 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
А. Як координуються повідомлення свідків
Як справедливо стверджує історик Ернст Нольте, неможливо, щоб ціла низка осіб, незалежно один від одного, не замислюючись, розповідали б більш-менш однакові історії. Натомість Нольте вважає, що розповіді про ГК якесь зерно істини усе ж таки повинні містити, навіть якщо число жертв занадто перебільшене. Розмірковуючи таким чином, можна дійти до такого висновку: у середні століття незліченне число свідків стверджувало, що вони бачили відьом, які летіли на Блоксберг. У результаті чимало тих "відьом" попадало на суд інквізиції. Отже, історія та справжня, тільки число відьом, що літали в повітрі, перебільшене. Нольте зовсім не спадає на думку, що повідомлення свідків і виконавців можна без особливих зусиль координувати, оскільки союзники після війни могли підробляти і катувати скільки їм заманеться. Як показав серйозний іспанський дослідник Енріке Айнат, від польського Опору вже з 1941 року стали надходити повідомлення про масові вбивства в Освенцімі, але не за допомогою циклона-Б, а пневматичним молотом, електричними ваннами і т.п.. Але ті повідомлення залишили без уваги. Страшні історії про парові, газові, електричні камери Бельжеця пропаганда почала поширювати з 1942 р. Освенцім не чіпали до червня 1944 р. Британо-жидівський автор Мартін Гільберт пише, що "таємниця ГК Освенціму-Біркенау зберігалася до третього тижня червня". А на той час уже відбулися масові депортації угорських жидів, яких посилали прямо в Освенцім; 28 тис. з них були зареєстровані, інших розіслали по інших робочих таборах і фабриках. Розмовами про угорських жидів у ГК Біркенау був даний старт легенді про "табір знищення" Освенцім. У листопаді 1944 легенда набула свого остаточного вигляду. Тоді у Вашингтоні з'явилося повідомлення Ради у справах біженців війни, засноване на розповідях Врби, Альфреда Ветцлера, Чеслава Мордовича й Арноста Розіна. Циклон-Б був названий у повідомленні знаряддям убивства, говорилося також про отруєння у двох селянських будинках, однак про крематорії головного табору як про місце вбивства у звіті не було ані слова (ми ще повернемося до цього повідомлення). 2 лютого 1945 р., зараз же після звільнення Освенціму, "Правда" повідомила про "конвеєр смерті", на якому одночасно вбивали сотні людей. Проте, незабаром конвеєр зник - жоден свідок не згадував його. І про ГК писала "Правда", але помістила їх не там, де їм визначили бути пізніше, а "у східній частині табору" - це при тому, що табір уже був у совєтських руках! Цілком очевидно, що така версія була ще не повністю погоджена з союзниками. Совєти знали, що мусять знайти докази масових убивств в Освенцімі, але деталей ані Лондон, ані Вашингтон поки не повідомили, тому автор статті у "Правді" (з жидівським прізвищем) вирішив самостійно вигадати деталі. У квітні-травні 1945 р. у польській комісії виступили багато колишніх ув’язнених Освенціму, серед них жиди: Шмуль Файнцільберг (який називав себе Яновським, Касковським і, нарешті, Файнцільбергом), котрий постійно міняв дату свого народження, Шльома Драгон і Генрик Таубер. Після того, як "Правда" пошилася у дурні, польські комуністи почали, хоча б у основних подробицях, координувати показання. Таким чином, ГК були локалізовані в одному місці і було досягнуто єдності також щодо питання про знаряддя вбивства. Ним став циклон-Б. В усьому іншому "тим, що пережили голокост" було дозволено давати волю їхній збоченій фантазії, а їхнім "фактичним повідомленням" був наданий статус "вищої достовірності". Завершили формування міфу свідчення коменданта Освенціму Рудольфа Хесса. Після війни він деякий час ховався на якомусь селянському дворі, але в березні 1946 р. його схопили британці. Визнання від Хесса були отримані в британській установі, де застосовувалися катування. Катував Хесса жид, сержант Бернард Кларк. Відбувалося це так: "Хесс кричав побачивши лише британську уніформу. "Як тебе звуть?" - ричав Кларк, і щораз, як у відповідь звучало "Франц Лонг" (ім'я селянина, у якого ховався Хесс), кулак Кларка обрушувався на обличчя допитуваного. На четвертому допиті Хесс назвав себе. Отоді його роздягли догола і розтягли на верстаті для забою худоби, й там Кларк витворяв з ним таке, що лементи та удари зливалися в одну какофонію який, здавалося, не буде кінця... Знадобилося три дні, щоб Хесс почав говорити те, що від нього вимагали. - Хесс стверджував, що тільки за той час, що він був комендантом (до листопада 1943 р.), у таборі було отруєно газом 2,5 млн. чоловік. У цю цифру нині не вірить жоден історик. Осьде залишається лише запитати: чи так уже тужив Хесс за шибеницею, що був готовий до будь-якої неправди, аби тільки швидше на неї потрапити? - Уже в 1941 р. - повідомив Хесс - він відвідав "табір знищення" Треблінка. За його твердженнями, в той час існував і "табір знищення" Бельжець. Насправді Бельжець був відкритий у березні 1943 року, а Треблінка - у червні 1942 р. Усього в показаннях Хесса виявлено 47 нісенітниць. Істотну роль грав Освенцім на Нюрнберзькому процесі, де юридично за Німеччиною було закріплене здійснення єдиного у світовій історії злочину. Правову базу для трибуналу складали не міжнародні та державні правові акти, а спеціально створений в серпні 1945 р. у Лондоні для цього випадку статут. Згідно з його ст.19 трибунал був "звільнений від необхідності дотримуватися правил доказу провини". У ст.21 говорилося, що "для загальновідомих фактів" трибунал не повинен вимагати докази. Що саме вважати "загальновідомими фактами", вирішує сам суд. Такі "факти", як цілеспрямоване знищення жидів, убивство польських офіцерів у Катині, були оголошені "загальновідомими", доводити їх не було потрібно. У схожому стилі проводилися незліченні процеси проти "нацистських злочинців" у ФРН. Маріонетковий режим США в Бонні зобов'язав з 1950-х років юстицію не займатися доказом факту мільйонних убивств жидів у ГК. Ця операція проводилася так: перед початком процесу одночасно всі залучені ЗМІ зображують обвинувачуваних бестіями в людському обличчі. Доказів пред'являти не треба, оскільки і злочин, і його виконавці встановлені раз і назавжди. Свідки можуть брехати до посиніння, критичних питань їм ніхто не поставить, щоб не доставити їм, жертвам, душевних страждань. Для обвинувачуваних єдиним шансом пом'якшити вирок залишається не заперечувати існування ГК і масових убивств, а тільки - свою участь у них. У такий спосіб виникають "визнання виконавців". Вся ця процедура описана в книгах Вільгельма Штегліха і Манфреда Келерса. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 524 | Нарушение авторских прав |