АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Променева анатомія та фізіологія сечової системи.

Ультразвукове дослідження.

Незмінені нирки мають чіткі та рівні контури. Паренхіма має середню ехогенність, нижчу або однакову з ехогенністю паренхіми печінки з чіткою диференціацією на кірковий та мозковий шари. Мозковий шар представлений пірамідами у вигляді гіпоехогенних ділянок трикутної форми верхівкою до ниркового синуса. Нирковий синус утворює центральну частину нирки, є гіперехогенним переважно за рахунок жирової клітковини, оточуючої чашково-мискову систему та ниркові судини. Візуалізація чашечок та миски залежить від ступеню гідратації, в звичайних умовах в переважній більшості випадків чашково-мискова система не візуалізується. В ділянці воріт нирки візуалізуються ниркові судини – вена та артерія у вигляді ехонегативних трубчастих утворів. Незмінені сечоводи не візуалізуються. Наповнений сечовий міхур має вигляд ехонегативного утворення характерної форми з чіткими рівними контурами.

Рентгенологічне дослідження (екскреторна урографія).

Положення нирок: вісі нирок паралельні зовнішньому контуру поперекових м’язів. Розташування нирок – від 11-го грудного до 3-го поперекового хребців. Ліва нирка звичайно вище, ніж права приблизно на 2 см. Довжина нирок на рентгенограмі 11-15 см. Різниця в довжині між нирками не перевищує 1,5 см. Контури нирок чіткі та рівні. Паренхіма має рівномірну товщину – 1,5-2 см, в ділянці полюсів нирки – трохи більша. Контрастовані малі чашечки розподілені досить рівномірно та симетрично, мають своєрідні „вдавлення” в основі, зумовлені сосочками. Малі чашечки зливаються у великі чашечки, які в свою чергу утворюють миску. Ниркова миска має вариабельну локалізацію, розміри та форму. Звичайно форма наближена до трикутної з основою паралельною довгій вісі нирки. Незмінені сечоводи звичайно візуалізуються окремими ділянками за рахунок їх перистальтики. Ширина тіні сечовода не перевищує 7 мм в будь-якій ділянці. Сечовий міхур має вигляд однорідної тіні певної форми з чіткими та рівними контурами.

Комп’ютерна томографія.

На КТ нирки мають еліпсоїдну або округлу форму з чіткими контурами за рахунок оточуючої периренальної клітковини. Паренхіма має рівномірну м’якотканинну щільність, нирковий синус має щільність жирової тканини.

На безконтрасних зображеннях кірковий та мозковий шари не диференцюються. Чітко відображаються передній, задній параренальні та периренальний простори. Чашково-мискова система має характерний вигляд з рівномірною товщиною паренхіми навколо неї. Сечоводи мають вигляд круглих щільних структур (аксіальні зрізи) розташованих на поперекових м’язах. Можуть не визначатись на всіх зрізах через перистальтику. Сечовий міхур має чіткі контури завдяки оточуючій клітковині, тонку стінку. Інтенсивність тіні залежить від кількості контрасної речовини, яка досягла сечового міхура.

Магнітно-резонансна томографія.

МР-анатомія нирок подібна до КТ-анатомії в аксіальних зрізах. Перевага МРТ полягає в мультипланарності дослідження. В Т1-зважених зображеннях котрий дає сигнал середньої-високої інтенсивності, мозковий шар має низьку інтенсивність, завдяки чому визначається чітка диференціація шарів паренхіми. В Т2-зважених зображеннях диференціювання кори та пірамід менш чітке. В воротах нирки чітко візуалізуються судини.

Радіонуклідні дослідження.

Радіоренографія.

Нормальна ренограма має три сегменти: судинний – відображає проходження РФП по судинах нирки, секреторний – відображає процес накопичення РФП клітинами проксимальних канальців нефрону, екскреторний – відображає процес виведення РФП. Кількісна оцінка: Тмах – 3,2± 0,15 хв, Т1/2 – 7,2±0,48 хв, амплітуда ренограми – 83,4± 3,0 імп/с, показник Вінтера – 43,1± 1,67.

Динамічна реносцинтіграфія.

Обробка результатів проводиться в декілька етапів: при покадровій оцінці зображення визначаються форма, розміри, розташування нирок. Далі проводиться аналіз по зонах інтересу – серце, обидві нирки окремо та ділянка навколо ниркового фону..

До основних методів структурного аналізу відносять УЗД, КТ, МРТ. Структурні зміни з боку порожнистої системи оцінюють за допомогою екскреторної урографії. Основними методами оцінки функції сечової системи є радіонуклідні методи, екскреторна урографія.

Променева анатомія статевих органів.

Ультразвукова анатомія.

Передміхурова залоза в аксіальних зрізах має типову форму, об’єм не перевищує 25-30 см³. Ехоструктура паренхіми однорідна, контури чіткі рівні безперервні. Сім’яні пухирці мають вигляд гіпоехогенних однорідних трубчастих структур товщиною до 10мм з чіткими контурами.

Розміри яєчок дорослого чоловіка 4-5см. в довжину та 2-3см. в діаметрі. Структура їх однорідна, середньої ехогенності, середостіння представлено лінійною гіперехогенною структурою. В нормі візуалізується головка придатка(1,5х1,0см), ехогенність її аналогічна яєчку або дещо нижча. Між оболонками яєчок визначається невелика кількість рідини. Вени сім^’яного канатику мають діаметр 0,1-0,2см, при пробі Вальсальви діаметр їх не змінюється.

Матка в нормі на повздовжніх ехограмах має грушеподібну форму, на поперечних – овоїдну з чіткими рівними контурами. Міометрій однорідної ехоструктури. Ендометрій утворює гіперехогенну смужку, яка розташована центрально, рівномірної товщини. Структура залежить від фази циклу. Порожнина матки не містить будь-якого вмісту. Незмінені маткові труби та зв’язки матки не візуалізуються. Яєчники визначаються латерально від матки як утворення овальної форми середньої ехогенності з ехонегативними включеннями різних розмірів – від 5 до 25 мм (фолікулярний апарат). При динамічному дослідженні можна прослідкувати дозрівання фолікула, утворення жовтого тіла. В менопаузі яєчники мають однорідну ехоструктуру без фолікулів. В другій фазі циклу в порожнині тазу може визначатись невелика кількість вільної рідини.

КТ- та МР-анатомія.

На КТ матка має гомогенну м’якотканинну щільність, ендометрій секреторної фази має нижчу щільність, ніж міометрій через розвинуту судинну сітку. Форма матки залежить від рівня зрізу, оскільки отримують тільки аксіальні зрізи. Маткові труби, широкі зв’язки та яєчники звичайно не візуалізуються. Параметрій має щільність жиру, чітко відрізняється від тазової мускулатури.

МРТ дозволяє отримати детальні зображенні анатомії малого тазу через можливість мультипланарного дослідження та високий м’якотканинний контраст. На МРТ зображення матки залежить від вибраної імпульсної послідовності. На Т-2 зважених зображеннях ендометрій візуалізується через характерний високоінтенсивний сигнал. Також можна візуалізувати яєчники та широкі зв’язки.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 803 | Нарушение авторских прав