АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Скарги пацієнта.

в,ялість, загальна слабість, втому

мерзлякуватість

зниження пам,яті

сонливість в день і порушення нічного сну

зниження інтересу до навколишнього середовища

сухість шкіри, набряк обличчя і кінцівок, випадіння волосся

порушення менструального циклу

Об*єктивно.

Шкіра бліда, суха, лущиться, потовщена, набрякла, холодна, не береться в складку

при натискуванні на набряки ямка не залишається

виражений гіперкератоз долонь і підошов

волосся сухе, рідке, ламке

голос низький, грубий, охриплий

Діагностика.

зниження рівня гормонів ЩЗ

основний обмін знижений на 40-60 %

підвищення рівня холестерину і зниження лужної фосфатази

сканування ЩЗ, УЗД, ЕКГ

Диференціальний діагноз первинного і вторинного гіпотиреозу.

1. Проводиться на підставі проб з тироліберином і тиротропіном. Гіпоталамічне походження гіпотиреозу підтверджується збільшенням рівня тиреоїдних гормонів у крові після стимуляції тироліберином, гіпофізарне – позитивною пробою з тиротропіном. Відсутність ефекту у відповідь на стимуляцію підтверджує первинний гіпотиреоз. При останньому частіше виявляється підвищений титр антитіл до тиреоглобуліну або тканини щитоподібної залози.

2. У дорослих хворих необхідно виключати гломерулонефрит, анемію нормохромну або мегалобластичну, атеросклероз, енцефаліт, пухлину головного мозку, серцеву недостатність. У хворих дітей диференціальний діагноз необхідно проводити з рахітом, хворобою Дауна, різними формами нанізму (гіпофізарним, церебральним, хондродистрофією), набряковим синдромом іншої етіології.

Прогноз.

Адекватне лікування значно поліпшує прогноз.

При вродженому гіпотиреозі замісна терапія повинна призначатись немовлятам постійно і в необхідних дозах, що забезпечує нормальний розумовий, фізичний і статевий розвиток.

Замісна терапія у дорослих відновлює працездатність і гальмує розвиток ускладнень.

Лікування.

Дієта з обмеженням продуктів багатих на холестерин і хлористий натрій.

Основний метод лікування — замісна терапія: тиреоїдин (висушена щитовидна залоза великої рогатої худоби), трийодтиронін, тироксин, тиреотом, тиреокомб.

Лікування у старших людей починають з невеликої дози у зв'язку з підвищеною чутливістю до тиреоїдних гормонів.

Тиреоїдин призначають по 0,025г 2 р. на день, кожні 5 днів підвищують дозу на 0,025г до одержання еутиреоїдного ефекту. Дія тиреоїдину починається через 2-3 доби від почат­ку лікування, а кінцевий ефект настає через 2-3 тижні. Оптимальну дозу вживають постійно. Переважно добова доза не перевищує 0,3 г.

Трийодтиронін починають з 10 мкг і посту­пово доводять до 50-100 мкг.

Тироксин починають з 25-50 мкг, поступово збільшуючи до 200-300 мкг на добу. Він діє повільно, дія настає через 2-3 дні, максимум — через 2-3 тижні, післядія — 7-10 днів після відміни.

Тиреотом і тиреокомб — комплексні препарати. Одна таблетка тиреотому містить 10 мкгтрийодтироніну і 40 мкглевотироксину. Одна таблетка тиреокомбу містить 10 мкгтрийодтироніну, 70 мкглевотирокснну і 150 мкг йодиду калію.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 853 | Нарушение авторских прав