АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гастрит. Хвороба Менетріє

Розрізняють гострий і хронічний гастрит. Перший має кілька форм залежно від причини, яка сприяла його виникненню (токсини, котрі діють на слизову оболонку при дизентерії, дифтерії, тифі та інших інфекційних захворюваннях; хімічні речо­вини - концентровані луги та кислоти, які найчастіше з необережності випивають люди; дія променевої енергії, застосовуваної при лікуванні різних захворювань).

Патологоанатомічна та рентгенологічна картина при дії цих факторів залежить від глибини та тяжкості ураження. Фахівці не враховують причину виникнення гастриту і відзначають набряк слизової оболонки шлунка, осередки некрозу, гемо­рагії, розвиток виразок.

При інфекційному гастриті та опіках хімічними речовинами рентгенологічна кар­тина виявляє симптом флокуляції, потовщення, або іноді, при дуже сильних набря­ках, неможливість визначити складки слизової оболонки. При дії хімічних сполук можуть утворюватись виразки, особливо в антральному відділі, а також скорочення його і розвиток стриктур. При інфекційних гастритах зміни локалізуються переважно в тілі та склепінні шлунка.

При променевому гастриті на перший план виступає ригідність стінки шлунка, послаблення або відсутність перистальтичних хвиль. Пізніше формуються ознаки деформації органа, перигастриту.

Хронічний гастрит - найбільш поширена хвороба шлунка, щодо сутності якої існує багато міркувань, з яких два є найприйнятнішими. На думку більшості кліні­цистів, це такі: хронічний гастрит являє собою запальне ураження слизової оболонки шлунка, внаслідок якого відбувається структурна перебудова; інші науковці вважа­ють, що в основі захворювання лежить порушення функції шлунка з наступною структурною перебудовою.

Хронічний гастрит може виникати як первинне захворювання внаслідок непра­вильного вживання їжі при наявності інших недуг органів травлення.

Багато точок зору існує й з приводу патогенезу - його пояснюють, виходячи зі зна­чення аутоімунних процесів, дуоденогастрального рефлюксу, наростання запальних змін слизової оболонки після перебігу гострої фази захворювання.

Клінічна картина складається з диспептичних порушень: відчуття тяжкості в епіга-стрії, відрижки, зригування, нудоти, блювання, печії, неприємного запаху та гіркоти в роті. Загальний стан хворих змінений мало. При пальпації - болісність в епігастрії.

Патологоанатомічно гастрит характеризується гіперемією слизової оболонки з наступною її атрофією або стовщенням; накопиченням у сполучній тканині еозино­філів, плазматичних клітин, макроцитів, а також явищами проліферації сполучної тканини. Залози кістозно перероджуються.

Створено багато класифікацій хронічного гастриту (С. М. Рисс, 1966; К. Магзкак і співавт., 1983; Ю. М. Соколов, П. В. Власов, 1966, та ін.).

В наш час широкого розповсюдження набула класифікація Ю. М. Соколова та П. В. Власова (1966), за якою виділяють шість форм гастриту:

1. Хронічний поширений або універсальний.

2. Хронічний антральний.

3. Ригідний антральний.

4. Хронічний ерозивний.

5. Хронічний поліпоїдний.

6. Супутній виразковій хворобі.

В основу класифікації покладено клініко-рентгенологічну та морфологічну харак­теристики.

Хронічний поширений (універсальний) гастрит зустрічається рідко і характе­ризується вираженими морфологічними та функціональними ознаками, гіперсе-крецією, посиленням та нерівномірністю перистальтики, наявністю спастичних ділянок, переважно у вихідному відділі шлунка. Рентгенологічна картина характери­зується нерівномірним стовщенням складок слизової оболонки у всіх відділах шлун­ка, котрі подекуди об'єднуються, створюючи безформні ділянки. Великого значення у діагностиці хронічного поширеного гастриту дослідники (В. Б. Антоно­вич, 1987) надають дуоденогастральному рефлюксу.

Хронічний антральний гастрит за клінічною картиною нагадує виразкову хворо­бу; рентгенологічно характеризується гіперсекрецією, наявністю спазмів та нерів­номірним стовщенням складок антрального відділу, зміною їх напрямку (скісні та поперечні), а також покрученістю, грубою зазуб-леністю на великій кривині. Виявляються різкі функціональні зміни за гіпертонічним типом.

