Біоелектрична актившсть серця
Біопотенціали серця, що виникають в сино-атріальномувузлі, поширюються на сусідні тканини і досягають поверхні тіла. Звідси ці біоструми серця можна реєструвати з допомогою електрокардіографа, приєднавши до різних ділянок: тіла людини спеціальні електроди. Реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) проводиться втрьох стандартних відведеннях від кінцівок (перше відведення — права рука, ліва рука, друге — права рука, ліва нога, трете — ліва рука, ліва нога), трьох підсилених однополюсних відведень з кінцівок на вдиху і семи однополюсних ґрудних відведень (рис. 70).
Звичайно, в залежності від точок відведення, біопотенціалів серця вольтаж зубців ЕКГ буде різним. Це обумовлено несиметричністю положення серця в грудній клітці і своєрідністю форми тіла людини.
Для реєстрації ЕКГ на віддалі (у спортсмена в період тренувань, у космонавтів в час космічного польоту) використовують телеелектрокардіограф. Прикріплені до тіла досліджуваного електроди від електрокардіографа з'єднуються'з радіопередавачем, який передає сигнали в навколишній простір. Ці сигнали приймаються радіоприймачем, передаються на підсилювач і записуються у вигляді телеелектрокардюграми. При аналізі ЕКГ визначають висоту зубців у мілівольтах, тривалість інтервалів між ними в долях секунди, напрямок і форму зубців. Висота зубців характеризує збудливість міокарда, тривалість зубців і інтервалів між ними — швидкість проведення імпульсів у серці. В кожному серцевому циклі розрізняють п'ять зубців (Р, Q, R, S, Т) і чотири інтервали (Р-Q, S-Т, Т-Р, Q-Т).
Зубець Р характеризує виникнення і поширення збудження в передсердях,
зубець Q — збудження між- шлуночкової перегородки і внутрішніх шарів міокарда шлуночків.
Зубець R відповідає періоду збудження обох шлуночків,
зубець S — завершенню поширення збудження в шлуночках.
Зубець Т обумовлює початок відновних процесів в міокарді після збудження (фаза реполяризації в шлуночках).
Комплекс зубців QRS відображає швидкість пощирення збудження по міокарду шлуночків.
Передсердношлуночковйй інтервал Р-Q, вказує на швидкість поширення збудження від синоатріального вузла до шлуночків і являє собою період проходження імпульсу через атріо-вентри- кулярний вузол. Інтервал S - Tє свідченням швидкості поширення збудження по верхівці міокарда шлуночків; інтервал T-Р відповідає загальній паузі (відсутність різниці потенціалів у серці). Інтервал Q -Т. відображає весь період збудження шлуночків.
За показниками ЕКГ оцінюють автоматію, збудливість і провідність серцевого м'яза. Електрокардіографія широко використовується в спортивній фізіології для детального аналізу серцевого ритму, для діагностики порушень роботи серця і оцінки його функціонального стану.
Виконання фізичних навантажень призводить до вкорочення серцевого циклу і змін ЕКГ. Зубець Р при цьому збільшується, а вольтаж зубців QRS дещо знижується, часто спостерігається зміщення інтервалів Р-Q I S-Т нижче ізолінії. Ці зміни ЕКГ при виконанні фізичної роботи обумовлені посиленням впливу на серце симпатичних нервів, які активізують енергетичні процеси в міокарді.
Для оцінки ефективності адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень у спортсменів фізіологи часто використовують метод варіаційної пульсографії, розроблений В.В.Паріним і Р.М.Баєвським. Суть методу полягає в розрахунку повторюваності всіх інтервалів R-R100 циклів ЕКГ і складанні варіаційних кривих (див. робота 6). Чим швидше варіаційна крива повертається до вихідної форми, тим вищі адаптаційні можливості системи кровообігу досліджу ваного.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 742 | Нарушение авторских прав
|