АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні періоди розвитку хвороби

У розвитку хвороби виділяють п’ять періодів: контактний, латентний, продромальний, період розпалу і завершення хвороби. Така періодизація, що склалася у минулому, базувалася здебільшого на клінічному аналізі гострих інфекційних хвороб (скарлатина, черевний тиф).

Для таких захворювань як патологія серцево-судинної, ендокринної систем, пухлини (тощо), наведену періодизацію недоцільно використовувати тому, що вони перебігають за іншими закономірностями.

В контексті з цим відомий патофізіолог академік А.Д. Адо виділяє три стадії розвитку хвороби: початок, стадія власне хвороби та завершення.

Контактний період. Це період контакту причини з макроорганізмом. Він може бути короткочасним (наприклад при дії високої температури) і довготривалим, як за умов впливу професійних шкідливостей на виробництві. Для цього періоду характерним є поняття “передхвороби”. Термін “передхвороба” не є точно детермінованим, однак під ним слід розуміти такий стан, коли саногенетичні механізми або перенапружені, або ослаблені (внаслідок дії несприятливих чинників після перенесеного раніше іншого захворювання і т.д.). У цій ситуації фактор, який в організмі з нормальними саногенетичними механізмами не викличе захворювання, може стати неадекватним для даного організму і бути причиною виникнення хвороби. Таким чином, стан передхвороби можна трактувати як неспецифічний, як фон, на якому патогенний агент може порівняно легше, ніж в інших умовах, зумовлювати розвиток захворювання.

Латентний період (прихований). Це відрізок часу від початку дії хвороботворного агента до появи реакції організму у вигляді виявлених хворобливих явищ, або симптомів. Стосовно інфекційних захворювань цей період називається інкубаційним. Тривалість прихованого періоду буває різною – від кількох секунд до декількох місяців і навіть років. Під час латентного періоду проходить виснаження первинних саногенетичних механізмів. Отруєння наступає вмить або через декілька хвилин після дії сильних отрут. Запалення внаслідок опіку рентгенівськими променями може виникнути через кілька тижнів і навіть місяців. Кожне інфекційне захворювання має більш-менш визначений інкубаційний період. Наприклад, інкубаційний період кору – 6-13 днів, висипного тифу – 11-14 днів, скарлатини – 4-11 днів, сказу – від 1-го до 5-ти років. Знати латентний період дуже важливо для проведення профілактичних заходів (ізоляція у випадку інфекційних захворювань), а також для лікування, нерідко ефективного лише в цьому періоді.

Основною характеристикою латентного періоду хвороби є відсутність видимих і суб’єктивно відчутних порушень здорового стану.

Продромальний період. У цьому періоді хвороби виявляються перші ознаки хвороби, які носять неспецифічний характер: загальне нездужання, підвищення температури тіла, головний біль, озноб і т.д. Це період передвісників хвороби. Виділення продромального періоду дещо умовне. Не завжди вдається простежити чітку межу між періодами передвісників і розгорнутої картини хвороби. При багатьох хворобах (наприклад, крупозна пневмонія, чума та ін.) клінічна картина бурхливо розвивається після латентного періоду практично без вираженого періоду передвісників. Виділити продромальний період для цілого ряду хронічних захворювань, що розвиваються повільно або проявляються головним чином своїми ускладненнями, досить важко.

Період розпалу хвороби (виражених проявів, маніфестаційний). У цей період розвиваються симптоми, характерні для даного захворювання (специфічні), група симптомів, які є загальними, характерними для даного захворювання (симптомокомплекс) і група симптомів, пов’язаних єдиним патогенезом (синдром). Тривалість даного періоду при різних захворюваннях коливається від кількох днів до декількох років (атеросклероз, туберкульоз та ін.). У цьому періоді можуть виникати ускладнення хвороби.

Ускладнення – це вторинний патологічний процес по відношенню до даної хвороби, який виникає в зв’язку з особливостями патогенезу первинного (основного) захворювання або як непередбачений наслідок проведених діагностичних та лікувальних заходів. Наприклад, бронхіальна астма ускладнилась пневмосклерозом; виразкова хвороба шлунку – кровотечею з виразки; хронічний бронхіт – розвитком хронічної дихальної недостатності; вірусний гепатит – цирозом печінки.

Загострення – це посилення клінічної симптоматики хвороби на фоні її гострого перебігу.

В період розпалу хвороби в процес включаються вторинні саногенетичні механізми, і від їх протиборства з механізмами патогенезу залежить завершення хвороби.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 787 | Нарушение авторских прав