АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Б. Експертиза Гермара Рудольфа

Гермар Рудольф, учений-хімік, співробітник Інституту Макса Планка, провів доскональну перевірку експертизи Лейхтера.

Він також дійшов висновку, що через причини будівельно-технічного і хімічного характеру масові отруєння в Освенцімі були неможливі:

- уявних отворів, через які нібито вкидався циклон, в той час не існувало. У той спосіб, як це описують свідки, гранулят було неможливо доставити в камеру;

- синильна кислота взаємодіє з покриттям стін. Найбільш стійкий зв'язок утворюється у неї з пігментом фарб берлінська лазур і залізна синь, яким кислота зобов'язана своєю назвою. Залізна синь надзвичайно стійка і зберігається довше стін, пофарбованих нею. Якби в ГК відбувалися масові отруєння, то в стінах, пофарбованих залізною синню, ціану було б ніяк не менше, ніж у стінах дезінфекційної камери. Однак там його втримується стільки, скільки в будь-якій звичайній фарбі, тобто, природно, мізерно мала кількість.

Голокостники ігнорують будівельно-технічні висновки Рудольфа, але намагаються спростувати хімічний аналіз. Їхній улюблений аргумент полягає в тому, що жертви перед кончиною всю синильну кислоту вбирали в себе через дихання.

Тоді виходить, що в Третьому Рейху і молекули синильної кислоти підкорялися наказам СС, тобто не осаджувалися на стінах, щоб не видати своїх заступників після їхнього розгрому, а летіли прямо в рот або носову порожнину жертв. Утім, гранули виділяли газ мінімум 2 години, а жертви, як говорять очевидці, були мертві максимум через півгодини. Виходить, і трупи також продовжували вбирати газ, щоб він не потрапив на стіни. Хоча, за твердженням свідків, ті трупи негайно ж кидали у піч. Що ж за оказія?

Отже всім, хто здобував вигоду від "голокосту", залишалося розпочати вендету проти самого Рудольфа, що вони й зробили. За наказом, що надійшов з Центральної жидівської ради, він був у травні 1993 р. вигнаний з інституту, а в червні 1995 р., у результаті судового фарсу, що відбувався багато місяців, присуджений без усякого обґрунтування провини до 14 місяців в'язниці: за нібито нанесену жидам образу та за розпалення расової ненависті; там були названі і ще деякі пункти.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 516 | Нарушение авторских прав