АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієнічні принципи використання харчових добавок.

Для харчових добавок головним критерiєм використання є їх безпечнiсть, i навiть при тривалому зберiганнi вони не повиннi загрожувати здоров’ю людини. Тому гiгiєнiсти враховують ступiнь дiї при безпосередньому потрапляннi їх в органiзм людини або пiсля вiдповiдного технологiчного обробiтку продуктiв, що включають певнi добавки.

За останнє десятилiття рiзко збільшився асортимент харчових добавок, якi використовуються у харчовiй промисловостi. Тому гострiшим стає питання безпечності цих добавок для органiзму людини. Актуальнiсть його зростає при врахуваннi можливостей споживання багатьох харчових добавок людьми рiзного вiку протягом бiльшої частини свого життя.

Виробництво харчових добавок йде бiльш швидкими темпами. нiж продуктів харчування. Воно пов’язане iз загальними тенденцiями розвитку iндустрії здорового харчування: росте виробництво низъкокалорiйних продуктiв. з пониженим вмiстом цукру i жиру, дiєтичного i лiкувального призначення, швидкого приготування. Всi цi продукти повинні характеризуватись такими самими позитивними якостями, як i традицiйнi. Водночас у багатьох країнах виникла серйозна проблема, пов’язана з можливою їх небезпечнiстю. Багато речовин при потрапляннi в органiзм протягом тривалого перiоду, особливо в комбiнацiї з iншими подiбними речовинами, можуть виявитись шкiдливими для органiзму. Це особливо характерно для речовин, якi здатнi до кумуляцiї, тобто до сумування їх ефекту. чи до перетворення в органiзмi з нетоксичної у токсичну форму. У випадку матерiальної чи функцiональної акумуляції виникає складна залежнiсть мiж бiологiчною активнiстю речовини, величиною дози, швидкiстю виведення з органiзму та iнтервалом потрапляння її в органiзм.

Частина стороннiх речовин, якi мiстяться у харчових продуктах, може проявляти побiчну дiю, повязану із руйнуванням складових компонентiв, їх зв’язуванням або перетворенням у токсичнi сполуки.

Використання добавок вважають найбiльш рацiональним у мiнiмальнiй кiлькостi, але не вище встановленого максимально допустимого рiвня (МДР), що передбаченi вiдповiдними документами. МДР передбачає граничний вмiст вiдповiдної добавки за рахунок застосування рiзноманiтної сировини та напiвфабрикатiв, передбачених рецептурним складом. Частина харчових добавок, що не становить загрози для здоров’я людини може застосовуватись у бiльших оптимальних концентрацiях, передбачених рецептурами i технологічними iнструкцiями. Визначення кiлькостi добавки базується на вiдповiдних методиках нормативних документів, в яких приводиться частота інструментального контролю. Для бiльшостi добавок передбачений певний склад та ступiнь чистоти складникiв.

Дозвiл на використання нових добавок дає Головний державний санiтарний лiкар України на пiдставi позитивного висновку державної санiтарно-гiгiєнiчної експертизи. Впровадження у виробництво харчових добавок на вiдповiдних пiдприємствах здiйснюється пiд контролем установ державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на мiсцях. Цi установи проводять державний санiтарно-епідемiологiчний нагляд та вибiрковий контроль за використанням харчових добавок i вмiстом їх у харчових продуктах.

Вiдомчий контроль за належним застосуванням харчових добавок на пiдприємствi, їх якiстю, вмiстом у харчових продуктах покладено на технологiчну службу пiдприємства i виробничу лабораторiю.

Максимально допустимий рiвень вiдповiдних дозволених добавок стосується всiх продуктiв, якi надходять для реалiзацiї на територiю України, виробляються пiдприємствами харчової промисловостi та громадського харчування незалежно вiд їх вiдомчої належностi, пiдпорядкування та форми власностi. Вiдповiдальнiсть за дотримання встановлених норм несуть керiвники виробничих, а також пiдприємств громадського харчування і торгiвлi.

На споживчiй упаковцi харчових продуктiв, як включають харчовi добавки, вказують назву кожної харчової добавки (хiмiчну чи торговельну або мiжнародний символ).

