АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Нефрогенна артеріальна гіпертезія.

Стійке підвищення артеріального тиску виникає внаслідок порушення притоку артеріальної крові до нирки (вазоренальна або реноваскулярна форма) або внаслідок ураження внурішньониркового кровотоку при гломерулонефриті, хронічному пієлонефриті та інших захворюваннях нирок (паренхіматозна форма).

Підставою для виконання променевого дослідженя є: діастолічний тиск вище 110 мм рт.ст., резистентний до медикаментів, молодий вік, позитивні фармакологічні тести – з каптоприлом.

В якості методів скринінгу застосовуються ДРС з каптоприловою пробою та дуплексне УЗД (допплерографія).

ДРС з РФП, міченими Tc^99mз каптоприловою пробою.

Методика полягає в тому, що каптоприл блокує утворення ангіотензину ІІ, що призводить до зниження клубочкової фільтрації і таким чином виділення РФП нирками у хворих на нефрогенну гіпертензію, що реєструється ренографічно.

УЗД з допплерографією реєструє як структурні зміни нирок – положення, розміри, форму, ехоструктуру паренхіми, так і підвищення систолічної швидкості та турбулентний потік в ділянкх стеноза.

Найбільш точними є сучасні методи – КТ- та МР-ангіографія.

„Золотим” стандартом є аортографія з селективною артеріографією нирок.

Додатковим доказом нефрогенної природи гіпертензії є значне підвищення рівня ренину в пробі крові з ниркової вени.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 471 | Нарушение авторских прав