АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕМА: МЕХАНІЧНА РОБОТА СЕРЦЯ

План лекції:

1. Структура серцевого циклу, його тривалість

2. Характеристика основних фаз серцевого циклу.

3. Систолічний та хвилинний об’єми крові.

4. Сила серцевих скорочень. Закон Франка – Старлінга.

5. Гомео – та гетерометричні скорочення серця.

6. Робота серця.

Серцевий цикл – це повне скорочення та розслаблення серця. Тривалість його = 0, 8 сек. В клініці допускають коливання тривалості серцевого циклу від середньої величини на 4 -10% (0,72 – 1 сек.) Тривалість серцевого циклу визначають по ЕКГ (інтервал R - R) або по частоті пульсу (серцевий цикл = 60 сек.: частота пульсу). Скорочення серця називають систолою, розслаблення серця –діастолою.

На мал..9 представлена структура серцевого циклу.

Розрізняють 3 основні фази серцевого циклу:

1. систола передсердь – 0, 1 сек.

2. систола шлуночків - 0, 33 сек.

3. спільна діастола - 0, 37 сек.

Мал.10 Фази серцевого циклу

Cистола передсердь розпочинається зі скорочення сфінктерів вен, що несуть кров до передсердь. Далі збудження поширюється безпосередньо на міокард передсердь. В результаті кровяний тиск в передсердях підвищується до 5-8 мм рт. ст. В цей час атріовентрикулярні клапани відкриті, півмісяцеві клапани закриті, тому кров йде в шлуночки, де тиск крові нижчий, ніж в передсердях.

Систола шлуночків більш тривала, має 2 періоди: період напруження

(0, 08 сек.) та період вигнання (0, 25 сек.). Кожний період має декілька фаз. Період напруження включає 2 фази: фазу асинхронного скорочення (0, 05 сек.) та фазу ізоволюметричного скорочення (0,03 сек.). В фазу асинхронного скорочення волокна міокарда шлуночків скорочуються неодночасно, але кров'яний тиск в шлуночках підвищується до 10 мм рт. ст., внаслідок чого закриваються атріовентрикулярні клапани. В фазу ізоволюметричного скорочення кров'яний тиск в шлуночках продовжує зростати в лівому шлуночку до 70 – 80 мм рт. ст., а в правому до 15 мм рт. ст. В цю фазу об’єм крові в шлуночках і довжина волокон не змінюються, зростає напруження, бо атріовентрикулярні та півмісяцеві клапани закриті, тому цю фазу часто називають першим періодом закритих клапанів. Період вигнання також має 2 фази: фаза швидкого вигнання (0,12 сек.) і фаза повільного вигнання (0,13 сек.). В фазу швидкого вигнання тиск в лівому шлуночку зростає до 120 -130 мм рт. ст., відкриваються півмісяцеві клапани і кров поступає в аорту; в правому шлуночку тиск зростає лише до 25 мм рт.ст., також відкриваються півмісяцеві клапани, кров поступає в легеневу артерію. В фазу повільного вигнання напруга в шлуночках поступово зменшується, тому тиск в обох шлуночках знижується.

Спільна діастола починається з розслаблення м'язів шлуночків, внаслідок чого тиск в шлуночках стає меншим, ніж в аорті та легеневій артерії, виникає зворотній потік крові, котрий закриває півмісяцеві клапани. Цю фазу назвали протодіастолічний інтервал (0,04 сек.). Передсердя розслаблятись починають раніше – через 0,1 сек. після їх систоли. Далі наступає фаза ізоволюметричного розслаблення (0,08 сек.). В цей час всі клапани закриті, об’єм крові в шлуночках не змінюється, передсердя наповнюються кров'ю. Це другий період закритих клапанів. Коли тиск в передсердях стане більшим, ніж в шлуночках, відкриваються атріовентрикулярні клапани і розпочинається період наповнення серця кров'ю (0, 25 сек.) Спочатку йде фаза швидкого наповнення (0,08 сек.), пізніше фаза повільного наповнення серця кров'ю (0,17 сек.). Кров йде з вен в передсердя, з передсердь в шлуночки.