Перелік харчових добавок, якi дозволенi до використання, може змiнюватись з урахуванням результатiв токсикологiчних та iнших бiологiчних випробувань, вiрогiдного сумарного добового надходження їх до органiзму людини з усiх джерел. Також враховуються рекомендації щодо рiвня вмiсту добавки в продуктi та прийнятого добового надходження її в органiзм людини з їжею, якi мiстяться в офiцiйних матерiалах ВООЗ.

В цiлому проблема харчових добавок складна i багатогранна. Питаннями використання харчових добавок займається спецiалiзована мiжнародна органiзацiя — Об’єднаний комiтет експертiв ФАО/ВООЗ по харчовим добавкам i контамiнантам (забруднювачам) — YECFA (ФАО вiд англ. FАО — Food and Agricultural Organization — спецiалiзована установа ООН з питань продовольства i сiльського господарства).

Згiдно з санiтарними правилами i нормами по застосуванню харчових добавок, клопотання про дозвiл на використання нової добавки повинно мiстити такi обов’язковi матерiали:

• детальну характеристику речовини, що пропонується для використання у виглядi харчової добавки; її фiзико-хiмiчнi властивостi, спосiб отримання, вмiст напiвпродуктiв, домiшок, ступiнь очищення (чистоти), дiючi нормативи (ДСТ, ТУ та iн.) або проекти аналогiчних документiв;
• детальне обгрунтування мети та необхiдностi застосування нової речовини, її переваг перед способами, що вже використовуються для досягнення того ж технологiчного ефекту;
• проект технологiчної iнструкцiї по виробництву продукту та проведення технологiчного процесу, пов’язаного iз застосуванням харчової добавки, в який слiд вiдобразити спосiб застосування та кiлькiсний вмiст добавки у кiнцевому продуктi;
• перелiк харчових продуктiв, в яких може бути присутня ця харчова добавка;
• коло споживачiв харчового продукту, виготовленого iз застосуванням харчової добавки, що пропонується;
• методи визначення харчової добавки або продуктiв її перетворення у харчовому продукті; запропоновані методи повиннi бути специфiчними та достатньо чутливими.

Якщо пропонується iмпортована харчова добавка, то крiм приведеного подаються документи про їх склад та дозвiл органiв охорони здоров’я на їх використання в країнi-експортерi.

Згiдно з Законом України про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини, забороняється реалiзацiя i використання вiтчизняних та ввезення в Україну iмпортних харчових продуктiв без маркування державното мовою України про склад харчового продукту iз зазначенням перелiку назв використаних у процесi виготовлення харчових добавок, барвникiв, iнших хiмiчних речовин або сполук. Харчова добавка може позначатись як iндивiдуальна речовина, наприклад сорбiнова кислота, лецитин та iн., або груповою назвою, наприклад консервант, емульгатор, синтетичний барвник тощо. Останнiм часом набуло поширення позначення харчової добавки у виглядi iндексу „Е” (Еurоре) з трьох- або чотирьохзначним номером, який належить конкретнiй добавцi i зрозумiлий в усiх країнах свiту. Вiн пiдтверджує, що дана сполука перевiрена на безпечнiсть, для неї встановленi критерiї чистоти i вона вiдповiдає цим критерiям, для неї встановленi гiгiєнiчнi нормативи в харчових продуктах (максимально допустимi рiвнi, допустима добова доза, допустиме добове споживання тощо).

В деяких випадках пiсля назви харчової добавки або i iндексу може стояти її концентрацiя. В нашiй країні вона виражається в мг на 1 кг або 1 л продукту. а за кордоном використовується абревiатура ррm („рагts рег million” — частин на мiльйон) i означає, що на 1 млн. вагових чи об’ємних частин продукту припадає певна кiлькiсть харчової добавки. Наприклад, величина 50 ррm вказує, що в мiльйонi частин продукту знаходиться не бiльше 50 частин вiдповiдної добавки, тобто 50 мг/кг або 50 мг/л продукту.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 770 | Нарушение авторских прав