворих, розумінню серйозності перед - і післяопераційного періоду, а також, виконуючи елементарні маніпуляції, придбаєте необхідні навички.

Необхідно також бути хірургічно вихованим, тобто вміти поводитися в хірургічній клініці, в операційній, перев'язувальній. Треба навчитися правильно поводитись у ліжка хворої людини, роблячи це з ласкою, теплом і великим піклуванням. Вислуховуючи хворого, не потрібно вступати з ним у зайві розмови, що можуть стосуватися його захворювання, а також викликати в нього хвилювання. Слово може й повинне стати зцілювальним фактором у процесі лікування, але може перетворитися у фактор травматичний, негативний. Важливо зараз зрозуміти, що користування словом, як зцілювальним фактором, можливо, вдасться не відразу, а здобудеться досвідом. Тому, поки ви цей досвід не опанували, варто остерігатися вступати в розшифровку сутності хвороби у хворого, відсилаючи його для роз'яснення до лікуючого лікаря.

Наступним важливим моментом є вміння коректно поводитися з персоналом клініки. Вас будуть оточувати не тільки викладачі, лікарі, але й медичні сестри, санітарки та інші особи. Варто поважати їх працю і пам'ятати, що вчитися в досвідченої сестри зовсім не соромно, а, навпаки, корисно. Спостерігайте за тим, як молодший персонал подає хворому судно, як повертає хворого в постелі, як змінює йому білизну, годує його; як ставить банки, клізми, як робить ін'єкції і т.п. Із усім цим ви можете й повинні ознайомитися. Кожен досвідчений лікар із теплими почуттями згадує своїх перших практичних учителів – сестер і старих няньок.

У нас є реальні можливості для всіх студентів, бажаючих індивідуально поглибити свої знання, одержати необхідну можливість взяти участь у науково-дослідній роботі кафедри. Персонал кафедри складається з висококваліфікованих викладачів і досвідчених лікарів. На обходах, під час чергувань, у кафедральному гуртку СНТ студенти мають повну можливість учитися, здобувати навички і накопичувати знання.

Ми хотіли б, щоб ви вважали нашу клініку своїм рідним будинком,

відчували потребу частіше бувати в ній, щоб по закінченні навчального року ви згадували про неї з теплотою, нудьгували по ній, тримали б зв'язок із нею. Рано говорити про те, хто з вас у майбутньому стане хірургом, спочатку треба стати лікарем. Але якщо нам удасться прищепити багатьом із вас любов до хірургії, ми будемо дуже задоволені цим.

Дуже хотілося б, щоб ви, використовуючи всі можливості, які наша кафедра надає вам, були не пасивними глядачами, а активними членами нашого колективу.

Усе це – побажання. Але ми маємо систематично здійснювати контроль ваших знань, при якому поряд із показом ми будемо опитувати вас. Ваші знання будуть перевірятися по розділах і у вигляді модульного контролю.

Кілька слів про лекції. У лекції коштовно саме те, як лектор висвітлює матеріал, як він інтерпретує ті чи інші погляди і думки, як він ділиться своїм досвідом – одним словом, оригінальність лектора. Але для того, щоб знати, що в лекції оригінально, треба попередньо ознайомитися з лекційним матеріалом за допомогою підручника. Якщо ви напередодні лекції ознайомитеся з відповідним розділом підручника, то, слухаючи лекцію, краще засвоїте лекційний матеріал, відчуєте оригінальність думки лектора і будете знати, що слід записувати у своєму зошиті.

Звертаємо увагу, що цей посібник, по суті, - деталізований курс лекцій з загальної хірургії. Викладення матеріалу відповідає чинній програмі курсу

загальної хірургії. В усіх розділах наведено дані з інших дисциплін, оскільки міждисциплінарна інтеграція є однією з вимог Болонського процесу. Адже тільки підготовлений клініцист із широким науковим світоглядом може правильно оцінити й інтерпретувати отримані знання. До підручника включені всі необхідні розділи, що висвітлюють проблеми загальної хірургії в обсязі, необхідному для лікаря загальної практики, оскільки, щоб розпочати вивчення клінічної хірургії, необхідно засвоїти цілий ряд загальних питань, що стосуються проблем організації хірургічної допомоги, догляду за хворими, вивчити питання, що відносяться до таких основних симптомокомплексів хірургічної патології, як кровотеча, травма, опіки, рани та ранова інфекція, основи онкології, анестезіології і реаніматології, засвоїти та оволодіти клінічною трансфузіологією, а також питанням обстеження хірургічного хворого. Все це вивчається в розділі «Загальна хірургія», цьому і присвячено запропонований підручник.

Ми хочемо, шановні студенти, на закінчення повернутися до питання про працю хірурга. Професор В.П.Вознесенський якось писав: «Хірургія є жертовне служіння стражденному людству; у цьому вага цього служіння, але в цьому і його притягальні сили. Коли стаєш старше, мимоволі відчуваєш себе трохи філософом. Пройдено довгий хірургічний шлях. Не м'яким килимом, що стелився кольоровими візерунками, а крутим кам'янистим підйомом із вибоїнами і вибоями, стелиться цей шлях. У перспективі цього шляху найбільше яскраво і рельєфно виступають помилки, важкі переживання, хвилини тяжких сумнівів, розчарувань, і лише іноді миготять радісні моменти, але зате вони, як зірки, висвітлюють тривожний обрій життя хірурга, та їхні дрібні промені зігрівають холод болісних переживань, зв'язаних із його роботою».

Цельс писав: «Хірургу слід бути молодим або недалеким від молодості, рука його повинна бути досвідченою і твердою, він повинен однаково вміти користуватися правою і лівою рукою. Його погляд повинен бути точним і проникливим, серце – недоступним страху і співчуттю, маючи головною метою - лікування хворого, не даючи збентежити себе криками, не показуючи більшої поспішності, ніж вимагає випадок, і не розтинаючи менш, ніж потрібно, він повинен вести операцію так, ніби скарги пацієнта до нього не доходили.»

Так, важкий і тернистий шлях хірурга. Багато безсонних ночей, багато коливань, сумнівів, переживань, багато розчарувань, але зате і багато щастя і радості випробовує хірург, коли бачить успішний результат своєї тяжкої праці, коли він бачить врятовану ним людину, яку повернув до життя і до праці родині, суспільству. З відчуттям такого щастя ніщо не може йти в порівняння.

Бажаємо успіхів!

Зміст

1.Асептика ………………………………………………………………………9

2.Сучасні методи антисептики та їх характеристика ……………………24

3.Десмургія.........................................................................................................37

4.Передопераційний період. Загальне знеболювання ……………………57

5.Місцева анестезія в хірургічній практиці та знеболювання в післяопераційному періоді …………………………………………………67

Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 519 | Нарушение авторских прав