АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

V Орієнтовна основа дії

Студенти, які присутні в операційній повинні бути одягнуті за відповідною формою: волосся заправлене під шапочку, ноги одіти в бахали, обов’язково надіта маска.

Студенти в передопераційній приймають, з рук санітарок відділення, каталку з хворим і транспортують її до операційного столу. Під керівництвом оператора вони вкладають хворого на операційний стіл. При цьому укладка повинна забезпечувати: положення тіла відповідно оперативному доступу; на спині, на боці, на животі та ін.: надійну фіксовану позицію окремих частин тіла: рук, ніг, голови та ін.; благоприємну дію на фізіологічні і життєво важливі функції організму хворого, не здавлювати судини, нерви; не визивати розладу кровообігу та дихання; зручне полегшення для хірургів.

1. Перед початком обробки операційного поля необхідно перевірити історію хвороби

хворого. Перевірте відсутність записів про алергічні реакції хворого на розчини.

2. Не допускайте затікання розчина антисептика під хворого або під накладені

турникети. Ці розчини можуть викликати подразнення або опіки.

3. Розчин антисептика не повинен бути холодним, якщо операція виконується під

місцевою анестезією.

4. Не потрібен поспіх при обробці операційного поля.

Обкладання (ізоляція) операційного поля виконується стерильними простирадлами, виготовлених з лляних тканин (лінін), або не тканинних матеріалів (бумажні простирадла). Лляні простирадла і рушники вимагають прання, складання і стерилізації в умовах хірургічного стаціонару. Крім того, вони не відштовхують воду і легко змочуються під час операції, створюючи умови для контамінації операційного поля. Бумажні вироби призначені для одноразового використання, що значно полегшує роботу операційного блока. Однак, вони негнучкі і в процесі обкладання операційного поля виникають важкості, нерідко які призводять до рестирилізації.

Основні принципи техніки обкладання операційного поля витікають із її призначення – попередити контамінацію рук хірурга під час операції (“широкі рукава”) від нестерильних частин тіла хворого і розташованих поряд з предметами обладнання операційної. Потім зверху рушників кладуться малі простирадла, які представляють собою прямокутники матеріалу довжиною до 100 см. І в заключенні користуються чотирма стерильними простирадлами, які хірург послідовно накидає на хворого, не доторкуючись необроблених частин тіла хворого, одягу і операційного столу.

Спочатку накидають простирадло, яке відокремлює операційне поле знизу і закриває таз і нижні кінцівки. При цьому сестра повинна слідкувати, щоб нижній край стерильної простині добре закривав стопи хворого, так як в подальшому їй прийдеться працювати в безпосередній близькості до кожного кінця операційного стола. Потім накидають простинь, відокремлюють операційне поле зверху і закриваючи грудину хворого. Для застереження забруднення операційного поля і зручності підходу до хворого зі сторони голови (забезпечення вільного дихання хворого, контроль за його станом, введення наркозу та ін.) цю простиню перекидають через поперечки рами, прикріплену до операційного столу. Дві інші простині обмежують операційне поле з боків таким чином, щоб лишався вільний їх край на відстані 8-10 см. Він буде потрібний в подальшому, для фіксації розсіченої очеревини.

При малих розрізах (апендектомія, грижосічення під місцевою анестезією) інколи можна обійтися двома простинями, розташовуючи край їх під прямим кутом. Раніше використовувались простині з розрізами в середині, при цьому одна простинь обмежувала операційне поле зі всіх сторін. Але при необхідності розширення об’єму операції, розширення доступу, цю простинь приходиться різати. Хірург, визначає характер операції і вид доступу, повинен самостійно ізолювати операційне поле.

Підготовка до операції закінчується фіксацією всіх простинів, в вимушеному їх положенні, чотирма білизнами зажимами (цапками) по вуглах. Далі слідує обробка шкіри антисептиком по ходу імовірного розрізу, місцева анестезія і повторна обробка антисептиком.

Коли хірург і асистент проводять місцеву анестезію, операційна сестра має час остаточно підготуватися до операції.

Подача інструмента хірургу повинна бути швидкою, своєчасною і технічно правильною. Швидкість досягається досвідом роботи і навиками. Своєчасність подачі інструментів досягається знанням ходу операції і інструментів, а техніка подачі і почергове використання інструментів розложених в спеціальних розділах.

Існує три способи подачі інструмента:

– в руки хірургу;

– на інструментальний столик;

– комбінований.

