АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування нелімфобластної (мієлоїдної) лейкемії.

Для ін­дукції ремісії використовують такі схеми поліхіміотерапії, як «7+3», «5+2», TAD-9, НАМ тощо, складовими частинами яких є цитозар, рубоміцин (карміноміцин), даунорубіцин, тіогуанін, амсакрин, мітоксантрон, високі дози циклофосфаміду та цитозару.

Для досягнення повної ремісії необхідно провести від 2 до 4 — 5 курсів поліхіміотерапії. Консолідацію ремісії проводять, як правило, за тими самими схемами. Кількість консолідуючих курсів 2 — 3. Кіль­кість днів між курсами індукції та консолідації ремісії визначається ча­сом відновлення гранулоцитів, тромбоцитів (до 1 • 10⁹/л гранулоцитів і 100 • 10⁹/л тромбоцитів).

Підтримувальну терапію призначають через 7 — 10 днів після закін­чення курсу консолідації. Лікування під час ремісії проводять щомісяч­но, призначаючи поліхіміотерапію курсами.

Схеми поліхіміотерапії з високими дозами цитозару: по 3 г/м² кожні 12 год, протягом 4 — 6 діб у вигляді монотерапії або в поєднанні з L-acпарагіназою в дозі 6000 ОД/м², антрациклінами чи амсакрином при ре­зистентних формах та рецидивах захворювання.

При резистентних формах можна застосовувати також мітоксантрон (препарат антрахінонового ряду) у дозі 10—12 мг/м² на добу протягом 5 діб у поєднанні з цитозаром. Етопозид, теніпозид, особливо в комбіна­ції з цитарабіном, рубоміцином, ломустином, амсакрином та високими дозами метотрексату, ефективні при рецидивних та рефрактерних фор­мах гострої мієлобластної лейкемії.

На жаль, усі описані програми для лікування гострої мієлобластної лейкемії, особливо застосування високих доз цитостатиків, спричинюють багато ускладнень, а ремісії, індуковані ними, нетривалі більше ніж рік лише в 10 % хворих). Альтернативним та перспективним варіантом вважають алогенну або аутологічну трансплантацію кісткового мозку та периферійних стовбурових клітин. Для успішного лікування гострої лейкемії, особливо гострої мієлобластної лейкемії, велике зна­чення має симптоматична терапія або така, що спрямована на профілак­тику, лікування інфекційних ускладнень, інтоксикаційного та геморагіч­ного синдромів.

Для профілактики інфекційних ускладнень, а також при агрануло­цитозі після інтенсивного лікування проводять антибактеріальну тера­пію в асептичних умовах (у боксі на одне місце) за допомогою антибіо­тиків широкого спектра дії. У разі загрози розвитку інвазивного мікозу, особливо спричиненого грибами роду Candida, необхідно призначити міконазол. За наявності системної грибкової інфекції показане лікуван­ня амфотерицином В. Проводять профілактику та лікування вірусних інфекцій. При Herpes simplex, Herpes Zoster показаний ацикловір або його аналоги. При цитомегаловірусних інфекціях (пневмонія, гепатит) показані ганцикловір, цимевен або фоскарнет у комбінації з гіперімунним глобуліном (анти-ЦМВ) або зовіракс. Для профілактики гострого синдрому клітинного лізису призначають алопуринол у дозі 10 мг/кг на добу протягом 3 — 8 діб, проводять гідратацію із розрахунку 3000 — 5000 мл/м² протягом 24 год (5 % розчин глюкози з ізотонічним розчи­ном натрію хлориду).

З метою олужнення сечі застосовують натрію гідрокарбонат під кон­тролем рН сечі. Ідеальним рН сечі є 7,0.

Заміщення дефіциту еритроцитів проводять у тому разі, якщо рівень гемоглобіну менший ніж 70 г/л, але не при гіперлейкоцитозі; заміщен­ня дефіциту тромбоцитів проводять, якщо їх рівень становить менше ніж 70 • 10⁹/л.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 388 | Нарушение авторских прав