Ригідний антральний гастрит характеризуєть­ся поширенням запального процесу на всі шари шлунка, що призводить до м'язової гіпертро­фії, надмірного розростання сполучної тканини у стромі слизової оболонки. Рентгенологічно вихід­ний відділ звужений, складки слизової оболонки стовщені, але з поздовжнім напрямком. Пізніше, з розвитком процесу, цей відділ шлунка скорочу­ється, складки стають безладними, контур вели­кої кривини рівномірно зазублений, що зумовле­но їх поперечним розміщенням. Функціональні зміни проявляються гіпертонусом, спазмами. Цю форму гастриту не завжди легко відрізнити від пухлинного процесу, при якому спостерігається деформація антрального відділу з подовженням, нерівномірною зубчастістю контурів на малій та

черевну порожнину, натщесерце в ньому велика кіль­кість слизу, рідини, їжі. Перистальтика в'яла, поверх­нева. Евакуація відсутня протягом 5-6 год. Через 24 год. у шлунку залишається більше половини об'єму прийнятої речовини (іноді - майже весь) (рис. 123).

Малігнізація виразки — поширене ускладнення, яке виявляється у 10-12 % хворих. Порушується правильна форма виразкової порожнини, її контури стають нечіткими, зазубленими. Запальний вал переходить в незмінену стінку у вигляді виступу. Складки слизової оболонки конвергують з різким втягненням у виразкову порожнину, зменшення якої, як і запального валу, не досягається протизапальним лікуванням. Однак малігнізацію не завжди вдається точно встановити. Гастроскопія з біопсією допомага­ють уточнити діагноз.

Кровотеча також є тяжким ускладненням вираз­кової хвороби, котре не є протипоказанням для про­ведення рентгенологічного дослідження, утрудненого в цей період через функціональні спазми.

Флегмона шлунка - гнійне запалення стінки, щовиникає при пораненні слизової оболонки; починається раптово, хворому дошкуляє сильний біль в епігастрії, спостерігається нудота та блювання, висока температура, симптоми перитоніту. При патологоанатомічному дослідженні виявляється запальна інфільтрація стінки шлунка.

Рентгенологічна картина залежить від розмірів ураження: чи є воно дифузним, чи обмеженим. При першій формі контури шлунка чіткі, його звуження відповідає ділянці ураження, стінки ригідні; при другій - виявляється дефект наповнення, мінливість положення шлунка, деформація складок слизової оболонки, гіпертонус, наявність аперистальтичної зони.

До захворювань шлунка, які зустрічаються рідко, відносять туберкульоз, сифіліс, актиномікоз, хворобу Крона.

Туберкульоз шлунка виникає при перенесенні мікобактерій гематогенним або лімфогенним шляхом. Клінічна картина нагадує таку ж при виразковому гастриті. Можливий безсимптомний перебіг захворювання.

Ураження проявляється появою, переважно у вихідному відділі, численних мілі­арних уражень, солітарних туберкульом, які при рентгенологічному дослідженні утворюють дефекти наповнення.

Сифіліс шлунка (виразкова, інфільтративна та пухлиноподібні форми) на фоні специфічного ураження інших органів зустрічається дуже рідко. Клінічна карти­на проявляється дискомфортом. Рентгенологічно виявляються дефекти, зумовлені скупченням виразок; інфільтративна форма характеризується звуженням вихідного відділу, а пухлиноподібна нагадує доброякісні новоутворення.

Актиномікоз - рідкісне захворювання, збуд-ники якого формують у підслизовому шарі акти-номікоми — щільні вузлики, з яких пізніше розви-ваються інфільтрати, що поширюються на брижу і черевну стінку та інші органи. Останні зрощу-ються між собою, виникають абсцеси і нориці.

Рентгенологічнакартинавиявляєдефекти напов-нення, деформацію антрального відділу, зменшен-ня розмірів шлунка. Дуже типовий симптом, який з'являється значно пізніше, - наявність нориць. Специфічне імунологічне дослідження допомагає точно встановити природу захворювання.

Хвороба Крона в останні 20 років зустрі-чається значно частіше. Ізольованого ураження шлунка майже не буває, воно завжди поєднане з ураженням кишечника, і тоді діагноз не викликає утруднень. Процес локалізується в тілі та ант-ральному відділі шлунка. Характерні виразкові зміни слизової оболонки, грануляції.

Рентгенологічна картина рельєфу слизової оболонки нагадує бруківку, часто відзначаються звуження, ригідність стінок.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав