АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування. Гострі випадкигіпертонічної енцефалопатії вимагають термінового лікування, яке здійснюється переважно у відділеннях інтенсивної терапії

Гострі випадки гіпертонічної енцефалопатії вимагають термінового лікування, яке здійснюється переважно у відділеннях інтенсивної терапії, де можуть бути відслідковані життєво важливі функцій та електроенцефалографічні характеристики. Першим етапом лікування такої енцефалопатії є – зниження артеріального тиску з допомогою лікарських препаратів. При цьому варто пам’ятати, що зниження артеріального тиску контролюється для того, щоб попередити виникнення пошкоджень судин через їх надмірне скорочення. Адже, надмірне різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту мозку, сліпоти і серцевої ішемії.

Внутрішньовенне введення діазоксиду є ефективним для 80% пацієнтів з гіпертонічною енцефалопатією. Цей препарат нормалізує кров’яний тиск протягом 3-5 хв, і діє впродовж 6-18 годин. Однією з переваг діазоксиду є те, що він не викликає сонливості, тобто не впливає на стан свідомості хворого. Рефлекторна тахікардія, викликана цим препаратом є його основним недоліком, який не дає можливості використовувати його для лікування пацієнтів із ішемічною хворобою серця. Фуросемід вводять одночасно з діазоксидом для того, щоб підвищити як антигіпертензивний ефект, так і його тривалість.

Гідралазин також вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово для зниження артеріального тиску. Його дія аналогічна діазоксиду, але він менш cтійкий.

Інший препарат, який використовується для зниження артеріального тиску – це нітропрусид натрію, який вводиться в організм шляхом внутрішньовенного вливання.

Для зниження кров’яного тиску у пацієнтів із гіпертонічною енцефалопатією іноді використовується нітрогліцерин.

Інший клас препаратів, які використовуються для зниження артеріального тиску при гіпертонічній енцефалопатії – це гангліоблокатори, до якого відносяться: лабеталол, пентолініум (pentolinium), фентоламін і триметафан. Ці агенти дають швидкий ефект та не викликають сонливості. Проте вони можуть призводити до появи серйозних побічних ефектів, таких як атонія кишечника та сечового міхура. Ці препарати, за винятком лабеталолу, не використовуються, якщо гіпертонічна енцефалопатія, пов’язана з гестаційною еклампсією, адже ці ліки можуть завдати шкоди плоду.

Резерпін, метилдопа і клонідин значно рідше застосовують при надзвичайних випадках гіпертонії, адже діють вони значно повільніше (дія препарату починається через 2-3 години після прийому) і, крім того вони впливають на свідомість пацієнта.

Оральні антигіпертензивні препарати вживаються після того, як у пацієнта зникають перші важкі симптоми розладу і внутрішньовенні ін’єкції стають не потрібними.

Окрім антигіпертензивних препаратів пацієнтам з судомами, зазвичай, призначаються протисудомні препарати, такі як фенітоїн. Однак, як правило, антигіпертензивних ліків цілком достатньо для лікування неврологічних симптомів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 401 | Нарушение авторских прав