Основна функція серця як насосу – нагнітати кров в судинну систему в певному об’ємі. Кількість крові, яку викидає кожен шлуночок за 1 систолу називається систолічним об 'ємом. Він дорівнює 70 мл. Це показник сили серцевих скорочень. Визначення величини систолічного об’єму (СО) проводять розрахунковим методом за формулою Старра:

СО = 100 + 0, 5 АТ пульс. – (0,6 * АТ діастол.) - (0, 6 * вік). При фізичному навантаженні серце збільшує цей об’єм на 30 мл. Це резервний систолічний об’єм (РСО). Сума СО + РСО складає кінцеву систолічну ємність (КСЄ) Вона дорівнює 70 + 30 = 100мл. При наповненні шлуночків кров'ю в фазу спільної діастоли в кожному шлуночку знаходиться 140 мл крові. Це діастолічний об’єм крові (ДОК). При навантаженні цей об’єм може зростати ще на 30 мл. (резервний діастолічний об’єм крові РДО). Разом ці два об’єми складають кінцеву діастолічну ємність (КДЄ) = ДОК + РДО = 140 + 30 = 170 мл. Якщо КДЄ зростає більше 180 мл відбувається пере розтягнення волокон серця і сила серцевих скорочень зменшується. Хвилинний об'єм крові – це кількість крові, яку серце перекачує в судинну систему за 1 хвилину (ХОК). В стані спокою ХОК = 5 л/хв.. Це показник роботи серця, тобто процесу переміщення крові всудини. Правий шлуночок виконує меншу роботу (W = 0,15 Нм), лівий шлуночок виконує значно більшу роботу (W = 0,94 Нм).

W ce рця = V kpoві * P cудин + (mV²: 2)

Робота серця = об’єм крові тиск крові в судинах + прискорення маси крові =1,09 Нм

Для визначення ХОК в клініці користуються різними методами:

1.Метод Фіка по газообміну.

2. Інтегральна реографія – по зміні електричного опору.

3. Ехокардіографія.

На величину ХОК впливають такі фактори:

систолічний об’єм, ЧСС, венозне наповнення серця кров'ю.

В клініці за величиною ХОК визначають функціональний резерв серця і всієї серцево-судинної системи. В нормі він складає 300 – 400 %. Його виражають у вигляді серцевого індекса - це відношення ХОК до площі поверхні тіла.

Серцевий індекс = ХОК: S = 2 – 4 л/хв../м²

ХОК в першу чергу залежить від сили і частоти серцевих скорочень (ЧСС). Сила серцевих скорочень зумовлена впливом ряду факторів:

1.кількість скоротливих волокон;

2. кількість утворених поперечних місточків;

3. концентрація Са в кардіоміоцитах;

4. ступінь розтягнення скоротливих волокон міокарду в діастолі;

5. частота серцевих скорочень.

Відповідно закону Франка- Старлінга, чим більша довжина волокон під час наповнення серця кров'ю, тим більша сила серцевих скорочень. Цей закон лежить в основі гетерометричного скорочення серця. При такому скороченні змінюються три показники: довжина волокон, сила скорочення, СО (всі зростають). Гетерометричне скорочення чергується з гомеометричним скороченням. Останній вид скорочення характеризується тим, що довжина волокон і СО не змінюються, а сила скорочення зростає. Це буває при підвищенні тиску в аорті. При цьому сила скорочення шлуночків зростає пропорційно зростанню опору кровотоку в артеріальній системі і виникає ефект Анрепа. Це компенсаторний механізм, пов’язаний зі здатність вен розтягуватись і перетворюватись в умовне депо крові, де на деякий час затримується частина крові. Стійке і тривале підвищення тиску в аорті веде до підвищення синтезу скорочувальних білків, внаслідок чого виникає робоча гіпертрофія серця. Обмеженням закону Франка – Старлінга є перерозтягнення м'язу серця, розвиток гіпоксії в організмі та надлишок метаболітів. Якщо діастолічна ємність досягає 180 мл і більше, то розтягнення волокон дає негативний результат – зменшується сила серцевих скорочень, бо немає перекриття скоротливих волокон, зменшується кількість поперечних місточків.

Гетерометричне скорочення регулює венозний приток крові до серця.

Гомеометричне скорочення виникає у випадку підвищення тиску в аорті, викликає розширення коронарних судин, покращуються трофічні процеси в серці, що запобігає виснаженню діяльності серця.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1357 | Нарушение авторских прав