АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Джерела вітамінів, провітаміни та антивітаміни

Природні джерела вітамінів:
1.В основному організм отримує вітаміни з їжею частіше рослинного, тваринного походження.
2.Нормальна мікрофлора кишечника (переважно біфідобактерії) здатна синтезувати вітаміни (К, Н, В12, В6, Вс, В2, В1, РР, пантотенову кислоти),особливо у дорослих жуйних.
3. Деякі вітаміни ендогенного походження, але їх генез залежить від зовнішніх чинників (наприклад, в шкірі під дією УФО відбувається перетворення холестеролу в вітамін Д; з незамінної амінокислоти триптофану в клітинах утворюються НАД + і НАД + Ф - активні форми вітаміну В5). Деякі вітаміни поступають в організм у вигляді попередників - провітамінів, які під дією специфічних факторів перетворюються на відповідні вітаміни. Окремі вітаміни являють собою групу близьких за хімічною структурою сполук, що володіють схожим специфічним, але відрізняючимся за силою біологічним ефектом на організм, наприклад А1 і А2, D2 і D3.

Існують також антивітаміни - речовини, що перешкоджають використанню вітамінів живою клітиною внаслідок їх руйнування, зв'язування в неактивні форми, заміщення сполуками, близькими до вітамінів за хімічною будовою, але володіють протилежним біологічною дією.

Багато надходять в організм жиророзчинні вітаміни, що депонуються в тканинах, а більшість водорозчинних використовується для синтезу коферментів (небілкових компонентів складних ферментів). Оскільки термін життя ферментів обмежений, то коферменти розпадаються і виводяться з організму у вигляді різних метаболітів. Жиророзчинні вітаміни теж піддаються катаболізму і втрачаються організмом, хоча і повільніше, ніж водорозчинні. Тому необхідно постійне надходження вітамінів з їжею і кормом.

Реакція організму на нестачу вітаміну називається гіповітамінозом, а на відсутність - авітамінозом. Причинами цих явищ є нестача або відсутність вітамінів в раціоні, наявність в кормах антивітамінів, тривале застосування хіміотерапевтичних засобів, що приводить до порушення і змін складу нормальної кишкової флори (дисбактеріоз), порушення всмоктування і транспорту вітамінів, фізіологічно висока потреба в вітамінах (зростаючий організм, вагітність). При гіпо- та авітамінозах падає продуктивність тварин, виникають різні захворювання. Порушення нормальних обмінних процесів, пов'язане з тривалим надмірним надходженням вітамінів в організм, називається гіпервітамінозом. Не можна ототожнювати поняття гіпервітаміноз з одноразовим, надлишковим надходженням вітамінів в організм, оскільки в цьому випадку утворився не гіпервітаміноз, а отруєння. [2]

1.4 Особливості всмоктування вітамінів

Особливості хімічної будови визначають як ліпофільну, так і гідрофільну природу незамінних харчових компонентів. Ліпофільні для свого всмоктування вимагають наявності жовчі, до складу якої входять солі жовчних кислот, відповідальні за засвоюваність. В ентероциті ліповітаміни включаються в транспортні форми (хіломікрони або ЛПДНЩ) і далі, потрапляючи в лімфу, проробляють довгий шлях через грудну лімфатичну протоку, велике коло кровообігу, стають
доступними для органів-мішеней і, нарешті, досягають печінки.
На відміну від них натуральні харчові фактори гідрофільної природи, всмоктуючись у кишечнику, за системою портального кровообігу відразу надходять до цього органу.

1.5. Роль печінки в обміні вітамінів

1.Як ліпо-, так і більшість гідровітамінів при надмірному надходженні в організм здатні депонуватися в печінці.
2.В гепатоцитах більша частина натуральних аліментарних компонентів активується:
а) шляхом фосфорилювання.
Наприклад: вітамін В1 - в тіаміндифосфат (ТДФ),
В6 - в фосфопірідоксамін або фосфопиридоксаль (ФП);
б) включаючись в нуклеотиди: вітаміну РР в НАД +, НАД + Ф; рибофлавін в ФМН, ФАД; пантотенова кислота в кофермент ацилювання (НS-Ко А);
в) вітамін Д гідрокислюванням;
г) каротини під дією каротиндиоксигенази перетворюються в вітамін А;
д) за рахунок реакцій гідрування фолієва кислота перетворюється в тетрагідрофолієву кислоту (ТГФК); реакція відновлення використовується і для реактивації вітаміну С.
3.В печінці здійснюється синтез специфічних білків, що транспортують вітаміни в плазмі крові до органів-мішеней.
Значення комплексу: вітамін + транспортний білок:
а) з його допомогою забезпечується розчинність ліповітаміну в плазмі крові;
б) попереджається передчасне прояв активності вітаміну;
в) утруднюється виділення його через нирковий фільтр;
г) створюється специфічна взаємодія з рецепторами мембран клітин-мішеней.
4.Катаболічна фаза обміну багатьох вітамінів завершується в печінці. Продукти біотрансформації ліповітамінів, В12 виділяються з організму в складі жовчі через шлунково-кишковий тракт.
Практично всі незамінні харчові компоненти мають внутрішньоклітинної рецепцією, тобто проникають в цитоплазму і органоїди, де і виконують свої специфічні функції.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав