АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Процент

Доход на капітал виникає лише в тому випадку, якщо власник капіталу передасть його для продуктивного використання підприємцеві (або сам стане підприємцем). При цьому капітал, що позичається на час, повинен повернутися зі збільшенням. Цей приріст, що повертається власникові капіталу, і називається процентом. Процент – це ціна, що сплачує власникові капіталу за використання його коштів (грошей) протягом певного періоду часу. Позичковий процент прийнято розглядати не як грошову суму, що сплачують кредиторові, а як відсоток від кількості запозичених грошей, що полегшує порівняння процента, що сплачується за надання в кредит різних по абсолютній величині сум.

Ставка позичкового проценту залежить від попиту та пропозиції позикових коштів. Попит на позикові кошти залежить від вигідності підприємницьких інвестицій, розмірів споживчого попиту на кредит і попиту з боку держави, організацій і установ.

Ставка позичкового проценту виконує наступні функції:

- визначає рівень інвестицій (а, отже, впливає на обсяг виробництва й зайнятості в економіці);

- розподіляє фінансовий і реальний капітал між різними фірмами й галузями (капітал одержують ті фірми, які можуть заплатити за нього ринкову ціну).

Економісти оперують поняттям «процентна ставка», хоча в дійсності якоїсь єдиної процентної ставки не існує. Розрізняються процентні ставки по депозитах банків і по кредитах, по кредитах під заставу нерухомості й на покупку побутової техніки й т.п. Чому існує така різниця?

Диференціація ставок процента спричиняється:

- різним ступенем ризику на позику. Чим вище ризик, тим вище ставка процента;

- строком позики. За інших рівних умов ставка процента по довгострокових позикам вище, ніж по короткостроковим;

- розміром позики. Менша позика видається під більш високий відсоток, тому що адміністративні витрати в абсолютному виразі для всіх позик приблизно однакові;

- оподатковуванням. Якщо процентний доход не обкладається податком, то ставка процента нижче;

- обмеженням умов конкуренції на ринку. Монополізація ринку одним банком приводить до росту ставки процента. Навпроти, велика корпорація може домогтися зниження ставки процента, якщо на ринку існує багато конкуруючих інвестиційних банків.

Якщо в економічному аналізі використовують «чисту ставку процента», вона розглядається як плата винятково за користування грішми. У країнах з розвинутою ринковою економікою вона наближається до ставки процента, що сплачується по довгострокових облігаціях уряду, тому що по таких цінних паперах ризик є мінімальним (уряд – самий надійний позичальник), адміністративні витрати незначні, немає обмеження конкуренції.

На фактичну ставку процента може впливати:

- Одержання кредитором позичкового процента за видану позику авансом у момент надання позики, що зменшує позику й підвищує ставку процента.

- Застосування в розрахунках «укороченого року» (360 днів), що приводить до зростання ставки процента.

- Виплата позичальником позики на виплат, тобто рівними частинами щомісяця, що значно підвищує ставку процента.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 499 | Нарушение авторских прав