АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВЕКТОРКАРДІОГРАФІЯ.

Векторкардіографія (ВКГ) – це запис динаміки миттєвого вектора збудження серця протягом всього серцевого циклу (мал.24).

мал.24 ВКГ.

Для реєстрації ВКГ існує 5 відведень. Реєструючі електроди розміщують таким чином:

1 відведення – електрод в 2 міжребер'ї біля правого краю грудини;

11 відведення – електрод в лівій підключичній впадині;

111 відведення - електрод в 5 міжребер'ї зліва на 1,5 мм назовні від середньо-ключичної лінії;

1У відведення - електрод в місці прикріплення мечовидного відростка до грудини.

У відведення - електрод знаходиться між нижнім кутом лівої лопатки та 7 грудним хребцем.

На ВКГ формується три петлі (Р, Т, QRS) (мал. 24-25). Петля Р означає динаміку збудження в передсердях. Вона розгортається за ходом годинникової стрілки, має площу 0, 3см2, довжиною до 4 мм. Петля QRS означає деполяризацію в шлуночках, розгортається проти годинникової стрілки, має площу 3, 2 см2, довжину до 37 мм. Вона орієнтована вперед, вправо і вверх. Петля Т означає реполяризацію в шлуночках, розвивається за ходом годинникової стрілки, має площу 1,1 см2, довжину до 13 мм. На ВКГ між вектором 1 відведення та електричною віссю петлі QRS утворюється бета –кут (B). В нормі він дорівнює 50^о.

Мал.25. Формування структури ВКГ.

ТЕМА: РЕГУЛЯЦІЯ РОБОТИ СЕРЦЯ.

План лекції:

1. Іннервація серця.

2. Вплив СНС та ПСНС на роботу серця.

3. Кардіоваскулярний центр.

4. Регуляція роботи серця.

Пристосування діяльності серця до вимог організму, що постійно змінюються при зміні умов зовнішнього середовища та різному функціональному стані людини, відбувається за допомогою рефлекторних, гуморальних механізмів та завдяки процесам саморегуляції.

Іннервація серця здійснюється за рахунок СНС, ПСНС та мета симпатичної систем організму(мал.26-27).

Мал.26 Іннервація серця (СНС- червоним кольором, ПСНС –чорним)

СНС (Т₁ - Т6) іннервує робочий міокард, провідну систему серця та судини. Вплив СНС на серце в 1878 році вивчали брати Ціони. Вони звернули увагу на те, що СНС підсилює всі властивості серця і об'єднали цей вплив як позитивний ефект. Вплив СНС на силу називається позитивний інотропний ефект, на ЧСС - позитивний хронотропний ефект, на збудливість – позитивний батмотропний ефект, на провідність –позитивний дромотропний ефект, на тонус – позитивний тонотропний ефект. СНС діє авторитарно (наказовим порядком) з ЛП до 10 сек.. Вона збільшує проникливість мембрани кардіоміоцитів для іонів Са, їх вміст в клітинах збільшується, одночасно СНС розширює коронарні судини, внаслідок чого поліпшується обмін речовин в серці (трофічний ефект). Наряду з цим, СНС прискорює розвиток діастолічної деполяризації і збільшує проникливість мембрани для натрію.

ПСНС має свої особливості іннервації серця. Їх вивчали брати Вебери в 1845 році. Правий n.vagus закінчується на синоатріальному вузлі Кис- Флека, іннервує передсердя, тому впливає на збудливість та частоту серцевих скорочень. Лівий n. vagus закінчується на вузлі Ашоф – Тавара, і частково, в робочому міокарді, тому його вплив поширюється на провідність, тонус та силу серцевих скорочень. ПСНС створює дипломатичні відносини з внутрішньо-серцевими механізмами, виконує захисну роль для серця: зберігає резервні можливості серця. ПСНС здійснює негативний хронотропний, інотропний, батмотропний, дромотропний та тонотропний впливи на серце тільки при достатньому за силою подразненні. При слабкому подразненні ПСНС або при малому наповненні серця кров'ю проявляється підсилююча дія цієї системи.

Механізм дії ПСНС інший: включається в дію з меншим ЛП, ніж СНС

(15-20с), збільшує проникливість мембрани кардіоміоцитів для іонів К, зменшує збудливість, сповільнює розвиток діастолічної деполяризації, подовжує атріовентрикулярну затримку. З іншого боку, при тривалому подразненні блукаючого нерву серце виходить з-під його впливу.