Подача інструментів в руки хірургу – найбільш досконалий спосіб, так як повністю звільняє хірурга від лишніх дій, не зв’язаних з роботою в зоні оперативного втручання. Цей спосіб найбільш випробуваний, так як операційній сестрі легше слідкувати за порядком і чистотою на інструментальному столі, але і самий важкий, тому що потребує великої швидкості, доброї організації робочого місця і чіткого знання ходу операції.

Необхідна повна спрацьованість з хірургом і знання всіх деталей його техніки, послідовність, яка у різних хірургів може бути різною.

Другий спосіб – найбільш простий. Операційна сестра розміщує на інструментальному столику необхідний набір інструментів і матеріалів; хірург по ходу операції бере зі столу потрібні інструменти. Сестра підтримує порядок на столі, подає лігатуру, затягує в голки нитки. При цьому увага хірурга відволікається, втрачається багато часу, можливі порушення правил техніки асептики. Цей спосіб має смисл при гнійних операціях, щоб уникнути забруднення великого інструментального стола.

Третій спосіб вміщує обидва описаних способи. В менш важких і відповідних моментах операції, хірург сам бере ті інструменти, які лежать під рукою. Інструменти потребуючі підготовки (шприци з розчином, голкотримач), подає сестра. В напруженні моменти сестра подає всі інструменти в руки хірурга. Цей спосіб найбільш поширений: чим вище кваліфікація сестри, тим більше буде вона переходити на перший спосіб подачі інструмента.

Подають інструменти, як правило, рукою. Сестра не повинна доторкатися рукою до тої частини інструмента, який буде торкатися тканин. Необхідно користуватися слідуючими прийомами.

Подача шприца. Розчин в шприц набирають повільними рухами поршня, слідкуючи щоб розчин був набраний до кінця і щоб в шприці не було повітря.

Подача ножиць, зажимів, крючків. Ножиці подають в закритому вигляді кільцями від себе. Точно так же, кільцями до хірурга, подають всі види зажимів, причому замки їх повинні бути закриті.

Подача голкотримача. Голку для накладення шва зажимають в голкотримачі. Для цього сестра бере в праву руку голкотримач і захоплює тим голку самими кінцями браншів, поперек, блище до тупого кінця. Гострі голки повинні бути обернені вліво, вушко–вправо, обидва кінця направлені вверх. Голкотримач подають хірургу так, щоб він міг цією ж рукою захопити довгий кінець нитки, чи ж довгий кінець, сестра держить пінцетом, щоб він не заходив навколо голкотримача.

Подача скальпеля. Скальпель подають хірургу рукояткою, сестра держить його за шийку і лезвіє за допомогою маленької серветки, причому край скальпеля повернений до її долоні. Серветка попереджує руку сестри від мимовільного порізу.

Інколи інструменти подають корнцангом чи, при невеликих операціях, пінцетом, якщо руки сестри не оброблені, чи навпаки, із – за небезпеки інфікування її рук. Скальпель, корнцангом беруть за його середину – поперек пінцета, за одну із бранш. Ножиці подають, просовуючи бранші корнцанга в кільце ножиць. Зажими захоплюють при закритому замку за одне з кілець.

Нитки без голок подають пінцетом. Торкатися нитки руками слідує як можна менше для уникнення інфекцій. Довжина її визначається видом шва: для неперервного шва беруть нитку довжиною 40-45 см., для поверхневих вузлових швів - 18-20 см., для швів, наложуючих в глибину операційної рани – 15-20 см. Такою ж довжиною беруть нитку для касетного шва. Для вимірювання довжини нитки слід користуватися якою-небудь постійної міркою, наприклад, довжина власної долоні.

Кетгутову лігатуру потрібно брати трохи більше шовкової нитки, так як кетгут ковзає при зав’язуванні. Нитки для швів використовуються різної товщини в залежності від необхідної міцності шва, особливості вшиваючої тканини та інше.

Шовк №9 використовують для шва судин і нервів, №1–2 – для кишкового шва, №4–6 –для шва апоневрозу. Шкіру шиють шовком №3–4. М’язи, як правило, шиють кетгутом. Перед подачею лігатур необхідно провірити міцність ниток на розрив. Мотки легко рваних ниток усуваються.

Перев’язувальний матеріал подають інструментом. Шарики тримають на інструментальному столику чи подають в руки по одному: класти шарики кучкою на простинь, покриваючу хворого, небезпечно, так як шарик випадково може попасти в рану. Для осушування операційного поля подають тупфери – звернуті валиком маленькі серветки, зажаті по довжині в браншах корнцанга. Для осушування в глибині рани застосовують тампони (на їх кінці при цьому накладають зажими).

