АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Генералізація і локалізація патологічного процесу.

Прочитайте:
  1. ВІЛ-інфікований пацієнт періодично обстежується з метою виявлення ознак активації процесу. Назвіть ознаку, що свідчить про перехід ВІЛ-інфекції у СНІД?
  2. Локалізація
  3. Локалізація тромбів
  4. ЛОКАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ У КОРІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ
  5. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
  6. Обмін жирів, локалізація жиру в організмі. Поняття про нейро- ендокринну регуляцію засвоєння жиру. Порушення жирового обміну.
  7. Одержання патологічного матеріалу від заражених лабораторних тварин
  8. Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.
  9. Поняття «розвиток дитини». Роль гіпоталамо- ендокринної системи в регуляції даного процесу.

Місцем проникнення хвороботворного агента і виникнення патологічного процесу може бути та чи інша ділянка організму. Первинна локалізація патологічного процесу має велике значення для його подальшого розвитку. Так, наприклад, при попаданні гонококів на слизову сечовивідного каналу розвивається гонорейний уретрит, при попаданні тих же мікроорганізмів на кон’юнктиву ока – гонорейний кон’юнктивіт, так звана бленорея. Подальший розвиток цих процесів відрізняється великою своєрідністю.

Багато патологічних процесів мають типову локалізацію. Один і той же етіологічний чинник викликає в одних місцях організму розвиток патологічного процесу частіше, а в інших рідше. Це пов’язано іноді з віком, статтю, індивідуальними особливостями і залежить від анатомічних, фізіологічних і біохімічних властивостей органу або тканини.

Генералізація (generalisatio; з лат. generalis – загальний) в патології – розповсюдження патологічного процесу по організму (або органу) з обмеженого вогнища.

Шляхи генералізації патологічних процесів:

1. Гуморальні шляхи:

а) гематогенна генералізація (g. haematogena) – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, з плином крові.

б) лімфогенна генералізація (g. lymphogena) – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, із плином лімфи.

в) лікворогенна генералізація (g. liqorogena) – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, за ліквором.

г) спутогенна генералізація (g. salivogena) – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, через слину.

2. Тканинні шляхи:

а) інтраканалікулярна, внутріканальцева генералізація (g. intraca-nalicularis; з лат. intra – всередині + canaliculus – каналець) – шлях розповсюдження патологічного процесу природними каналами чи щілинами, в основному при розповсюдженні вже існуючих процесів (переважно шлунково-кишковим трактом, сечовидільними та дихальними шляхами). Наприклад, при туберкульозі легень казеозні маси, які розпадаються, містять бактерії і з будь-якого вогнища аспіруються по системі бронхів, уражуючи нові відділи паренхіми легень.

б) генералізація прямим продовженням (g. реr continuitatem) – здійснюється внаслідок збільшення (росту) первинного осередку ураження.

в) генералізація шляхом контакту (g. реr contiguitatem) – розповсюдження виникає внаслідок безпосередньої дії патогенних чинників на прилеглі здорові ділянки (наприклад, парієтальні перитоніти на ділянках пошкодження вісцеральної очеревини; плеврити, як ускладнення пневмонії та ін.).

3. Нейрогенний шлях генералізації – шлях розповсюдження патологічного процесу вздовж нервових волокон. Наприклад, патологічний процес при поліневриті не стільки розповсюджується вздовж нерва, скільки набуває тенденції до генералізації з ураженням інших нервів і розвитком полірадикулоневриту. Вірус сказу (Lyssa), після потрапляння в організм, розповсюджується періневральними просторами нервових стовбурів і уражує центральну нервову систему. Віруси простого герпесу (Herpes simplex) реплікуються в гангліях і в навколишніх тканинах, а потім розповсюджуються периферичними чутливими волокнами. Очна форма (herpes zoster opthalmicus) характеризується розповсюдженням інфекції на очну гілку трійчастого нерва. При розповсюдженні процесу на чутливу гілку лицьового нерва розвивається синдром Рамсея-Ханта (herpes zoster otiticus) при якому уражується слуховий канал.

4. Змішаний шлях генералізації (g. mixta) – розповсюдження агента, який викликав патологічний процес, різними шляхами – гематогенним, лімфогенним та ін. Наприклад, вегетативні форми збудника правцю (Clostridium tetani) в анаеробних умовах здатні виробляти екзотоксин, який по рухових нервових волокнах, гемато- та лімфогенно досягає спинного і довгастого мозку, блокує гальмівні нейрони, що приводить до розвитку тривалих тонічних судом скелетної мускулатури.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1030 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)