Останній пробіл у науково-технічному дослідженні «голокосту» ліквідував італійський ревізіоніст Карло Маттоньо. Працюючи разом із Франке Деано та іншими інженерами, він провів найфундаментальніше вивчення крематоріїв Освенціму.
Короткий виклад отриманих результатів німецькою мовою з'явився в 1996 р. Маттоньо досліджував наступні фактори:
- реальну максимальну продуктивність крематоріїв з урахуванням того, що був потрібний їхній технічний ремонт і вони не могли функціонувати всі одночасно й безупинно;
- поставки коксу в крематорії, які майже повністю документовані, і витрати коксу на спалення одного трупа;
- вогнетривке облицювання печей зсередини, що жодного разу не обновлялося, тоді як його вистачає максимум на 3 тис. кремацій на один муфель;
- неможливість спалення трупів у ямах.
Маттоньо дійшов до висновку, що крематорії не могли спалити більше, ніж 162 тис. трупів. Якщо врахувати, що реальне число жертв Освенціму 170 тис. і до того ж певну частину трупів при особливо гострих спалахах тифу спалювали на відкритому повітрі (не в ямах), то результати Маттоньо завершують картину. Проти досліджень Маттоньо попросту нема чого виголосити, тому антиревізіоністська література про неї мовчить. Як-то кажуть, немає чим крити.