АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієна праці медичного персоналу

Серед провідних проблем гігієни лікувально-профілак­тичних закладів останнім часом усе більшого значення набувають питання гігієни праці медичного персоналу. На трудову діяльність медичних працівників залежно від профілю їхньої діяльності, спе­ціалізації конкретних умов праці можуть впливати різні професійні шкідливі чинники:

• значне нервово-емоційне напруження, яке пов'язане з почуттям співпереживання, відповідальності за здоров'я та життя пацієнтів;

• контакт з інфекційними хворими, небезпека травматизації та зараження під час проведення операцій, маніпуляцій, обстежень;

• несприятливе за своїми фізичними та хімічними властивостя­ми оточення на робочому місці (забруднення повітря та предметів лікарськими, дезінфекційними та іншими хімічними речовинами, вплив іонізуючого випромінювання, ультразвуку, шуму, вібрації та ін.);

• вимушене положення тіла, напруження зору, значні фізичні навантаження під час переміщення пацієнтів;

• відсутність належних умов для короткочасного відпочинку про­тягом робочої зміни;

• праця в нічний та понаднормативний час, що призводить до по­рушення оптимальної структури режиму дня.

З метою зниження нервово-емоційного напруження слід пам' ятати про те, що: не можна взяти весь чужий біль на себе; потрібно вчи­тися співпрацювати і допомагати, не згораючи; медичні працівники повинні навчитися виконувати прийоми аутогенного тренування та використовувати метод м'язової релаксації. По можливості в лікува­льно-профілактичних закладах потрібно виділяти кімнати для пси­хологічного розвантаження медичних працівників.

Захисний одяг у разі правильного використання може відігра­вати важливу роль як захист медичного працівника від пацієнта і пацієнта від медичного працівника, а також як засіб профілактики ВЛІ. Захисний одяг не можна прати в домашніх умовах.

Щоб уникнути зараження інфекцією через руки, слід застосову­вати чисті, а у разі потреби — стерильні гумові рукавички.

Маски, навіть закритого хірургічного типу, лише частково ефек­тивні проти інфікованих аерозолів і найдрібніших мікроорганізмів, які є в повітрі. Проте їх потрібно носити і стежити за тим, щоб вони закривали рот і ніс і обов'язково змінювати через кожні 4 год.

Фартух застосовують як бар'єр. Його використання повинно бути обмежене доглядом лише за одним пацієнтом доти, поки він залиша­тиметься чистим і сухим.

Захисні окуляри або щиток можуть захистити очі від потрап­ляння інфікованої крові пацієнтів, хворих на вірусний гепатит В, С, СНІД, під час різного типу втручань медичного призначення.

Взуття повинно бути м'яким, зручним, із шкіри або шкірозамін­ника з тим, щоб у разі потрапляння на нього біологічної рідини па­цієнта можна здійснити знезараження.

Перед роботою в асептичних відділеннях медичні працівники повинні приймати душ, обов'язково приймати душ після роботи в інфекційних відділеннях та відділеннях, де лікуються пацієнти зі значним надходженням патогенної мікрофлори в довкілля.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1611 | Нарушение авторских прав