Температура тіла людини вище 37,5 º С називається гіпертермією. Нормальна температура тіла людини – близько 36,6 º С.
Вимірювання температури тіла може проводитися в ротовій порожнині, в паху, в пахвовій області або прямій кишці хворого.
Для дорослих гіпертермія не настільки небезпечна, як для дітей.
Діти найбільш схильні до гіпертермії. Причини гіпертермії.
Гіпертермія – симптом безлічі захворювань, що супроводжуються запальним процесом або пошкодженням центру терморегуляції головного мозку.
Запальні захворювання дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія). Гострі вірусні інфекції дихальних шляхів (грип, парагрип, аденовірусна інфекція та ін). Запальні захворювання лор-органів (отити, ангіни та ін.) Гострі харчові отруєння. Гострі запальні захворювання черевної порожнини та заочеревинного простору (апендицит, гострий холецистит, пієлонефрит та ін.) Травми мозку. Інсульти. Гнійні захворювання м’яких тканин (абсцеси, флегмони).
Симптоми гіпертермії.
Явне або приховане наявність інших симптомів захворювання, що викликало гіпертермію. Незвичайна поведінка хворого – слабкість, сонливість, іноді збудження. Прискорене дихання. Тахікардія. Пітливість. У дітей можливі судоми (так звані фебрильні судоми) і втрата свідомості. У деяких випадках при дуже високій гіпертермії може бути втрата свідомості і у дорослих.
Перша допомога при гіпертермії.
Укласти хворого в ліжко.
Забезпечити доступ свіжого повітря в приміщення, в якому перебуває хворий.
Якщо хворий мерзне, укрити його. Якщо хворий відчуває жар, накрити одним-двома ковдрами, але не кутати.
Давати хворому пити якомога більше теплої рідини (чаю, води, молока, соку, компоту і пр.), щоб уникнути зневоднення організму.
Якщо у дорослої людини зберігається гіпертермія вище 39 º С протягом 24год або на фоні високої температури з’являється утруднене дихання, порушення свідомості, біль в животі, блювота, затримка сечовипускання та ін, необхідно терміново викликати додому лікаря або «Швидку допомогу».
Дітям рекомендується проводити спеціальні заходи по усуненню гіпертермії при температурі тіла вище 38 º С-38, 5 º С, а при менш низькій температурі – якщо порушено загальний стан. Якщо у дитини на фоні високої гіпертермії з’явився висип, утруднене дихання, судоми або галюцинації терміново викличте лікаря.
Температура у дитини зазвичай знижується під дією таких препаратів як парацетамол та ібупрофен (в тому числі, комбінованих з іншими речовинами) і у вигляді різних форм випуску (сиропи, порошки, свічки, таблетки, капсули та ін), тому перед прийомом будь-якого препарату завжди необхідно ретельно вивчити інструкцію до нього, щоб врахувати протипоказання і перевірити ще вікову дозування.
Розрахунок дози проводиться таким чином: парацетамол призначають внутрішньо у дозі 10-15 мг / кг на прийом (в свічках – 15-20 мг / кг), ібупрофен – дітям віком від 1 року в дозі від 1 до 5 мг / кг. Якщо через 4 години гіпертермія зберігається, можна повторно прийняти таку ж дозу одного з цих препаратів.
У дорослих, крім препаратів парацетамолу та ібупрофену, застосовуються також і препарати ацетилсаліцилової кислоти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у разовій дозуванні 500-1000мг, анальгін (1-2 таблетки на прийом).
Також використовуються додаткові (фізичні) методи боротьби з гіпертермією. Так, застосовується обтирання тіла тканиною, змоченою водою кімнатної температури або розчином, що складається з рівних частин води кімнатної температури, столового оцту, 40% спирту (горілки). Також можна звернути хворого з гіпертермією в мокре простирадло. Сприяє зниженню температури клізма кип’яченою водою кімнатної температури.
Якщо у дитини виникли фебрильні судоми, треба укласти його на спину таким чином, щоб голова була повернута на бік, відкрити вікно, розстебнути здавлюючу одяг, убезпечити дитину від можливих травм під час судомних рухів, викликати «Швидку допомогу».
По можливості, з’ясувати причину гіпертермії (при необхідності, викликати лікаря або доставити хворого в стаціонар) і визначитися з лікуванням основного захворювання. Що не можна робити при гіпертермії.
Укутувати хворого великою кількістю теплих речей (ковдр, одягу).
