АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мал. 200. Середостіння. Передня грудна стінка видалена.

1. v. cava superior;

2. v. brachiocephalica dextra;

3. v. brachiocephalica sinistra;

4. v. jugularis interna dextra;

5. v. subclavia dextra;

6. v. jugularis interna sinistra;

7. v. subclavia sinistra;

8. arcus aortae;

9. truncus brachiocephalicus;

10. a. subclavia dextra;

11. a. carotis communis dextra;

12. a. carotis communis sinistra;

13. a. subclavia sinistra;

14. truncus pulmonalis;

15. vv. pulmonales sinistrae;

16. vv. pulmonales dextrae;

17. bronchus principalis dexter;

18. bronchus principalis sinister;

19. oesophagus;

20. pulmo dexter;

21. pulmo sinister;

22. diaphragma;

23. pars thoracica;

24. plexus oesophageus anterior (n. vagus sinister);

25. v. cava inferior;

26. pericardium.

Спереду від середостіння розташовується груднина, позаду - грудна частина хребта, знизу - верхня поверхня діафрагми, з боків – середостінна частина пристінкової плеври (права та ліва). Вгорі через верхній отвір грудної клітки середостіння сполучається з позаглотковим простором шиї.

Умовна горизонтальна площина, що йде від з’єднання ручки груднини з її тілом (спереду) до міжхребцевого диска між III та IV грудними хребцями, поділяє середостіння на верхнє та нижнє. Нижнє середостіння поділяється на переднє, середнє та заднє.

До органів верхнього середостіння відносяться: стравохід, правий та лівий блукаючі нерви, правий та лівий діафрагмові нерви, грудна лімфатична протока, правий та лівий поворотні гортанні нерви, дуга аорти, плечо-головний стовбур, ліва загальна сонна артерія, ліва підключична артерія, права та ліва плечо-головні вени, загрудинна залоза, трахея, велика група лімфатичних вузлів.

Нижнє середостіння поділяється на переднє, середнє та заднє. Середнє середостіння утворене серцем з осердям та двома діафрагмовими нервами. Спереду від серця розташоване переднє середостіння - між осердям і внутрішньою поверхнею груднини та хрящів ребер. Позаду від серця між ним і хребтовим стовпом (тіла хребців), а також головками і шийками ребер розташоване заднє середостіння.

На внутрішній поверхні передньої грудної стінки відшукайте на препараті органи переднього середостіння: внутрішню грудну артерію внутрішні грудні вени, пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинну клітковину та нижню частину тимуса (у дітей).

Органи середнього середостіння: серце, осердя, диафрагмові нерви, осердно-діафрагмову артерію та осердно-діафрагмові вени. До середнього середостіння також належать великі судини основи серця: легеневий стовбур, висхідна частина аорта, чотири легеневі вени, верхня порожниста вена, лімфатичні вузли.

До органів заднього середостіння належать: стравохід, блукаючі нерви, грудна лімфатична протока, грудна частина аорти, непарна вена, півнепарна вена, великий та малий черевні нерви, задні середостінні лімфатичні вузли, нижня порожниста вена.

Сечова система (systema urinarium)

Нирки. Сечовід. Сечовий міхур

До сечових органів належать нирки, сечоводи і сечовий міхур (мал. 201).

Нирка (ren) – парний орган, що має квасолеподібну форму.

Голотопія нирок: нирки розташовані в черевній порожнині, заочеревинно, в проекції поперекової ділянки.

Скелетотопія: права нирка розміщується на рівні XII грудного, III поперекового хребців, ліва - на рівні XI грудного II поперекового хребців. XII ребро умовно відсікає від правої нирки верхню третину її, а ліву нирку ділить навпіл. Права нирка розташована вище від клубового гребеня в середньому на 3 см, ліва - на 5 см.

На вологому препараті черевної порожнини розгляньте, з якими органами межують права та ліва нирки.

Синтопія правої нирки: до її передньої поверхні прилягає печінка та правий згин ободової кишки, до присереднього краю нирки - низхідна частина дванадцятипалої кишки. На верхньому кінці правої нирки розташовується права надниркова залоза.

