АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кафедра судової медицини та медичного законодавства

Одеський національний медичний університет

ЛЕКЦІЯ:

«Загальні питання судово-медичної травматології. Фактори зовнішнього середовища від дії яких виникають травми. Наслідки травм. Опис ушкоджень. Ушкодження тупими предметами. Класифікація тупих предметів. Синці, садна, забиті рани. Переломи кісток. Загальні питання черепно-мозкової травми.»

Затверджено на методичній

нараді кафедри

Протокол №_

від «_ _»________20__р.

Протокол №_

від: «__»________20_р.

Завідувач кафедри,

д. мед. н., проф. __________Г. Ф. Кривда

Одеса 2011р.

1. Лекція: " Судово-медична травматологія " - 2 год.

2. Обґрунтування теми.

Актуальність теми полягає у тому, що кожен лікар, незалежно від фаху, у своїй практичній, діяльності зустрічається з тими чи іншими ушкодженнями, які описуються у історіях хвороби, амбулаторних картках, інших медичних документах. Ці дані потім використовуються судово-медичним! експертам! при проведенні тих чи інших медичних експертиз. Тому зрозуміло, що опис ушкоджень у медичних документах повинен відповідати таким вимогам, як грамотність та повнота, інакше проведенню судово-медичної експертизи по медичних документах завдається велика шкода.

3. Цлі лекції.

3.1. Навчальні.

- ознайомити студентів з поняттям "тілесне ушкодження", видами тілесних ушкоджень, механізмами їх спричинення.

- навчити студентів грамотно та повно описувати тілесні ушкодження на тілі потерпілого.

3.2. Виховні:

- виховання у студентів сучасного професійного мислення;

- забезпеченість засвоєння студентами інших розділів судової медицини /судово-медична експертиза живих осіб, судово-медична експертиза трупу/.

- навчання навичкам деонтології та лікарської етики.

4. Організація змісту теми, внутришньопредметна та міжпредметна інтеграція.

Судово-медична травматологія, з одного боку, пов'язана з таки ми розділами судової медицини, як: а/ судово-медична експертиза трупа; б/ судово-медична експертиза живих осіб; в/ судово-медична експертиза трупів новонароджених; з другого боку - з такими медичним! дисциплінами, як травматологія, загальна хірургія, патологічна анатомія.

6. Загальне матеріальне та методичне забезпечення лекції:

Лекція проводиться в аудиторії кафедри. Під час лекції лектор користується таблицями /класифікація тупих та гострих предметів/ та макропрепаратами /л ос кути шкіри з ушкодженнями тупими та гостріш предметами та фрагменти кісток з ушкодженнями тупими предметами/»

7. Список рекомендованої літератури для викладачів.

1.В.Б. Хохлов, Л.Е. Кузнецов. Судебная медицина /Руководство/. Смоленск, 1998г., 800 с.

2. і» Л. Попов, Р.В. Еабаханян, Г.И. Заславский. Курс лекций по судебной медицине. Санкт-Петербург, 1999г., 400 с.

3. Судебная медицина: Руководство для врачей. Издание 3-е, переработанное и дополненное /под ред. проф. А.А. Матышева/. Санкт-Петербург, Изд-во "Гиппократ", 1998г., 543 с.

4. Судебно-медицинская травматология /руководство/ - под ред. АЛ. Грс мова, З.Г. Науменко. М., "Медицина", 1977г.

8. Список рекомендованої літератури для студентів:

1. Судова медицина /за редакцією 1.0. Концевич та Б.В. Млхайличен ка/, Шїв, МП "Леся", 1997 р.

2. Судова медицина: підручник /за ред. А.С. Лісового/, Київ, Юрінком Інтер, 1999 p.

3. Руководство к практическим занятиям по судебной медицине

/ под ред. проф. ЇЇ.А. Концевич/, Киев, "Вища школа", 1988 г.

4. А.И. Муханов. Атлас-руководство по судебной медицине. - Киев, "Вищд школа", 1988г.

1. Загальні положення.

Під тілесними ушкодженнями /з медичної точки зору/ розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій, органів і тканин, які виникли внаслідок дії факторів зовнішнього середовища /механічних, фізичних, хімічних та ін./.

