Методи обробки медичної інформації
Важливим методом обробки інформації в медицині є коректний опис одержаної інформації. При цьому найбільшого поширення дістав спосіб оцінювання кількості інформації, запропонований американським вченим Р.Хартлі в 1928 р.
Закон Р.Хартлі: Нехай маємо об'єкт, який може перебувати в одному з N рівноймовірних станів. Згідно з Хартлі кількість інформації в повідомленні про те, що об'єкт перебуває в якому-небудь одному стані, визначається за формулою: I = log2 N
де І - кількість інформації, а N - кількість рівноймовірних станів, в якому може перебувати об'єкт. Якщо кількість можливих станів рівне 2, то І = log2 2 = l
Здобута одиниця інформації називається бітом. Таким чином, біт - це кількість інформації, яка міститься у повідомленні про найпростішу двопозиційну ситуацію (типу об'єкт включено-виключено, сигнал є-немає тощо).
В обчислювальній техніці застосовують більші одиниці інформації, такі як байт, кілобайт, мегабайт, терабайт, петабайт. Досягнення сучасної медицини неможливі без аналізу великого фактичного матеріалу даних клінічного, лабораторного, рентгенологічного, радіологічного інших методів обстеження і саме цим займається медична статистика.
Статистичний аналіз цифрового матеріалу дозволяє вияснити не лише якісні, але й кількісні взаємовідносини між явищами, що вивчаються, вияснити значення різних методів для діагностики, цінність лікарських засобів при певному захворюванні, дає наочне кількісне уявлення про етіологію, патогенез і ефективність лікування в залежності від методів та засобів терапії.
До головних понять математичної статистики відносяться поняття генеральної сукупності і вибірки.
Генеральною сукупністю називається повна сукупність однорідних об'єктів дослідження.
Частіше вивченню підлягає не вся сукупність, а лише якась її частина, що одержала назву вибіркова сукупність або вибірка. Наприклад, щоб визначити середній зріст хлопчиків-першокласників, зовсім не обов'язково вимірювати зріст всіх учнів перших класів, які проживають в даній місцевості, а достатньо виміряти зріст якоїсь їх частини. Отже, середнє арифметичне значення результатів вимірювань визначається за формулою:
де х - будь-який результат вимірювань, який часто називають елементом вибірки, n - кількість результатів вимірювань (елементів) вибірки.
Середнє арифметичне х є найбільш ймовірним значенням вимірюваної величини. Середнє квадратичне відхилення окремого результату вимірювань від середнього арифметичного обчислюється за формулою:
Середнє квадратичне відхилення середніх арифметичних значень вибірок від значення досліджуваної величини або стандартна похибка обчислюється за формулою:
Відомо, що існує два типи зв'язку між ознаками: функціональний і кореляційний.
Залежність між ознаками х та у, при якій одному числовому значенню ознаки х відповідає одне і тільки одне числове значення другої ознаки у, називається функціональною.
Проте в живій природі значно частіше існує такий зв'язок між ознаками, коли одному значенню одного з них відповідає кілька значень іншого. Такий зв'язок називається кореляційним. Приклад: при зрості людини 170 см маса тіла може бути і 70 кг, і 65кг, і 72 кг і т.д.
Цей метод застосовується при необхідності встановити зв'язок між двома ознаками і визначити його достовірність. В медичній науці і практиці така задача зустрічається найчастіше і згаданий метод дає можливість одержати необхідні результати.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 897 | Нарушение авторских прав
|