У виникненні та прогресуванні хронічних гепатитів інфекційної та неiнфекційної природи вирішальне значення має дефектна iмунна відповідь організму на ушкодження печінкової паренхiми. Гепатити вірусної етіології, токсичні й алкогольні ураження печінки розвиваються не тільки внаслідок дії пошкоджуючого гепатотоксичного агента, але і внаслідок iмунної реакції клітинного типу, спрямованої проти гепатоцитів.
При ураженні печінки гепатотоксичними вірусами виникають зони iмунного цитолiзу гепатоцитів, в яких персистує вірус та знаходяться його маркери - поверхневі антигени вірусів, наприклад, НВsАg. Iндукують iмунний цитолiз циркулюючі імунні комплекси: антитіла фіксуються на поверхні гепатоцитів, виявляють власний цитотоксичний ефект та iндукують цитотоксичність Т-лiмфоцитів у відношенні клітин печінки. При цьому лiмфоцити трансформуються у К-клітини (кiллери), сенсибiлiзовані до гепатоцитів, внаслідок мiграцiї клітин формує ться запальний iнфiльтрат, до складу якого при вірусному гепатиті входять лiмфоцити, макрофаги, фiбробласти.
Аналогічний феномен спостерігається при гепатитах іншої етіології - продукти токсичного цитолiзу гепатоцитів викликають вторинну iмунну реакцію з утворенням аутоантитіл, що й викликає хронiзацію процесу. Хронічні гепатити є аутоімунними процесами - при них аутоантитіла й зумовлені ними цитотоксичні клітинно-опосредковані реакції спрямовані проти незмінених антигенів власного організму (аутоантигенів). Аутоантитіла у присутності компліменту можуть викликати деструкцію поверхневих чи внутрішньоклітинних структур. Утворені при цьому циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) аутоантиген-аутоантитіло осідають на клітинних мембранах, викликають мiграцію гранулоцитів та моноцитів і загибель помічених ЦІК клітин. Сенсибiлiзація Т-лiмфоцитів антигенами, що з'являються при деструкцiї клітин, призводить до послідуючого аутоімунного ураження аналогічних клітин.