| Сироваткова хворобаце симптомокомплекс, що розвивається у відповідь на в/м або в/в введення до організму чужорідної сироватки або інших препаратів (гетеро логічних або гемолітичних). Відноситься до групи алергозів, що викликані ліками. Виділяють такі групи медикаментозних алергій: І. Генералізовані: - анафілактичний шок; - сироваткова хвороба; - синдром Лаєлла. ІІ. Локалізовані: - ураження шкіри та слизових оболонок; - гематологічні ураження; - вісцеральні ураження. Етіологія сироваткової хвороби. До виникнення сироваткової хвороби можуть привести: 1) Введення сироваток: - протиправцевої (5-10%); - протидифтерійної; - антирабічної; - антилімфоцитарної; - проти ботулізму; - антирабічного гамоглобуліну; - імуноглобулінів; - правцевого анатоксину. 2) Іноді – введення гормонів (інсулін, АКТГ). 3) Трансфузія крові. 4) Отрута комах (при укусах). Патогенез: в основі механізмів розвитку сироваткової хвороби лежить алергійна реакція з утворенням імунних комплексів у відповідь на введення антигену (алергену). Утворюються Аt (антитіла): JdG, JdM, JdE, що приймають участь у формуванні імунних комплексів. Класифікація: 1) Гостра сироваткова хвороба → це реакція спрямована на виведення з організму чужорідних антигенів через інактивацію елементами ретикулоендотелія. 2) Хронічна сироваткова хвороба → характеризується незворотним відкладенням імунних комплексів у стінці судин та структурними змінами у судинах (у першу чергу – ниркових), та прогресуючою недостатністю ураженого органа. Клініка. Сироваткова хвороба може виникнути на 7-10 добу, після однократного введення антигену (алергену). Температура тіла може підніматися до 39-40°С. Характерне збільшення лімфовузлів (генералізоване або регіональне), при пальпації вони болючі, не зливаються у конгломерати, м’які. Зміни на шкірі нагадують прояви кропив’янки – еритема у місці ін’єкції, або генералізована із свербіжем. Різноманітні геморагічні прояви (не завжди). Може бути набряк обличчя (30%), набряк суглобів (колінних, ліктьових, гомілкових кистей та стоп). При цій патології часто бувають уражені нирки (як при гломерулонефриті, сеча має темно-червоний колір). Страждає серцево-судинна та дихальна системи: мають місце напади експіраторної задишки (як при бронхіальній астмі), тахікардія, аритмія, ексудативний перикардит (дуже рідко). Збоку шлунково-кишкового тракту пацієнти відчувають дискомфорт, нудоту, може бути діарея. Ураження нервової системи мають прояви поліневритів, гострого мієліту (параліч Ландрі). У крові можуть бути підвищені лейкоцити, ШЗЕ, кількість імунних комплексів. У сечі знаходять еритроцити. Для ідентифікації сироваткової хвороби проводять алергійні шкірні проби з сироватковою з епідермісу шкіри, (вона буде позитивна) та біопсію уражених ділянок шкіри (знаходять зміни, характерні для васкулітів). Ускладненнями сироваткової хвороби можуть бути: анафілактичний шок, хронічна ниркова недостатність, перехід у вузликовий періартеріїт або системний червоний вовчак. Лікування починають, як і при анафілактичному шоці: - вище місця ін’єкції джгут (якщо можливо), місце ін’єкції обколоти 0,1% розчином адреналіну. - глюкокортикоїдні препарати вводити в/м або в/в; - при необхідності: антигістамінні препарати серцеві глікозиди, еуфілін; - антикоогулянти: кальцію хлорид, кальцію глюконат, в/в, аскорутин, гепарин 10000–20000 ОД; - для зменшення свербежу шкіри: теплі ванни, обтирання шкіри 5% ментоловим спиртом або розчином столового оцту; - при артралгії – негормональні протизапальні засоби: вольт арен, диклофенак, диклоберл, перклюзон. Прогноз сприятливий. Тим, хто переніс сироваткову хворобу, не слід вживати кінське м'ясо та продукти з кінського молока (кумис).   
 Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 552 | Нарушение авторских прав 
 
 
 
 
 |