Мал. 201. Сечові органи. Черевна порожнина, передня стінка черевної порожнини виглядалена (схема):

1. ren dexter;

2. glandula suprarenalis dextra;

3. ren sinister;

4. glandula suprarenalis sinistra;

5. ureter sinister;

6. ureter dexter;

7. v. renalis dextra;

8. v. renalis sinistra;
9. a. renalis dextra;

10. v. cava inferior;

11. pars abdominalis aortae;

12. hepar;

13. lien;

14. a. et v. ovarica;

15. a. iliaca communis dextra;

16. a. iliaca externa dextra;

17. a. iliaca communis sinistra;

18. vesica urinaria;

19. colon transversum (частково видалена);

20. colon ascendens;

21. caecum;

22. appendix vermiformis;

23. colon descendens;
24. colon sigmoideum;

25. rectum;

26. m. quadratus lumborum;

27. m. psoas major.

Синтопія лівої нирки: передня поверхня нирки межує зі шлунком, з підшлунковою залозою, з петлями порожньої кишки. Збоку ліва нирка прилягає до селезінки та лівого згину ободової кишки.

Позаду від обох нирок формується так зване ниркове ложе, утворене поперековою частиною діафрагми, поперечним м’язом живота, великим поперековим м’язом та квадратним м’язом попереку.

Оболонки та фасції нирки (мал. 202). Зовні нирки вкриті нирковою фасцією (fasсia renalis). Ниркова фасція має два шари: переднирковий та позанирковий. Біля верхнього кінця та бічного краю нирки обидва ці шари зростаються між собою. Поза нирковий шар покриває задню поверхню нирки і, дійшовши до її присереднього краю, губиться в клітковині, не переходячи на протилежний бік. Перед нирковий шар покриває передню поверхню однієї нирки і переходить на передню поверхню другої нирки. Переднирковий та позанирковий шари, йдуть униз і спускаються в таз і там губляться в сполучнотканинній клітковині.

Під нирковою фасцією розташована жирова капсула (capsula adiposa). Вона добре розвинена, особливо позаду від нирки. Під жировою капсулою безпосередньо на паренхімі розміщується волокниста капсула (capsula fibrosa). Вона дуже легко відділяється від нирки, якщо немає запального процесу. Від внутрішньої поверхні ниркової фасції до зовнішньої поверхні волокнистої капсули нирки через товщу жирової капсули проходять сполучнотканинні перегородки, які беруть участь в утримуванні нирки. Якщо жирова капсула зменшується, перегородки обвисають, відбувається опущення нирок.

Мал. 202. Горизонтальний розтин живота на рівні 2-го поперекового хребця. Вигляд зверху:

1. ren dexter et sinister;

2. caput pancreatis;

3. a. et v. mesenterica superior;

4. pars abdominalis aortae;

5. v. cava inferior;

6. fascia renalis (передниркова пластинка);

7. fascia renalis (позадуниркова пластинка);

8. fascia abdominis parietalis seu endoabdominalis;

9. pars descendens duodeni;

10. flexura duodenojejunalis;

11. colon descendens;

12. mesenterium;

13. hepar.

Кожна нирка має верхній кінець (extremitas superior), нижній кінець (extremitas interior), бічний край (margo lateralis), присередній край (margo medialis), передню поверхню (facies anterior), задню поверхню (facies posterior). Зверніть увагу на те, що передня поверхня випукла, а задня - сплощена. Бічний край опуклий, присередній - увігнутий. Верхній кінець нирки закруглений і ширший, ніж нижній кінець.

Посередині медіального краю нирка має ниркові ворота (hilum renalis). У воротах нирки визначте на препараті утворення, які входять в нирку або виходять з неї. Входить у нирку ниркова артерія, виходять з неї ниркова вена, сечовід та лімфатичні судини (мал. 203).

