АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Недостатність лютеїнової фази

Прочитайте:
  1. Аритмії серця. Серцева недостатність
  2. Гостра дихальна недостатність
  3. ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
  4. Гостра недостатність нирок
  5. Гостра ниркова недостатність
  6. ДИСРЕГУЛЯТОРНА ВЕНТИЛЯЦІЙНА НЕДОСТАТНІСТЬ ДИХАННЯ
  7. Н04,5 Стеноз і недостатність слізних протоків.
  8. Недостатність кровообігу
  9. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.

§ діагностика недостатності лютеїнової фази менструального циклу:

 

- визначення співвідношення рівнів прогестерону в 1 та 2 фазу менструального циклу (менше ніж в 10 разів);

- визначення реологічних властивостей цервікального слизу (неадекватно високий цервікальний індекс за шкалою Маricі);

- визначення динаміки синдрому «зіниці» (закриття цервікального каналу після 21 дня циклу);

- гіполютеїновий тип мазка за даними гормональної кольпоцитології – зберігається високий каріопікнотичний індекс при зниженні еозинофільного індексу);

- визначення різниці базальної температури (різниця між найнижчим значенням у 1 фазу та найвищим у 2 повинна складати більше 0,4 градусів С °);

- дворазове гістологічне дослідження пайпель-біоптатів ендометрію на 22 – 24 день циклу (триденне відставання ендометрію від фази циклу).

 

 

Ведення вагітних зі звичним невиношуванням передбачає сукупність заходів з доведеною ефективністю. Стандартною прегравідарною підготовкою повинна бути забезпечена кожна жінка, що планує вагітність.

 

Прегравідарна підготовка включає:

 

· Припинення шкідливих впливів

1. відмова від паління;

2. відмова від вживання алкоголю;

3. виключення впливу факторів шкідливого промислового виробництва;

4. уникнення психоемоційних перевантажень та стресів.

 

· Оздоровлення жінки та лікування хронічних захворювань

1. нормалізація режиму праці та відпочинку;

2. створення сприятливих психоемоційних станів на виробництві та в сім’ї (побуті);

3. раціональне харчування;

4. регулярні фізичні навантаження (ранкова гімнастика, плавання, прогулянки, тощо);

5. санація екстрагенітальних вогнищ хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, піелонефрит тощо);

6. нормалізація маси тіла;

7. щеплення проти краснухи імунонегативних жінок для профілактики вродженої краснухи;

8. вакцинація проти гепатиту В жінок репродуктивного віку групи ризику, що забезпечує профілактику вертикальної передачі інфекції, зменшення ризику печінкової недостатності та цирозу печінки у матері;

9. підготовка пацієнток з хронічними екстрагенітальними захворюваннями:

· цукровий діабет: стійка компенсація вуглеводного метаболізму упродовж трьох місяців до запліднення та призначення фолієвої кислоти 800мкг на день за 3 місяці до зачаття;

· артеріальна гіпертензія (тримання нормотензії, перехід на антигіпертензивні препарати, дозволені до застосування під час вагітності);

· гіпотиреоз (корекція замісної терапії L-тироксином для досягнення еутиреоїдного стану);

· епілепсія (перехід на протисудомні засоби з меншою негативною дією на плід, збільшення дози фолієвої кислоти до 800мкг на день за 3 місяці до зачаття);

· вади серця (радикальне хірургічне лікування за показаннями);

· хвороби, що потребують постійної антикоагулянтної терапії (відміна тератогенних кумаринових похідних, призначення гепарину)

· інші екстрагенітальні захворювання (хірургічне лікування, корекція терапії, досягнення ремісії хвороби).

· виявлення та лікування ВІЛ інфекції.

 

Лікування звичного невиношування:

1. призначення фоліевої кислоти 400 мкг на день за 3 місяця до зачаття зменшує частоту вад невральної трубки на 2/3;

2. лікування станів, які супроводжуються дефіцитом ендогенного прогестерону (недостатність лютеїнової фази, вилікуване безпліддя, вагітність в наслідок допоміжних репродуктивних технологій).

В групі жінок зі звичним викиднем застосування прогестерону з метою профілактики переривання вагітності демонструє статистично достовірне зниження частоти переривання вагітності в порівнянні з плацебо або відсутністю терапії (А).

Використовуються:

- масляний розчин прогестерону (внутрішньом’язово);

- мікронізований прогестерон (вагінально або перорально);

- гидрогестерон (перорально).

Їх не можна призначати одночасно!

 

Не виявлено статистичної достовірної різниці в способі призначення прогестерону (в/м, пероральне, інтравагінально).

 

Не доведено переваги будь-якої схеми та не визначено оптимальний термін використання прогестерону.

Дози прогестерону, які б відповідали критеріям ефективності та безпечності невідомі. В будь якому разі не слід перевищувати дози встановлені виробником.

 

3. не доведена ефективність застосування імунотерапії (культури лімфоцитів, внутрішньовенно людський імуноглобулін).

 

Схема комбінованої терапії антифосфоліпідного синдрому після чітко встановленого діагнозу:

 

- Аспірин 75 мг/добу.

Прийом аспірину починають, як тільки тест на вагітність стає позитивним та продовжують до пологів;

- Нефракціонований гепарин 5 000 ОД підшкірно кожні 12 годин або низькомолекулярний гепарин у середній профілактичній дозі.

Застосування гепарину починають, як тільки за допомогою УЗД зареєстрована серцева діяльність ембріону. Застосування гепарину припиняють в 34 тижні вагітності. При застосуванні нефракціонованого гепарину проводять контроль рівня тромбоцитів щотижнево протягом перших трьох тижнів, потім кожні 4 – 6 тижнів.

Якщо при попередніх вагітностях мали місце тромбози, терапія може бути продовжена до пологів та в післяпологовому періоді.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 525 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)