АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога при абстинентному синдромі

При лікуванні гострої алкогольної інтоксикації необхідний комплекс заходів, спрямованих, з одного боку, на припинення подальшого всмоктування алкоголю і прискорене виведення його з організму, а з іншого - на захист і підтримку систем або функцій, які страждають від дії алкоголю. Інтенсивність терапії визначається як тяжкістю гострої алкогольної інтоксикації, так і загальним станом сп'янілого. При цьому проводиться промивання шлунку з метою видалення ще не всмоктався алкоголю, і медикаментозна терапія дезінтоксикаційними засобами та антагоністами алкоголю. Дезінтоксикаційна терапія включає в себе внутрішньовенне введення розчинів 5% глюкози або 0, 9% розчину хлориду натрію - 400-800 мл з додаванням, за показаннями, аналептичні препаратів (0,5% розчину Бемегрид - до 10 мл, кордіаміну - до 4 мл), 5% розчину аскорбінової кислоти - до 10 мл, 2,5 % розчину сірчанокислої магнезії - до 10 мл або 10% розчину глюконату (хлориду) кальцію. Внутрішньом'язово вводять до 10 мл 5% розчину піридоксину (Vit B6). Використовується також внутрішньом'язове введення 5% розчину унітіолу - по 1 мл на 10 кг маси тіла або внутрішньовенне введення 30% розчину тіосульфату натрію - до 20 мл. За свідченнями, особливо за наявності супутньої соматичної патології, вводяться серцеві, гіпотензивні, сечогінні препарати, дихальні аналептики і ін кошти. Введення психотропних препаратів (нейролептиків, транквілізаторів або антидепресантів) при гострому алкогольному сп'янінні недоцільно, так як вони можуть посилювати токсичну дію алкоголю. При змінених формах алкогольного сп'яніння, при наявності вираженої тривожності, емоційної нестійкості, схильності до дисфорії або імпульсивних дій допускається внутрішньом'язове введення до 4 мл розчину реланиума (сибазону) або 2,5% розчину дроперидола - до 4 мл. При лікуванні алкогольної абстиненції лікар враховує виразність основних компонентів абстинентного синдрому (сомато-вегетативних, неврологічних і психічних порушень). Обов'язковими компонентами є вітаміно-і дезінтоксикаційна терапія. Вітамінотерапія включає в себе парентеральне введення розчинів тіаміну (Vit B1) або піридоксину гідрохлориду (Vit B6) - 5-10 мл. При вираженому треморе призначається розчин ціанкобаламін (Vit B12) - 2-4 мл. Не рекомендується одночасне введення різних вітамінів групи В з-за можливості посилення алергічних реакцій і їх несумісності в одному шприці. Аскорбінова кислота (Vit C) - до 5 мл вводиться внутрішньовенно разом з плазмозамінними розчинами. Дезінтоксикаційна терапія включає в себе вступ тіолових препаратів - 5% розчину унітіолу (1мл на 10 кг маси тіла внутрішньом'язово) або 30% розчину натрію тіосульфату (до 20 мл); гіпертонічні - 40% глюкоза - до 20 мл, 25% сірчанокисла магнезія (до 20 мл), 10% хлористий кальцій (до 10 мл), ізотонічні - 5% глюкоза (400 - 800 мл), 0,9% розчин хлориду натрію (400-800 мл) і плазмозаміщуючі - гемодез (200-400 мл) розчини. Доцільно, також, внутрішньовенне введення 20% розчину пірацетаму (до 40 мл). Ці заходи за показаннями доповнюються купіруванням сомато-вегетативних, неврологічних і психічних порушень. При підвищенні артеріального тиску внутрішньом'язово вводиться 2-4 мл розчину папаверину гідрохлориду або дибазолу; при порушенні серцевого ритму призначаються аналептики - розчин кордіаміну (2-4 мл), камфори (до 2 мл), препарати калію панангін (до 10 мл); при задишці, скруті дихання - внутрішньовенно вводиться до 10 мл 2,5% розчину еуфіліну. Зменшення диспептичних явищ досягається введенням розчину реглани (церукала - до 4 мл), а також спазмалгетіков - баралгина (до 10 мл), но-шпи (до 5 мл). Розчин баралгина поряд з 50% розчином аналгіна показаний, також, для зменшення вираженості головних болів. При лихоманці, пітливості вводиться розчин нікотинової кислоти (Vit PP - до 2 мл) або 10% розчин хлористого кальцію - до 10 мл. Психотропні засоби застосовуються для купірування афективних, психопатоподібних і неврозоподібних порушень. Реланіум (дізепам, седуксен, сибазон) вводиться внутрішньом'язово, або в кінці внутрішньовенної інфузії розчинів внутрішньовенно в дозі до 4 мл при абстинентних станах з тривогою, дратівливістю, розладами сну, вегетативними порушеннями. нітразепам (еуноктін, радедорм - до 20 мг), феназепам (до 2 мг), грандаксин (до 600 мг) даються перорально, при цьому необхідно враховувати, що нітразепам і феназепам краще використовувати для нормалізації сну, а грандаксин для купірування вегетативних розладів. При виражених афективних розладах (дратівливості, схильності до дисфорії, спалахів гніву) застосовуються нейролептики з снотворно-седативну дію (дроперидол 0,25% - 2-4 мл). При рудиментарних зорових чи слухових галюцинацій, параноидной налаштованості в структурі абстиненції внутрішньом'язово вводиться 2-3 мл 0,5% розчину галоперидолу в поєднанні з реланіум для зменшення неврологічних побічних ефектів. При вираженому руховому неспокої застосовується дроперидол по 2-4 мл 0,25% розчину внутрішньом'язово або натрію оксибутират по 5-10 мл 20% розчину внутрішньовенно. Нейролептики з групи фенотіазинів (аміназин, тизерцин) і трехцікліческіе антидепресанти (амітриптилін) протипоказані. Лікувальні заходи проводяться до появи ознак виразного поліпшення стану пацієнта (редукції сомато-вегетативних, неврологічних, психічних порушень, нормалізації сну) під постійним контролем функції серцево-судинної або дихальної системи.

232. Гіпертонічна енцефалопатія – це неврологічна дисфункція, індукована злоякісною гіпертензією. Термін “ гіпертонічна енцефалопатія ” був введений у використання Оппенгеймером (Oppenheimer) і Фішбергом (Fishberg) у 1928 році для того, щоб описати саме цей конкретний тип енцефалопатії. Цей термін (гостра гіпертонічна енцефалопатія) описує розлад мозку (як правило оборотний), який викликаний раптовим і стало вираженим підвищенням артеріального тиску. Гіпертонічна енцефалопатія зустрічається при еклампсії, гострому нефриті та гіпертонічній кризі. Симптоми гіпертонічної енцефалопатії включають у себе: біль голови, тривожність, нудоту, порушення свідомості, судоми, крововиливи у сітківку і набряк диска зорового нерва. Ураження мозку можуть бути пов’язані з конкретними неврологічними симптомами, наслідком впливу яких може бути кома. Дисфункція лікується за допомогою препаратів, які знижують артеріальний тиск.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 501 | Нарушение авторских прав