АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Проблема внутрішньолікарняних інфекцій

Прочитайте:
  1. А) Исторический экскурс. Проблема
  2. Види вірусних інфекцій.
  3. ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
  4. Гепатит А. Возбудитель, характеристика вириона. Способы заражения. Методы лабораторной диагностики. Проблема специфической профилактики.
  5. Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
  6. Екзогенні алергени неінфекційного походження
  7. Етіологія та патогенез нейроінфекцій
  8. ЗАДАЧІ ПО ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ (Н.Е 2.5, 2.6)
  9. Изотопное исследование скелета при поясничных проблемах
  10. І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, Ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет.

Останнім часом актуальною стала проблема внутрішньолікарняних (госпітальних) інфекцій (ВЛІ).

Внутрішньолікарняна інфекція — де будь-яке клі­нічно виражене захворювання лікарняної етіології, яке пов'язане з перебуванням, лікуванням, обстеженням або зверненням особи за медичною допомогою в лікуваль­но-профілактичний заклад. Рівень ВЛІ в Україні стано­вить від б до ЗО %, особливо високий рівень ВЛІ стано­вить у хірургічних, урологічних відділеннях, пологових будинках.

Причинами швидкого поширення ВЛІ є:

• порушення правил асептики та санітарно-профілак­тичного режиму;

• збільшення кількості госпіталізованих недоношених дітей і лю­дей літнього віку;

• зменшення імунного бар'єра в населення, у тому числі й у ме­дичних працівників;

• стійкість мікрофлори до дезінфектантів та антисептиків;

• упровадження великої кількості діагностичних і лікувальних втручань, а також багато інших чинників, які посилюють загрозу цих інфекцій.

Внутрішньолікарняні інфекції становлять загрозу і для медич­ного персоналу. Надзвичайна підступність хвороботворних мікро­організмів полягає в тому, що вони невидимі, а небезпека, яку не можна бачити і відчути одразу, має тенденцію бути проігнорованою, зменшеною або забутою. Здоров'я можна втратити навіть унаслідок одноразового нехтування заходами безпеки, а саме використанням захисних засобів (окуляри, маски чи респіратори, гумові рукавички і фартухи) під час роботи з дезінфекційними і стерилізувальними за­собами, під час роботи з біологічними рідинами пацієнтів, дотриман­ням особистої ретельності та охайності, правил техніки безпеки під час роботи з біологічними рідинами, які можуть спричинити шкід­ливий вплив.

Одним із головних чинників професійних захворювань медичних працівників є біологічний, який спричинює такі тяжкі захворюван­ня, як туберкульоз різних органів, вірусні гепатити В і С, СНІД тощо. Медичний персонал зазнає впливу не менш шкідливих для здоров'я інших мікроорганізмів.

Слід звернути увагу на три основні шляхи передавання інфекції від пацієнтів медичному персоналу:

1) контактний шлях передавання через руки медичного пер­соналу, що були в контакті з інфікованими рідинами, секретами тіла пацієнтів, із забрудненим обладнанням, домішками фекальної мікрофлори;

2) повітряний (інгаляційний) шлях передачі інфекції;

3) шлях передачі інфекції через кров.

До основних напрямів профілактики ВЛІ у сучасних умовах від­носять:

• запровадження в практику сучасних закладів охорони здоров'я науково обґрунтованого режиму з метою створення оптимальних умов для перебування та ефективного лікування пацієнтів, створен­ня оптимальних умов праці медичному і допоміжному персоналу;

• чітке дотримання санітарно-протиепідемічного режиму;

• підвищення стійкості організму пацієнтів і медичного персона­лу до впливу несприятливих чинників.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 769 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)