Розмір шарика, серветки чи тампона повинен відповідати величині рани, кількості рідини, яку слід осушити. В випадках появлення капель вмісту при викриті шлунку чи кишки, підкладають так звані “мушки” – дуже маленькі шарики. При наявності кровоточивості, для осушування, слідує подавати так названі пишні тупфери – зжаті в корнцанг і звернені середні серветки.

Внутрішні органи, під час операції, з ціллю попередження їх висихання закривають вологими, змоченим теплим ізотонічним розчином натрію хлориду, великими серветками або рушниками.

Інструменти під час операції можуть бути використані один раз чи багаторазово. При одноразовому використанні інструмент одразу скидають після використання чи він, будучи накладеним на тканини, залишається до кінця операції. Багаторазово використовують ті інструменти, котрі бувають потрібні протягом всієї операції (скальпелі, ножиці, деякі види зажимів). Це так звані, інструменти, що повертають.

Необхідно слідкувати за тим, щоб кожний використаний і вже непотрібний у даний момент інструмент був знову поміщений на інструментальний столик. Не можна допускати накопичення таких інструментів на простирадлах, навколо операційної рани. Кожний інструмент, який повертають повинен бути в той же час ретельно протертий марлею, інакше на закривавлену поверхню металу можуть осісти бактерії з повітря, кров засохне і видалити її буде нелегко. Інструменти, які покриті засохлою кров’ю, повинні бути чи відкинуті в таз, чи очищені вологою серветкою і оброблені антисептиком.

Сестра повинна слідкувати не тільки за чистотою інструментів, які повертають, але і за їх справністю. Особливо уважно потрібно перевірити голкотримач і слідкувати, щоб разом з ним поверталась голка.

Персонал в операційній, одітий в стерильну одежу, повинен знаходитись в зоні стерильного режиму. Члени операційної бригади, які одіти в стерильну одежу (рубашка, брюки, халат, шапочка, маска, тапочки) не повинні покидати зону стерильного режиму.

Розмови в зоні стерильного режиму потрібно звести до мінімуму. Під час розмови з роту людини, яка говорить вилітають бризки слини що призводить до розповсюдження бактерій в повітрі. Гучна розмова і сміх в операційній створюють вірогідність контамінації операційної рани (потрапляння мікроорганізмів).

Рух персоналу під час операції зводиться до мінімуму. При ходьбі по операційній створюється потік повітря, що рухається, разом з яким можуть переміщуватись мікроорганізми.

Персонал операційного блоку, не одягнений в стерильний одяг, не повинен знаходитись над стерильним столом.

Члени операційної бригади повинні знаходитись обличчям один до одного. Члени операційної бригади проходять мимо друг друга тільки спиною. Спиною ніколи не повертаються до стерильної поверхні (інструментальний столик, операційний стіл та інші).

Устаткування, яке використовують під час операції, потрібно стерилізувати до операції.

Персонал, одітий в стерильну одежу, доторкається тільки стерильного устаткування.

Якщо стерильність операційної бригади підлягає сумніву, бригада вважається нестерильною.

Стерильні матеріали і хірургічні інструменти вважаються стерильними тільки на стерильному столі.

Операційний халат прийнято вважати стерильним с переду від пахвинної лінії, і рукава халата на 3 см вище ліктя.

Край контейнера, що вміщує стерильний матеріал, є нестерильним.

Закінчення основного етапу операції є ретельний гемостаз за рахунок методів кінцевої зупинки кровотечі.

Кінцевим етапом операції є зашивання рани. Вона виконується пошарово з інтимним стиканням однорідних тканин і без залишку порожнин. Це одна з умов первинного загоєння рани. Краї рани співставляються але без натягу.

І перед ушиванням, і після, як краї рани, так і лінію швів черговий раз обробляють спирт–йодом. Вшита післяопераційна рана дренується гумовими стрічками і на неї накладається зволожені антисептиком ряд серветок, а поверх нього ще один ряд, але вже сухих серветок. Все це закріплюється клеолевою чи бинтовою пов’язкою.

Студенти спостерігають за стадією “пробудження” хворого і переходу його на спонтанне дихання. Після цього під контролем викладача вони перекладають його на каталку і в супроводі анестезіолога транспортують в післяопераційну палату.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 594 | Нарушение авторских прав