АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляція функції серця

Під впливом регуляторних факторів можуть змінюватися всі фізіологічні властивості міокарда. Загальноприйнято позначати ці впливи такими термінами:

ü інотропний ефект – змінює силу серцевих скорочень;

ü хронотропний ефект – змінює ЧСС;

ü дромотропний ефект – впливає на провідність;

ü батмотропний ефект – змінює збудливість.

Міогенна регуляція. Збільшення сили серцевих скорочень залежить від розтягування серцевого м'яза. Чим більше розтягнутий серцевий м'яз, тим сильніше він скорочується. Фізіолог Старлінг встановив " закон серця" (закон Франка-Старлінга): при підвищенні наповнення серця кров'ю під час діастоли і, відповідно, при збільшенні розтягування серцевого м’яза сила серцевих скоро­чень зростає. Однак, цей закон в організмі має обмежене значення, тому що сила серцевих скорочень регулюється нервовою системою.

Нервова регуляція. Іннервація серця здійснюється вегетативною нервовою системою. Симпа­тичні волокна (серцеві нерви) до нього йдуть від шийних і грудних вузлів сим­патичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається за рахунок блукаю­чого нерва.

Основна роль у регуляції діяльності серця на рівні довгастого мозку нале­жить парасимпатичному центру. Парасимпатичні ядра взаємодіють із симпатич­ними серцевими центрами торакального відділу спинного мозку та відділами, що лежать вище (гіпоталамічними, лімбічної системи, кірковими), і забезпечують рефлекторну регуляцію діяльності серця. Блукаючі нерви опосередковують пара­симпатичні впливи на серце, що сприяє зменшенню частоти і сили серцевих скорочень, а значить і серцевого викиду. Активація симпатичних нервів серця посилює серцеву діяльність.

При подразненні барорецепторів (тиском крові) і хеморецепторів (хімічними агентами) рефлексогенних зон виникають рефлекторні зміни у діяльності серця. Особливе значення мають рефлексогенні зони, що розташовані в дузі аорти, в ділянці розгалуження загальної сонної артерії, у порожнистих венах. Одним з основних серцевих рефлексів є рефлекс з дуги аорти (Ціона-Людвіга). При збільшенні тиску крові в дузі аорти подразнюються барорецептори, від них ім­пульсація йде до парасимпатичного депресорного центру довгастого мозку, внаслі­док чого його тонус підвищується. Далі інформація передається блукаючим нервом до серця, що призводить до зменшення сили і частоти серцевих скорочень, при цьому тиск крові знижується. Такий самий механізм зміни в діяльності серця через барорецептори, що знаходяться в ділянці розгалуження загальної сонної артерії (рефлекс Герінга).

До серцевих рефлексів відноситься рефлекс Бейнбріджа. Суть його полягає в наступному: барорецептори в порожнистих венах розташовані в ділянці їх впадання в праве передсердя. При надмірному наповненні вен кров'ю барорецептори збуджуються, імпульсація від них йде до симпатичних серцевих центрів, що знаходяться у спинному мозку. При цьому останні збільшують свою активність і по симпатичних нервах викликають підвищення діяльності серця. Серцевий викид при цьому зростає, відбувається розвантаження серця і відтік крові відповідає його притоку. Крім того, симпатичні нерви справляють на серце ще й трофічну дію.

Гуморальна регуляція. Тироксин підвищує ЧСС, чутливість серця до симпатичних впливів. Катехоламіни, що викидаються в кров під час фізичних навантажень або під дією стресу, збільшують частоту і силу серцевих скорочень. Кортикоїди, ангіотензин, серотонін, вазопресин, інсулін, глюкагон підвищують силу серцевих скорочень.

2 заняття

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 387 | Нарушение авторских прав