 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора дитина або вірусоносій
Джерелом інфекції є хвора дитина або вірусоносій. Виділення аденовірусів триває 7 – 12 днів від початку захворювання і припиняється переважно ще до закінчення хвороби. Особливо довго вірус зберігається в мигдаликах дітей, хворих на хронічний тонзиліт. Механізм передачі інфекції переважно повітряно – краплинний, можливі також аліментарний та контактно – побутовий. Сезонність епідемічного процесу – захворюваність спостерігається цілорічно, але спалахи частіше бувають узимку. Сприйнятливість висока. Хворіють переважно діти віком від 6 міс до 3 років. Після перенесеної інфекції формується типоспецифічний імунітет. Класифікація Типові форми: 1. Фарингокон’юнктивальна гарячка 2. Плівчастий кон’юнктивіт 3. Аденовірусний катар дихальних шляхів 4. Тонзилофарингіт 5. Аденовірусна пневмонія 6. Кишкова форма 7. Мезоаденіт Атипова (стерта) форма Клініка Інкубаційний період триває 1 – 13 днів. Початок хвороби гострий. Суттєвою ознакою є помірна загальна інтоксикація: - загальна слабкість, - озноб, - помірний головний біль, - біль у суглобах і м’язах, - температура тіла 38*С, іноді 39*С, - збільшення печінки і селезінки, - помірна аденопатія. Зміни в ротовій частині глотки виявляють при всіх формах хвороби. Важкість перебігу захворювання залежить від віку дитини, найважчі форми спостерігають у ранньому дитячому віці. Фарингокон’юнктивальна гарячка – найтиповіша форма, що характеризується катаральними явищами та значним підвищенням температури тіла: - різке підвищення температури тіла до 38 – 39*С, - адинамія, - анорексія, - нежить зі слизовими, рідше – гнійно – слизовими виділеннями, - набряк обличчя і повік, - сльозотеча, - гіперемія склер і кон’юнктив, - гіперемія дужок, мигдаликів, іноді плівчастий наліт, - гіпертрофія фолікулів задньої стінки глотки, - біль під час ковтання, - кашель, біль за грудниною, - ін’єкція судин склер. Перебіг цієї форми триває 2 тижні і більше. Плівчастий кон’юнктивіт – часто самостійна форма хвороби. Процес одно -, а потім двобічний: - кон’юнктива гіперемована, зерниста, набрякла, - серозно – слизові, потім слизово – гнійні виділення з очей, - сірувато – білі плівчасті нальоти між склерою і кон’юнктивою очей. Ці прояви тривають 1 – 2 тижні. Аденовірусний катар дихальних шляхів зустрічається часто і має легкий перебіг. Катаральні зміни проявляються ринофарингітом, ринофаринготонзилітом, ринофарингобронхітом: - температура тіла субфебрільна, - нежить, кашель, - незначний біль і гіперемія горла, - синдром крупу, - помірне збільшення лімфовузлів. Тонзилофарингіт супроводжується: - незначним болем у горлі, - гіперемією слизової оболонки глотки, - лакунарними та плівчастими нашаруваннями на набряклих мигдаликах, - кашлем, - нежиттю. Аденовірусна пневмонія характеризується атиповим тривалим перебігом (до 3 – 6 тижн), доволі слабкою загальною інтоксикацією на тлі досить значної дихальної недостатності. Погано піддається лікуванню. У дітей грудного віку аденовірусна пневмонія перебігає дуже важко, тривало: - задишка змішаного характеру, - ціаноз, - гарячка ремітуючого характеру, - блювання, - різнокаліберні вологі хрипи в легенях під час аускультації, - крепітація, - укорочення перкуторного звуку, - тоніко – клонічні судоми. Пневмонія має рецидивний характер з тенденцією до поширення вогнищ, що призводить до високої летальності. Кишкова форма характерна для дітей 1 – го року життя. Спостерігаються такі симптоми: - рідкі випорожнення з домішками слизу, - частота випорожнень 5 – 7 разів на добу, - зниження апетиту, - блювання, - підвищення температури тіла до 38*С. Нерідко до цих симптомів приєднуються явища катару дихальних шляхів. Тривалість даної форми – 3 – 4 дні. Зневоднення не розвивається. Мезоаденіт – досить рідкісна форма аденовірусної хвороби, частіше поєднується з іншими формами, іноді переважає в клінічній картині. Завжди перебігає на тлі катаральних явищ дихальних шляхів: - гострий переймоподібний біль у животі, - підвищення температури тіла до 38*С, - нудота, іноді блювання, - язик обкладений білим нальотом, - часті рідкі випорожнення. Стерта форма проявляється незначно вираженим синдромом фарингокон’юнктивальної гарячки або аденовірусного катару дихальних шляхів. Температура тіла не підвищується. Лікування Проводять у домашніх умовах. Госпіталізації підлягають діти раннього віку з тяжкою формою аденовірусної інфекції та ускладненнями. Призначають постільний режим, повноцінне харчування. Застосовують симптоматичні засоби, десенсибілізуючі препарати, полівітаміни. Рекомендується закапувати в ніс 0,05% розчин дезоксирибонуклеази по 3 – 4 краплі кожні 3 год протягом 2 – 3 днів. Закапування інтерферону в ніс малоефективне. Антибіотики показані лише за наявності бактеріальних ускладнень: пневмонія, синусит, отит тощо. Посиндромна терапія така ж, як і при грипі. Специфічну профілактику не розроблено.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 437 | Нарушение авторских прав |