АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікувальна клізма

Прочитайте:
  1. ЛІКУВАЛЬНА ВАННА
  2. Лікувальна імобілізація
  3. Лікувальна програма
  4. ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА
  5. Лікувальна тактика та догляд за дітьми з лихоманкою
  6. Лікувальна тактика.
  7. Лікувальна фізкультура в гінекології
  8. Олійна клізма
  9. Очисна клізма

Лікувальні клізми бувають місцевої та загальної дії. Клізми місцевої дії застосовують для. зменшення подразнення запалення в товстій кишці, для усунення спастичного стану в цій ділянці, загоєння ерозій та виразок, а також для лікування запального процесу в параректальній клітковині і порожнині малого таза. Клізми загальної дії застосовують для введення в організм ліків або з метою живлення.
Для проведення лікувальної клізми необхідно мати гумовий балон або шприц Жане з довгим гумовим наконечником, гумові рукавички, марлеві серветки, ватні тампони, вазелінову олію.

Лікувальний ефект досягають, використовуючи такі розчини: лужно-сольовий (по 3/4 чайної ложки натрію гідрокарбонату і натрію хлориду розчинити в 1 л води, підігрітої до температури 40—43 °С), калію перманганату (1 г на 1 л води), настій ромашки (1—2 столові ложки сухої ромашки заливають 1,5 склянки кип’ятку, настоюють, проціджують, додають 1/3 чайної ложки натрію хлориду і суміш температури 40—43 °С вводять у пряму кишку), відвар крохмалю, шипшинову олію. Лікувальні клізми в основному є мікроклізмами, вміст рідини в них не повинен перевищувати 50—100 мл. Температура лікувального засобу має бути не нижчою 40 °С, бо низька температура сприяє позивам на дефекацію, внаслідок чого ліки не всмоктуються.

За 30—40 хв до постановки лікувальної клізми становлять очисну клізму і після спорожнення кишок розпочинають вводити ліки. Хворий лежить на лівому боці з підігнутими до живота ногами. Медична сестра розсовує його сідниці лівою рукою, обертовими рухами правої вводить змащений вазеліновою олією катетер у пряму кишку на глибину 10—12 см. Потім з’єднує катетер з шприцом, у якому знаходяться ліки, і повільно, малими порціями витискує цей розчин у катетер. Далі, притримуючи і стискуючи зовнішній кінець катетера, щоб з нього не витікала рідина, обережно знімає шприц, насмоктує в нього повітря, знову з’єднує з катетером і, щоб витиснути рідину, яка в ньому залишилася, його продуває. Щоб запобігти механічному, термічному та хімічному подразненню кишок, ліки вводять разом з теплим ізотонічним розчином натрію хлориду або з обволікаючою речовиною (50 г відвару крохмалю). Лікувальну клізму загальної дії застосовують, коли неможливе або небажане пероральне або парентеральне введення ліків.

При цьому, як і при будь-якому ректальному способі введення лікувальних засобів взагалі, різні лікувальні речовини всмоктуються в кров, не потрапляючи до печінки і, таким чином, не руйнуються в ній. За допомогою лікувальної клізми вводять знеболюючі, заспокійливі та снотворні засоби.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 973 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)