АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ

Під час проведення дезінфекції користуються двома ос­новними методами: фізичним та хімічним. Можна виділити ще й третій метод дезінфекції — комбінований (наприклад, дезінфекція забрудненої білизни в дезінфекційному розчині з подальшим пран­ням та виварюванням).

Фізичні методи дезінфекції проводяться за допомогою механіч­них, термічних та променевих засобів.

Механічні методи дезінфекції забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. При цьому із приміщення та предметів ви­даляють пил, бруд, а разом з ним значну кількість мікроорганізмів. Механічні засоби знезаражування включають чистку, прання, вибивання, витрушування, підмітання, фільтрацію, провітрювання та вентиляцію приміщення. Особливо ефективне застосування пило­сосів. При цьому разом з пилом видаляється 98 % мікроорганізмів.

Витрушування широко застосовується при гігієнічному приби­ранні. Однак воно не вважається раціональним, оскільки не дося­гається повне видалення мікрофлори, а особа, яка проводить витру­шування, піддається небезпеці зараження.

Вентиляція, у тому числі і провітрювання приміщення, сприяє різ­кому зниженню вмісту мікрофлори в повітрі, причому тим більше, чим більша різниця температури зовнішнього та внутрішнього повітря. У дезінфекційній практиці вентиляція приміщення використовується як допоміжний захід за умови, що її тривалість буде не меншою ніж ЗО— 60 хв. При цьому відбувається повне заміщення повітря в приміщенні зовнішнім повітрям, яке не містить патогенних мікроорганізмів.

Добрі результати дає кондиціонування повітря. Кондиціонер по­дає у приміщення чисте профільтроване повітря певної температури і вологості, але згідно з інструкцією потрібно періодично здійснюва­ти очищення повітряного фільтра.

Термічні методи знезараження ґрунтуються на застосуванні ви­соких та низьких температур, а саме використання гарячого повітря, водяної пари, кип'ятіння, пастеризації, спалювання, обпалювання, прожарювання, замороження та висушування.

Дезінфекція гарячим повітрям при температурі 120 °С протягом 45 хв у повітряному стерилізаторі надійно вбиває мікроорганізми. Гаряче повітря 90 °С в дезінфекційній камері використовується для Дезінфекції одягу, ковдр, подушок, матраців та інших речей.

Прасування білизни також є дезінфекційним заходом. При три­валому прасуванні температура в товщі матеріалу досягає 100— 150 °С. Прасувати речі треба з обох боків.

Більш ефективно діє водяна пара, тому що вона проникає у глиб предметів. У парових стерилізаторах дезінфекцію здійснюють водя­ною насиченою парою під надмірним тиском 0,5 кг/см² — 110 °С про­тягом 20 хв.

Порівняно надійним методом дезінфекції є кип'ятіння в дисти­льованій воді протягом ЗО хв або в дистильованій воді з гідрокарбо­натом натрію (2 % розчин) протягом 15 хв.

Спалювання є надійним методом знищення мікроорганізмів. Йому підлягають інфіковані малоцінні предмети (сміття, ганчір'я, трупи тварин, які загинули від небезпечної інфекції, дренажі, вико­ристаний перев'язувальний матеріал тощо).

Проводять спалювання в мікрокрематоріях або спеціальних пе­чах, ямах чи на багатті.

Обпалювання застосовують у бактеріологічній практиці у разі потреби знезаразити голки, лабораторні петлі, корки для закриван­ня пробірок та ін. Проводять обпалювання на полум'ї спиртівки або газової горілки.

Штучне заморожування патогенних мікроорганізмів до -270 °С не спричинює їхньої загибелі. Низькі температури широко викорис­товуються для консервування продуктів у харчовій промисловості, а також у мікробіології для тривалого зберігання культур патогенних мікроорганізмів.

У дезінфекційній практиці холод не має широкого застосування. Висушування. Велика кількість патогенних мікроорганізмів під впливом тривалого висушування гине. Швидкість відмирання зале­жить від збудника.

Променеві засоби знезараження — це застосування сонячно­го світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного випроміню­вання.

Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфек­ційних захворювань. Особливо чутливі до них збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, менш чутливі мікобактерії ту­беркульозу та ін. Однак застосування сонячних променів залежить від пори року, погоди та інших причин, які важко контролювати. Тому цей метод дезінфекції може застосовуватись як допоміжний. Ультрафіолетове опромінення використовується для знезара­ження повітря приміщень операційних, перев'язувальних, маніпуляційних, пологових залів з метою запобігання внутрішньолікарняним інфекціям.

Для цього над входом у приміщення встановлюють спеціальні бактерицидні лампи, які вмикають, коли в приміщенні відсутні пра­цівники.

Радіоактивне випромінювання згубно діє на всі види мікроор­ганізмів та їхні спори. Тому деякі види радіоактивного випроміню­вання найчастіше застосовують у заводських умовах для стерилізації лікарських розчинів в ампулах і флаконах, одноразових шприців, ін-фузійних систем, гумових рукавичок, одноразового інструментарію. Ультразвук —акустичніколиваннячистотоювід2/10 ⁴до2/ 10^бГц У деяких галузях їх застосовують для дезінфекції, стерилізації ап­течного та лабораторного посуду.

ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ

Хімічні методи дезінфекції знайшли найширше застосу­вання. В їх основі лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об'єктів і предметів довкілля. Для дезінфекції застосовують лише такі хіміч­ні препарати, які мають здатність швидко і згубно діяти на мікроор­ганізми. Слід пам'ятати, що хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну — здатність вбивати бактерії; бак­теріостатичну — пригнічувати їхню життєдіяльність; спороцидну — здатність вбивати спори; віруліцидну — здатність вбивати віруси; фунгіцидну — здатність вбивати гриби. Зазвичай різні хімічні препа­рати мають різну силу для знищення мікробів. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезінфекційного засобу. Дезінфекційні речовини різняться між собою хімічною структурою, а отже, і вибірково діють на складники клітин. Зокрема, хлор та хлорумісні препарати, пероксид водню та інші, вступаючи у взаємодію з протеїнами клітин, дають реакцію окиснення. Мінеральні кисло­ти і основи руйнують клітину своїми водневими та гідроксильними іонами, спричиняючи гідроліз. Солі важких металів проникають у клітини, діють на білки і ведуть до утворення солей — альбумінатів. Феноли денатурують білки і спричинюють реакцію коагуляції їх. Усі дезінфекційні речовини повинні:

■ швидко і повністю розчинятися у воді або добре змішуватися з нею, утворюючи стійкі емульсії;

■ діяти швидко і в малих концентраціях;

• забезпечити знезаражувальну дію навіть при наявності органіч­них речовин, таких, як кров, сеча, мокротиння;

• бути достатньо стійкими при зберіганні;

• бути малотоксичними для людей;

• бути дешевими і доступними у виробництві, зручними для транспортування і зберігання.

Дрібні крапельки водних розчинів дезінфекційних речовин лег­ко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини, швидше знаходять доступ у клітину через водну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють на мікробну клітину.

Проте значна кількість препаратів, які застосовують для дезінфек­ції, дератизації і дезінсекції, є отруйними для людини та домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів. Усі особи, допущенні до роботи з дезінфекційними засобами, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

Слід пам'ятати, що розфасування таких речовин та приготування Робочих розчинів треба проводити у спеціально відведених для цього приміщеннях у витяжних шафах.

Усі препарати повинні мати етикетки з чітким зазначенням назви речовини; відсоткової концентрації та дати виготовлення.

Робочі дезінфекційні розчини готують щодня, але у разі помут­ніння або забарвлення кров'ю розчин потрібно зразу змінити.

Сучасні дезінфекційні засоби є складними композиціями активнодіючих речовин, четвертинних амонійних сполук, поверхнево актив­них речовин, розчинників, антикорозійних та інших домішок. Дуже і важливо, щоб сучасні дезінфекційні засоби були малотоксичними (на­лежали до 3 або 4 класу токсичних речовин), це надасть змогу зберегти здоров'я медичного персоналу, хворих та зберегти ресурси закладу.

Потрібно пам'ятати, що кожен препарат у своїй основі має сильні, активнодіючі на мікроорганізми речовини. Тому абсолютно нешкід­ливих препаратів не буває, і дотримання техніки безпеки з дезінфек­ційними розчинами вкрай потрібне.

Дезінфекційні засоби мають бути технологічними, зручної в за­стосуванні і довготривалому зберіганні форми (таблетки, готові до застосування, рідкі і сипучі дози у пакетах, концентрати в посудинах від 0,5 до 5 л, насичені дезінфекційним розчином серветки тощо). Процес приготування та використання робочих розчинів має бути гранично простим, швидким, доступним середньому та молодшому медичному персоналу. Препарати мають супроводжуватися деталь­ними, завіреними виробником (постачальником) методичними реко­мендаціями до застосування та належним набором документів (копія свідоцтва про реєстрацію, сертифікат відповідності до Держстандар­ту України тощо). Крім того, необхідно детально вивчити Методичні рекомендації до застосування дезінфекційного засобу, затверджен­ні Державним санітарно-епідеміологічним наглядом МОЗ України. Ніякі інші тести, у тому числі, рекламні, не можуть їх замінити.

Систематичне застосування недорогих, сучасних, ресурсозберігальних препаратів дає високий економічний і соціальний ефект. Масове проведення санітарного оброблення приміщень і обладнання; медичного закладу — це створення здорового середовища для перебу­вання як пацієнтів, так і медичних працівників.

Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину хлорного вапна

1. Надягають халат, фартух, маску, гумові рукавички.

2. Добре провітрюють приміщення.

3. Готують 1 кг сухого хлорного вапна, 9 л води.

4. Наливають у скляну, емальовану, пластмасову посудину 3—4 л води, поступово висипають хлорне вапно, помішуючи дерев'яною па­личкою. У кінці виливають залишок води, рівномірно перемішують. Закривають посудину. Наклеюють етикетку з зазначенням назви розчину, концентрації, дати та години заготовлення, підпис; став­лять у темне приміщення.

5. Через добу проціджують розчин через марлю, згорнуту в де­кілька шарів (осад не використовують).

6. Наклеюють етикетку, де зазначають: 10 % розчин хлорного вапна

Дата приготування Підпис

Примітка. Освітлений розчин хлорного вапна дозволяється використовува­ти протягом 7 діб.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1879 | Нарушение авторских прав