Внутрішня будова нирки (мал. 204). По периферії нирки розвинена кіркова речовина нирки (cortex renalis), а в центрі - мозкова речовина нирки (medulla renalis).

Мал. 203. Проекція ниркових сегментів на поверхні нирки:

a. передня поверхня правої нирки:

1. capsula fibrosa;

2. seg. superius;

3. seg. anterius superius;

4. seg. anterius inferius;

5. seg. Inferius;

6. a. renalis;

7. v. renalis;

8. ureter;

б. задня поверхня правої нирки:

1. seg. superius;

2. seg. posterius;

3. seg. inferius.

Мозкова речовина складається з окремих ділянок конічної форми, що мають назву ниркових пірамід (pyramides renales). Кожна ниркова піраміда своєю основою обернена до кіркової речовини, а верхівкою - до воріт. Верхівки двох-трьох пірамід з’єднуються в один нирковий сосочок (papilla renalis). В одній нирці нараховується близько 15 сосочків. На поверхні сосочка є маленькі сосочкові отвори (foramina papillaria), через які сеча виділяється в малі ниркові чашечки. Ці отвори на сосочкові утворюють дірчасте поле (area cribrosa). Між пірамідами мозкової речовини нирки проходять прошарки кіркової речовини, вони мають назву ниркових стовпів (columnae renales).

Кіркова речовина нирки, яка прилягає до її мозкової речовини, отримала назву лабіринту кіркової речовини (labyrinthus corticis).

Смужки мозкової речовини нирки, які заходять у товщу кіркової речовини, називаються мозковими променями (radii medullares).

Усередині нирки є невелика порожнина, яка переходить у ниркові ворота. Це ниркова пазуха (sinus renalis). Стінки ниркової пазухи утворені сосочками пірамід та нирковими стовпами кіркової речовини. Ниркова пазуха заповнена малими і великими нирковими чашечками (calyces renales minores et majores), нирковою мискою (pelvis renalis), а також гілками ниркової артерії, притоками ниркової вени, нервами, лімфатичними судинами, жировою клітковиною.

Число ниркових сосочків варіює від 5 до 15, частіше їх буває 7-8. Кілька сосочків (2-3) можуть зливатись і утворювати складні сосочки. Окремий сосочок завжди обернений до порожнини малої ниркової чашечки. Стінка малої ниркової чашечки приростає до основи ниркового сосочка по колу. В одну малу ниркову чашечку відкриваються 2-3 сосочки. Малих ниркових чашечок в одній нирці 7-8. Велика ниркова чашечка утворюється шляхом з’єднанням кількох (2-3) малих ниркових чашечок. Великих ниркових чашечок частіше буває дві - верхня та нижня, - іноді три. Унаслідок злиття великих ниркових чашечок утворюється ниркова миска. Вона має лійкоподібну форму, продовжується в сечовід. Малі ниркові чашечки, великі ниркові чашечки, ниркова миска та сечовід становлять сечові шляхи нирки.

Варіанти розвитку та утворення ниркової миски: розрізняють ембріональну, фетальну та зрілу форми утворення ниркової миски. Коли малі чашечки безпосередньо впадають в ниркову миску, ембріональна форма, великі ниркові чашечки при цьому відсутні. Фетальна форма характеризується тим, що малі ниркові чашечки і великі ниркові чашечки впадають у сечовід, ниркова миска відсутня. При зрілій формі малі ниркові чашечки зливаються й утворюють великі ниркові чашечки, які також зливаються й утворюють ниркову миску, що переходить у сечовід.

На рентгенограмах форми ниркових чашечок та ниркової миски можуть мати одну з трьох форм: ампулярну, деревоподібну, змішану.

Ви вже знаєте, що стінка малої ниркової чашечки приростає до основи сосочка піраміди над верхівкою сосочка. У стінці малої ниркової чашечки в межах входу в неї розвинені непосмуговані м’язові волокна, проходять артеріальні, венозні і лімфатичні судини, а також нерви. Названі утворення запобігають поверненню сечі з ниркових чашечок у сечові канальці.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 534 | Нарушение авторских прав