ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ.
В серці розрізняють робочу мускулатуру, представлену поперечносмугастим м'язом, і атипову, або спеціальну (провідну) тканину, в якій виникає і проводиться збудження. Провідні кардіоміоцити формують провідну систему серця (1.17)
У людини провідна система серця скдадається з:
1) синусно-передсердного вузла (синоатріального, Кіса-Флека), який розміщується на задній стінці правого передсердя в місці впадіння верхньої порожнистої вени;
2) передсердно-шлуночкового вузла (атріовентрикулярного, Ашоффа-Тавари), який знаходиться в стінці правого передсердя поблизу перегородки між передсердями і шлуночками;
З) передсердно-шлуночкового пучка (пучок Гіса), який відходить від передсердно-шлуночкового вузла одним стовбуром.
Пучок Гіса, пройшовши через перегородку між передсердями і шлуночками, ділиться на дві ніжки, які йдуть до правого і лівого шлуночків. Закінчується пучок Гіса в товщі м'язів волокнами Пуркіньє (провідними серцевими міоцитами), які поширюються під ендокардом по всьому шлуночку і зливаються з його мускулатурою. Пучок Гіса - єдиний м'язовий мостик, який сполучає передсердя з шлуночками.
В серці здорової людини збудження виникає в синусно-передсердному вузлі. Отже, даний вузол є ведучим в діяльності серця (водій ритму), в ньому виникають імпульси, які визначають частоту і ритм скорочення серця.
Збудження, яке виникло в синусно-передсердному вузлі, поширюється по
пучку атипових м'язових волокон до атріовентрикулярного вузла, а від нього по пучку Гіса – до міокарду шлуночків. Так як в атріовентрикулярному вузлі швидкість проведення збудження дуже сильно знижуєтьоя, передсердя встигають закінчити своє скорочення перш ніж почнеться систола шлуночків.
Таким чином, система, яка проводить збудження не тільки породжує імпульси збудження в серці, але і регулює послідовність скорочень передсердь і шлуночків.
Ведуча роль в автоматії серця належить синоатріальному вузлу. Про це свідчить такий дослід: при місцевому зігріванні ділянки вузла діяльність серця прискорюється, а при охолодженні - сповільнюється. Зігрівання і охолодження інших частин серця не впливає на частоту його скорочень.
Після руйнування синоатріального вузла діяльність серця може продовжуватись, але в більш сповільненому ритмі - 30-40 скорочень за хвилину. "Водієм ритму" стає атріовентрікулярний вузол. Ці дані говорять про градієнт автоматії, тобто про те, що автоматія різних відділів системи, яка проводить збудження, не однакова.
При порушенні проведення збудження з ведучого вузла до шлуночків може спостерігатись серцевий блок. Він виникає при порушенні провідності імпульсів в ділянці передсердно-шлуночкового вузла або пучка Гіса.
При серцевому блоці, який може бути повним або неповним, відсутня узгодженість між ритмом передсердь і шлуночків, що приводить до важких
розладів кровообігу.
ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В СЕРЦІ.
В працюючому серці створюються умови для виникнення електричного струму. Під час систоли передсердя стають електронегативними по відношенню до шлуночків, які знаходяться в цей час у фазі діастоли. Таким чином, при роботі серця виникає різниця потенціалів, яка може бути зареєстрована за допомогою електрокардіографа - приладу для запису біострумів серця.
Тіло людини є добрим провідником електричного струму. Тому біопотенціали, які виникають в серці, можуть бути виявлені на поверхні тіла. Ейнтховен (І903) одним з перших дослідників зареєстрував біопотенціали серця, відводячи їх з поверхні тіла за допомогою струнного гальванометра.
Біопотенціали серця, записані за допомогою електрокардіографа, носять назву електрокардіограми. (1.10)
Для реєстрації біотоків серця користуються так званими стандартними відведеннями, для яких вибираються ділянки на поверхні тіла, які дають найбільшу різницю потенціалів. Застосовують III класичних стандартних відведення, при яких електроди закріплюють на:
І - внутрішній поверхні передпліччя правої руки /червоний/;
II - внутрішній поверхні передпліччя лівої руки /жовтий/;
III - в ділянці камбалоподібного м'яза лівої ноги /зелений/;
ІУ - в ділянці камбалоподібного м'яза правоі ноги /чорний/.
Перше відведення: права рука - ліва рука.
Друге відведення: права рука - ліва нога.
Третє відведення: ліве рука - ліва нога.
Використовують також і грудні відведення.
Нормальна ЕКГ складається з ряду зубців та інтервалів між ними. При аналізі ЕКГ враховують висоту, ширину, напрямок, форму зубців, а також тривалість інтервалів між зубцями та їх комплексами.
Висота зубців характеризує збудливість; тривалість зубців і інтервалів між ними відображає швидкість проведення імпульсів в серці.
ЕКГ має три спрямованих вгору позитивних зубці - Р, R, Т і два негативних зубці, вершини яких обернені донизу, - Q та S.
Зубець Р - характеризує виникнення і поширення збудження в передсердях. Тривалість його не перевищує 0,08 - 0,1 сек.
Зубець Q - відображає збудження міжшлуночковоі перегородки і внутрішніх шарів міокарду шлуночків. B нормі цей зубець невеликий і нерідко на ЕКГ не виявляється.
Зубець R - найбільш високий зубець ЕКГ, відповідає періоду охоплення збудженням обох шлуночків.
Зубець S - характеризує завершення поширення збудження в шлуночках.
ЗубецьТ - характеризує стан обмінних процесів, які відбуваються в серцевому м'язі.
Комплекс зубців QRS - відображає швидкість поширення збудження по м'язах шлуночків. Тривалість цього комплексу 0,06 – 0,10 сек..
Інтервал P-Q - передсердно-шлуночковий інтервал, характеризує швидкість поширення збудження від ведучого вузла до шлуночків. Тривалість інтервалу 0,12 - 0,20 сек..
Інтервал S-T – в нормі може бути відхилений від ізоелектричної лінії вгору чи вниз лише на 0,5-1,0мм.
Інтервал Т-Р – характеризує відсутність різниці потенціалів в серці (загальна пауза). Цей інтервал являє собою ізоелектричну лінію, яка є вихідним пунктом для порівняння інтервалів P-Q i Q-R-S-T.
Інтервал Q-T – відповідає тривалості всього періоду збудження шлуночків (електрична систола шлуночків), складаючи 0,35-0,4с.
Отже, в ЕКГ зубець Р складає її передсердну частину, а комплекс зубців Q,R,S,T – шлуночкову частину.
Електрокардіографія дає можливість детально досліджувати зміни серцевого ритму, порушення проведення збудження по провідній системі серця, виникнення додаткового вогнища збудження при появі екстрасистол (позачергових скорочень серця).
Існують сучасні методи, які дають можливість реєструвати ЕКГ на відстані (наприклад: у космонавтів під час космічного польоту). Для цієі мети використовують спеціальний прилад - телеелектрокардіограф. В цьому випадку запис ЕКГ здійснюється за допомогою радіозв'язку.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1699 | Нарушение авторских прав
|