Ушкодження розподіляються на:

а/ анатомічні /рани, синці та ін./ і функціональні /струс головного мозку та ін,/;

б/ смертельні і несмертельні /останні в свою чергу поділяються на тяжкі, середнього ступеня тяжкості і легкі тілесні ушкодження/.

У судово-медичній практиці ми зустрічаємося з ушкодженнями, які. виникли в результаті дії фізичних та хімічних факторів. До перших належать ушкодження: 1. Механічні /спричинені тупими та гострими предметами, вогнепальною зброєю/; 2. Які виникли від дії високої та низької температури; 3. Які виникли від дії атмосферного та технічного електричного струму; 4. Від дії променевої енергії. 5. Від дії барометричного тиску*

До хімічних ушкоджень належать: 1. Хімічні опіки. 2. Загальне отруєння.

Повторення однорідних травм у людей, які перебувають в східних умовах праці і побуту, називається травматизмом

Кожен вид травматизму має свої особливості, які пов'язані не тільки з обставинами події, але і з характером заподіяних ушкоджень. Наприклад, при виробничому травматизмі переважають рани, при вуличному - переломи, при спортивному - розтягнення.

При дослідженнях трупів 0сіб,ііякі загинули від дії тупих / чи гострих/ предметів, окрім дослідження тіла, велике значення має дослідження ушкоджень і забруднень одягу і взуття. Пошкодження одягу можуть відтворювати форму та розміри предмета, яким заподіяні ушкодження, а у деяких випадках - і окремі деталі предметів, якими вони були заподіяні /наприклад, відбитки протектора/.

При описі ушкоджень одягу слід, перш за все, вказати деталі одягу, на яких вони містяться, а також визначити координати ушкоджень. Горизонтальні координати відраховують вправо і вліво від передньої та задньої середньої лінії, вертикальні - від рівня середини плечових швів на сорочці, піджаку та ін.

Визначивши локалізацію ушкоджень, описують їхню форму, розміри, положення довжини стосовно вертикальної осі предмета одягу, а також властивості їхніх країв, кінців, навколишню зону.

2. Ушкодження від дії тупих предметів.

Ушкодження тупими предметами зустрічаються частіше за інші, оскільки тупих предметів, які можуть служити зброєю, дуже багато. Характер ушкоджень, які спричинені тупими предметами, обумовлений характером, формою предмета, масою, щільністю, силою' удара. Уві тупі предмети можна розділити на п'ять основних груп: 1. З плоскою травмуючою поверхнею; 2. Зі сферичного поверхнею; 3. З цілиндричною поверхнею; 4. З двогранним углом. 5. З тригранним углом. Також виділяють предмети невизначеної форми.

В результаті дії тупих предметів на тілі людини можуть виникати: садна, синці, рани, переломи, вивихи, розтягнення, розриви органів, роздроблювання, розділення тіла на частини або відокремлення частин тіла.

За механізмом дії тупих предметів класифікуються на: удар; здавлення; розтягування:, тертя.

Удар-поштовх спостерігається тоді, коли тупий твердий. предмет діє на тіло людини під прямим чи близьким до нього кутом. Залежно від сили удару можуть виникати синці, садна, забиті рани, переломи кісток і розриви внутрішніх органів.

Здавлення виникає тоді, коли сили тупих твердих предметів направлені назустріч одна одній. Здавлення може викликати деформацію частин тіла, ушкодження внутрішніх органів і кісток. При тривалому здав л енні м'яких тканин частин тіла розвивається синдром тривалого роздавлювання.

При розтягуванні сили травмуючих предметів діють на тіло людини в протилежних напрямках. В результаті цього можуть виникати рвані рани, відриви частин тіла, кінцівок.

Тертя виникає при зіткненні тіла з травмуючим предметом, який перебуває в рухомому стані, чи при ковзанні тіла по предмету. В цих випадках утворюються, як правило, садна, неглибокі рани. "Стирання" або "Спилювання" кісток може виникнути при тривалому волочінні тіла.

Садна.

