 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕРЦЕВОГО М'ЯЗА.Серцевий м'яз, як і скелетні м'язи, володіє властивістю збудливості, здатністю проводити збудження, скоротливістю. До фізіологічних особливостей серцевого м'язу відносяться подовжений рефрактерний період і автоматизм. Збудливість – це здатність серцевого м’яза збуджуватись у відповідь на подразнення. Серцевий м'яз менш збудливий ніж скелетні м'язи; для виникнення збудження в серцевому м'язі необхідний більш сильний подразник, ніж для скелетного м'яза. Встановлено, що реакція серцевого м'яза не залежить від сили подразнень, які на нього наносяться (електричних, механічних, хімічних і т.д.). Серцевий м'яз максимально скорочується на пороговий і більш сильний за величиною подразник.
Провідність – це здатність серцевого м’яза проводити нервові імпульси у відповідь на збудження по провідній системі серця. Хвилі збудження проводяться по волокнах серцевого м'язу і так званої спеціальноі тканини серця з неоднаковою швидкістю. Збудження по волокнах м'язів передсердь поширюється зі швидкістю 0,8 - 1,0 м/с;по волокнах м'язів шлуночків - 0,8 - 0,9 м/с; по спеціальній тканині серця - 2,0 - 4,2 м/с. А збудження по волокнах скелетного м'яза поширюється із значно більшою швидкістю, яка складає 4,7- 5,0м/с.
Скоротливість - це здатність серцевого м’яза скорочуватись у відповідь на подразнення та збудження. Скоротливість серцевого м'яза має свої особливості. Першими скорочуються м'язи передсердь, потім сосочкові м'язи і субендокардіальний шар м'язів шлуночків, забезпечуючи тим самим рух крові з порожнини шлуночків в аорту і легеневий стовбур. Серце для здійснення механічної роботи /скорочення/ отримує енергію, яка звільняється під час розпаду макроергічних фосфоровмісних сполучень /креатинфосфат, аденозинтрифосфат/. Рефрактерний період. Рефрактерність – це здатність серцевого м’яза не відповідати на подразнення в період діастоли. Серце, на відміну від інших збудливих тканини, має значно виражений і подовжений рефрактерний період. Він характеризується різким зниженням збудливості тканини в період її активності. Розрізняють абсолютний і відносний рефрактерний періоди. Під час абсолютного рефрактерного періоду, незалежно від сили подразнення на серцевий м'яз, він не відповідає на нього збудливістю і скоротливістю. Тривалість абсолютного рефракторного періоду серцевого м'яза відповідає за часом систолі і початку діастоли передсердь і шлуночків. Підчас відносного рефрактерного періоду збудливість серцевого м'яза поступово повертається до початкового рівня. В цей період серцевий м'яз може відповідати скороченням на подразнення, яке сильніше за порогове. Відносний рефрактерний період виявляється під час діастоли передсердь і шлуночків серця. Завдяки вираженому рефракторному періоду, який триває довше за період систоли /0,1 - 0,3 сек./, серцевий м'яз не здатний до тетанічного /тривалого/ скорочення і здійснює свою роботу за типом поодинокого м'язового скорочення.
Поза організмом при певних умовах серце здатне скорочуватись і розслаблюватись, зберігаючи правильний ритм. Відповідно, причина скорочень ізольованого серця лежить в ньому самому. Здатність серця ритмічно скорочуватись під впливом імпульсів, які виникають в ньому самому, носить назву автоматизму. Якщо перерізати всі нерви, які підходять до серця, то воно продовжує тривало ритмічно скорочуватись. Причина автоматії серця до сьогодні залишається повністю не виясненою. За сучасними уявленнями, вона пояснюється тим, що в процесі життєдіяльності в клітинах синусно-передсердного вузла нагромаджуються продукти кінцевого обміну (СО2, молочна кислота і т.д.), які і викликають виникнення збудження в спеціальній (атиповій) тканині серця. Електрофізіологічні дослідження серця, які були проведені на клітинному рівні, дали можливість глибше зрозуміти природу автоматизму серця. Встановлено, що у волокнах ведучого і передсердно-шлуночкового вузлів замість стабільного потенціалу в період розслаблення серцевого м'яза спостерігається поступове наростання деполяризації. Коли остання досягає певноі величини (5-20 мВ), виникає потенціал діі. Діастолічну деполяризацію в волокнах водія ритму називають потенціалами автоматизму. Таким чином, наявність діастолічної деполяризації пояснює природу ритмічної діяльності волокон ведучого вузла. В робочих волокнах серця електрична активність під час діастоли відсутня.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1555 | Нарушение авторских прав |