АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Принципи етіотропної профілактики і терапії.

Важливе завдання розділу патофізіології „загальна етіологія” – розробка принципів етіотропної профілактики і лікування хвороб та патологічних процесів.

Прикладами профілактичних заходів можуть служити заходи, скеровані на попередження дії на організм патогенних хімічних (зокрема канцерогенних) агентів, хвороботворних мікроорганізмів, іонізуючої радіації і інших фізичних чинників. Ці заходи реалізуються медикаментозним шляхом (з використанням радіопротекторів, гормонів, ферментів, дезинфікуючих засобів та ін.) або за допомогою немедикаментозних дій (наприклад, використання захисного одягу, ретельної стерилізації інструментарію, УФ-опромінення, що володіє бактерицидними властивостями, скринінг донорської крові на наявність збудників інфекцій, повторної дії даного агента на організм в помірній дозі з метою підвищення резистентності до нього – тренування організму, наприклад, помірною гіпоксією, охолодженням, фізичним навантаженням).

Клінічний досвід свідчить про те, що саме етіотропне лікування особливо ефективне і забезпечує повне видужання. Основні успіхи в лікуванні інфекційних хвороб зумовлені в першу чергу відкриттям антибактеріальних засобів. При цьому радикальне лікування і навіть повна ліквідація багатьох інфекційних хвороб були досягнуті майже виключно на основі знання етіологічних факторів і розробки засобів боротьби з ними при дуже приблизному і неповному уявленні про патогенез цих хвороб.

Відсутність чітких відомостей про причини багатьох інших хвороб людини (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, злоякісні пухлини та ін.) є головною причиною того, що лікування їх поки обмежується дією лише на ту або іншу окрему ланку патологічного процесу. Це приводить в одних випадках до ліквідації найважчих анатомічних наслідків процесу (видалення пухлини, виразки шлунку, каменя жовчної протоки та ін.), в інших – до заповнення тієї або іншої ланки, що „випала” з цілісної системи організму так звана замісна гормональна терапія, трансплантація, по-третє, навпаки, до пригальмовування патологічно посиленої діяльності одного з цих елементів зниження високого артеріального тиску, гіперсекреції шлунку та ін. Однак, при всіх цих різновидах так званої патогенетичної терапії ми лише в тій чи іншій мірі впливаємо на перебіг патологічного процесу, що триває, і тому ще далекі від ідеалу. А він полягає у викорінюванні самих причин хвороби і тим самим не в лікуванні, а у виліковуванні хворого. Сказане, звичайно, не виключає того, що у ряді випадків, (при шоці, комі, так званих термінальних станах, що розвиваються по ходу хвороби), патогенетична терапія в комплексі з етіологічною - детоксикація отрути, виведення токсичних речовин, відіграє дуже важливу і навіть визначаючу роль у боротьбі з цими станами.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 609 | Нарушение авторских прав