Сироваткова хвороба
це симптомокомплекс, що розвивається у відповідь на в/м або в/в введення до організму чужорідної сироватки або інших препаратів (гетеро логічних або гемолітичних). Відноситься до групи алергозів, що викликані ліками. Виділяють такі групи медикаментозних алергій:
І. Генералізовані: - анафілактичний шок;
- сироваткова хвороба;
- синдром Лаєлла.
ІІ. Локалізовані: - ураження шкіри та слизових оболонок;
- гематологічні ураження;
- вісцеральні ураження.
Етіологія сироваткової хвороби. До виникнення сироваткової хвороби можуть привести:
1) Введення сироваток:
- протиправцевої (5-10%);
- протидифтерійної;
- антирабічної;
- антилімфоцитарної;
- проти ботулізму;
- антирабічного гамоглобуліну;
- імуноглобулінів;
- правцевого анатоксину.
2) Іноді – введення гормонів (інсулін, АКТГ).
3) Трансфузія крові.
4) Отрута комах (при укусах).
Патогенез: в основі механізмів розвитку сироваткової хвороби лежить алергійна реакція з утворенням імунних комплексів у відповідь на введення антигену (алергену). Утворюються Аt (антитіла): JdG, JdM, JdE, що приймають участь у формуванні імунних комплексів.
Класифікація:
1) Гостра сироваткова хвороба → це реакція спрямована на виведення з організму чужорідних антигенів через інактивацію елементами ретикулоендотелія.
2) Хронічна сироваткова хвороба → характеризується незворотним відкладенням імунних комплексів у стінці судин та структурними змінами у судинах (у першу чергу – ниркових), та прогресуючою недостатністю ураженого органа.
Клініка. Сироваткова хвороба може виникнути на 7-10 добу, після однократного введення антигену (алергену). Температура тіла може підніматися до 39-40°С. Характерне збільшення лімфовузлів (генералізоване або регіональне), при пальпації вони болючі, не зливаються у конгломерати, м’які. Зміни на шкірі нагадують прояви кропив’янки – еритема у місці ін’єкції, або генералізована із свербіжем. Різноманітні геморагічні прояви (не завжди). Може бути набряк обличчя (30%), набряк суглобів (колінних, ліктьових, гомілкових кистей та стоп).
При цій патології часто бувають уражені нирки (як при гломерулонефриті, сеча має темно-червоний колір). Страждає серцево-судинна та дихальна системи: мають місце напади експіраторної задишки (як при бронхіальній астмі), тахікардія, аритмія, ексудативний перикардит (дуже рідко).
Збоку шлунково-кишкового тракту пацієнти відчувають дискомфорт, нудоту, може бути діарея. Ураження нервової системи мають прояви поліневритів, гострого мієліту (параліч Ландрі). У крові можуть бути підвищені лейкоцити, ШЗЕ, кількість імунних комплексів. У сечі знаходять еритроцити. Для ідентифікації сироваткової хвороби проводять алергійні шкірні проби з сироватковою з епідермісу шкіри, (вона буде позитивна) та біопсію уражених ділянок шкіри (знаходять зміни, характерні для васкулітів). Ускладненнями сироваткової хвороби можуть бути: анафілактичний шок, хронічна ниркова недостатність, перехід у вузликовий періартеріїт або системний червоний вовчак.
Лікування починають, як і при анафілактичному шоці:
- вище місця ін’єкції джгут (якщо можливо), місце ін’єкції обколоти 0,1% розчином адреналіну.
- глюкокортикоїдні препарати вводити в/м або в/в;
- при необхідності: антигістамінні препарати серцеві глікозиди, еуфілін;
- антикоогулянти: кальцію хлорид, кальцію глюконат, в/в, аскорутин, гепарин 10000–20000 ОД;
- для зменшення свербежу шкіри: теплі ванни, обтирання шкіри 5% ментоловим спиртом або розчином столового оцту;
- при артралгії – негормональні протизапальні засоби: вольт арен, диклофенак, диклоберл, перклюзон.
Прогноз сприятливий. Тим, хто переніс сироваткову хворобу, не слід вживати кінське м'ясо та продукти з кінського молока (кумис).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 505 | Нарушение авторских прав
|