Ставити зігріваючі компреси при гіпертермії ─ вони сприяють перегріванню.
Давати дуже гаряче питво.
233/ Невідкладна допомога при гострій наднирниковій недостатності. (Адісонічна криза) 1. Замісна терапія. Гідрокортизон гемісункцинат крапельно 100-400 мг або преднізолон 60-90 мг. При важкому стані спочатку гідрокортизон вводять 100 мг в/венно струменево. Потім ДОКСА 0,5% - 20-40 мг/д, ч/з 6-8 годин в/м'язево. 2. Для боротьби з дегідрагацією і колапсом призначають в/венно крапелько 5% розчин глюкози та ізотонічного розчину натрію хлориду до 3-4 л (під контролем електролітів крові та гематокриту). 3. Легкозасв. білкові преп. (альбумін, протеїн, амінозол і ін.), 4. При нестримному блюванні вводять 1% - 10 мл розчин хлористого натрію в/веино. 5. Для боротьби з інф. призначають великі дози антибіотиків. 6. При судинному колапсі в/венно, крапелько вводять 0,2% - 1 мл розчину норадреналіну
215. Невідкладна допомога при кетоацидотичній комі. 1. Інсулінотерапія (короткої дії). Початкова доза інсуліну залежить від віку хворого, тривалості коматозного стану, вираженості кетоацидозу, рівня гіперглікемії, величини попередньої дози і наявності супутник захворювань. 1. а) режим малих доз: 18-20 ОД в/в, потім по 6-8 ОД/г в/м або в/в крап. або в/в крап. 0,1 ОД на 1 кг*год до ццукру до 14-11 ммоль/л; 6) режим великих доз залежить від вихідного рівня цукру крові (числовий показник цукру в ммоль/л подвоюють і вводять 0,5 дози в/в і 0,5 в/м.). Кожні 2 години визн. цукор крові і вводять інсулін в дозі з розрахунку подвоєної величини рівня цукру в крові. Знижують глікемію до 11-14 ммоль/л. Потім переходять на підшкірні ін'єкції інсуліну кожні 6-8 год. з наступним прийманням не менше 50 г вуглеводів. Перша доза інсуліну- 16 од., а наступні залежать від рівня глікемії. 2. Для боротьби з дегідратацієюі інтоксикацією при норм осмолярн.- в/в. крап. розчин Рінгера або фізіологічний розчин 0,5-1,0 л/год. до зменшення ознак дегідратації, потім по 0,3 л/год. в/в. до 6-8 л/добу. При підвищенні осмолярності - 0,45% р-н NaCl в аналогічних дозах. При ц гіпоглікемії через 3-4 години від початку лікування інсуліном до 11-15 ммоль/л починають в/венне крапельне введення 5% розчину глюкози на фізіологічному розчині натрію хлориду (приблизно по 1 л кожного розчину). При глікемії вище 10-11 ммоль/л на кожні 100 мл 5% розчину глюкози додають 2-3 од.Інсуліну, а при глікемії нижче 10 ммоль/п - не більше 1 од. 3. Попереджуючи гіпокаліємію, через 4-6 годин від початку введення інсуліну і рідини вводять 7,5% розчин хлориду калію 10-15 мл/год., панангін, якщо калій ц5 мекв/л. 4.Боротьба з ацидозом - трисамін 250,0 в/в крап. (2-3 амп/д), при зниженні рН артеріальної крові менше 7,0 вводять 2,5% розчин бікарбонату натрію 100-200 мл. 5. В/в. крап. - 100 мг кокарбоксилази, 5 мл 5% розчину аскорбінки, 200 мкг віт. В12, 1 мл 5% розчину вітаміну В6. 6. При безперервній блювоті для поновлення дефіциту білків і боротьби з голодуванням через 4-6 годин від початку лікування вводять 200-300 мл плазми. 7. Для попередження гіпохлоремічиого стану в/в. вводять 10-20 мл 10% розчину хлориду натрію. 8. Профілактична гепаринотерапія: до 5000 од. гепарину 4 р/д спочатку в/в., потім в/м. під контр. гемокоагуляції. 9. Симптоматичне лікування: при гіпотонії - в/в. плазму, дексгран, цільну кров, в/м. 1-2 мл 0,5% ДОКСА, при вираженій тахікардії - серцеві глікозиди; при виникненні анурії - сечогінні. 10. Оксигенотерапія. 11. Контроль цукру крові кожні 2-3 години.