Метасимпатична іннервація серця представлена 2 видами нейронів в робочому міокарді: адренергічними та холінергічними, які реагують на зміну тонусу м'язів серця та на ступінь розтягнення скорочувальних волокон і забезпечують циркуляцію збудження по місцевих рефлекторних дугах (мал.26).

Мал.27 Метасимпатична іннервація серця. Адренергічні нейрони – червона лінія.

Холінергічні нейрони – синя лінія. Гальмівний нейрон – чорна лінія.

Так, при великому наповненню серця кров'ю, сильно збуджуються рецептори розтягнення в передсердях, що викликає збудження холінергічних нейронів, котре призводить до зменшення сили скорочення лівого шлуночка. Це зменшує систолічний об'єм крові і наповнення серця кров'ю зменшується. Навпаки, при незначному наповненні правого передсердя, при умові, що тиск в аорті та в коронарних судинах низький, збуджуються адренергічні нейрони і збільшується сила скорочення лівого шлуночку, збільшується систолічний об’єм крові, нормалізується наповнення серця кров'ю. Таким чином, метасимпатична система забезпечує саморегуляцію роботи серця за рахунок інтракардіальних рефлексів завдяки міогенним механізмам регуляції. Інтракардіальні рефлекси забезпечують стабільність наповнення кров'ю артеріальної системи та захищають її від раптового підвищення кров'яного тиску.

Рефлекторна регуляція діяльності серця здійснюється шляхом включення екстракардіальних рефлексів та за рахунок зміни роботи кардіоваскулярного центру. Екстракардіальні рефлекси забезпечуються вегетативною нервовою системою. До них відносяться такі рефлекси:

1. Рефлекс Ціона- Людвіга включається при підвищенні кров'яного тиску в аорті.За рахунок подразнення барорецепторів аорти підвищується тонус блукаючого нерву і серце сповільнює свою роботу, зменшує силу серцевих скорочень, при цьому зменшується систолічний об’єм крові, в результаті тиск крові в аорті зменшується.

2. Рефлекс Герінга-Іванова включається при подразненні барорецепторів в каротидній зоні – ефект такий же як і попереднього рефлексу.

3. Рефлекс Бейнбріджа – включається при перерозтягненні стінок порожнистих вен та при підвищенні тиску крові в правому передсерді.

При цьому підвищується тонус симпатичної нервової системи, компенсаторно знижується тонус та вплив на серце блукаючого нерва,

збільшуються сила і частота серцевих скорочень.

4. Рефлекс Паріна – направлений на розвантаження малого кола кровообігу. При цьому частина крові скидається у велике коло кровообігу, а звідти надходить в депо крові.

5. Рефлекс Даніні-Ашнера – це штучний рефлекс. Суть його в тому, що при натисканні на очні яблука підвищується тонус блукаючого нерва,

що зменшує силу та частоту серцевих скорочень.

6. Рефлекс Гольца – при нанесенні сильного удару в живіт виникає зупинка діяльності серця. Це пов’язано з підвищенням тонусу ПСНС

за рахунок збудження парасимпатичних волокон черевних нервів.

7. Рефлекс Бецольда –Яриша- гальмівний серцево-судинний рефлекс. Активується при подразненні барорецепторів легеневої артерії та ноцірецепторів серця, викликає збільшення тонусу блукаючого нерва.

Центральним механізмом рефлекторної регуляції роботи серця являється зміна діяльності кардіо-васкулярного центра, який був описаний в 1872 році В.Ф. Овсянніковим. Він розміщується в довгастому мозку на дні четвертого шлуночка і складається з дорсо-латерального (пресорного) та вентро-медіального (депресорного) відділів. Збудження дорсо-латерального відділу відбувається за рахунок СНС та супроводжується посиленням роботи серця, розширенням коронарних судин, звуженням інших судин та підвищенням артеріального тиску.

Вентро-медіальний відділ проявляє свій вплив через підвищення тонусу блукаючого нерва при гальмуванні дорсо-латерального відділу. При цьому спостерігається протилежний ефект. Крім того, кардіо-васкулярний центр регулює:

1. периферичний опір судин;

2. тонус резистивних судин;

3. тонус вен;

4. об'єм циркулюючої крові

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1724 | Нарушение авторских прав