Саднами називаються порушення цілісності епідермісу, інколи з ушкодженнями сосочкового шару дерли чи епітелію- слизових оболонок. Після нанесення садна поверхня його волога, вкрита тканевого рідиною, яка виділяється, іноді з крапельками крові. Приблизно через 12 годин утворюється тонка шкірочка, яка розміщена нижче рівня навколишньої неушкодженої шкіри. На 2-3 добу шкірочка внаслідок процесу епітелізації зрівнюється з рівнем шкіри, а потім поступово підіймається. З 3-4 дня спостерігається відшарування; шкірочки по периферії садна. До 7-12 дня епітелізація закінчується відпаденням шкірочки. Сліди на місці колишнього садна у вигляді гіпер- або депігментації проходять безслідно до 1-2 місяців.

Судово-медичне значення саден дуже велико. По-перше, вони є доказом дії тупого предмета, знаком насилля і завжди вказують на місце прикладання скли, яка діяла. По-друге, описані вище особливості загоювання садна дозволяють встановити давнину травми. По -третє, за формою і характером країв інколи можна судити про властивості травмуючого предмета і напрямок руху. У випадках, коли садно має яку-небудь спеціфічну форму, її необхідно детально описати і сфотографувати. При дослідженні цих ушкоджень необхідно за допомогою стереомікроскопа відзначити стан країв /"край початку" більш пологий, а "край закінчення" - підритий з нависаючими клаптиками епідермісу/, що дає можливість встановити напрям руху травмуючого предмета.

Синці. «

Синці утворюються внаслідок розриву судин у місці удару чи здавлення з наступним крововиливом у підшкірну клітковину чи глибше розміщенні тканини. Кров, яка вилилась, просвічує крізь шкіру у вигляді синюватої чи червонуватої плями /залежно від глибини розташування/ і протягом деякого часу міняє свій колір. Спочатку сінець має багряно-синій, колір, а через 1-4 доби в результаті розщеплення гемоглобіну /відділення молекули заліза від гематиту/ він стає синім. Через 4-5 діб синець по периферії набуває зеленуватого кольору, який зумовлений наявність одного з пігментів жовчі, що утворився - білівердина. У свою чергу білівердин, окислюючись, перетворюється в другий жовчний пігмент - білірубін, який надає синцеві жовтуватого забарвлення /через 5-7 діб/. У зв'язку з тим, що окислення білівєрдину і перехід його в білірубін, як і зворотний процес, проходить поступово, і синець може мати дво-і новіть триколірне забарвлення.

Судово-медичне значення синців полягає в тому, що вони дають можливість визначити вид знаряддя, яким була нанесена травма, місце прикладання сили, характер насилля, давність травми, служать ознакою боротьби і самозахисту, які мали місце.

Раши

Ранами називають ушкодження, які порушують цілісність усієї шкірі чи слизових оболонок або проникають у глибоко розміщені тканини. Від дії тупих твердих предметів виникають забиті рани, які мають нерівні, синцеві, розтрощені, злерті, нерідко відшаровані від підлягаючих тканин краї, розтрощене синцеве дно, в порожнині раї::. - тканеві перемички /неушксджені сполучно-тканинні волокна/. Необхідно підкреслити, що рани, які виникли від дії предмета з ребрами, або нанесені в ділянці тіла, де під шкірою близько, міститься кістка /голова, колінний суглоб тощо/, можуть бути лінейної форми з рівними, несинцевими краями і нагадувати рубані чи різані рани. У цих випадках здирання по краях рани, наявність тканинних перетяжок і волосяних містків на дні та в кінцях рани, відсутність на підлягаючих кістках слідів дії предмета /рублячого/ дозволяє провести диференціальну діагностику» Рекомендується за допомогою стереомікроскопа досліджувати рани для виявлення в них частинок предмета, яким вони були заподіяні. З цією ж метою у необхідних випадках слід, проводити дослідження кольоровими реакціями на металізацію країв рани.

Судово-медичне значення забитих ран полягає в тому, що їхні морфологічні особливості дозволяють встановити перш за все предмет і механізм виникнення рани, напрям руху предмета /за характером здертості країв/, положення потерпілого в момент заподіяння ушкоджень та вирішити інші питання.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1145 | Нарушение авторских прав