Гостра недостатність нирок
Гостра недостатність нирок - раптове різке порушення всіх або майже всіх функцій нирок, в основі яких лежить некроз епітелію канальців (некронефроз).
Характерним проявом гострої ниркової недостатності є насамперед різке зменшення виділення сечі (аж до повної анурії), внаслідок чого в організмі накопичується надмірна кількість продуктів азотистого обміну, спостерігаються розлади водно-електролітної і кислотно-основної рівноваги тощо. У неускладнених випадках ці процеси зворотні. Раціональне і своєчасне лікування є ефективним. Будь-яке ускладнення призводить до важких функціональних і морфологічних змін у всіх системах організму, і хворий гине.
Ниркову недостатність викликають преренальні (передниркові), ренальні (ниркові) і постренальні (післяниркові) чинники.
До преренальних чинників належить різке зниження артеріального тиску, масивний гемоліз, значне зневоднення організму, виражені інтоксикації. При цих станах в результаті розладу загальної гемодинаміки порушується мікроциркуляція в нирках і виникає їх ішемія. Глибокі розлади ниркового кровообігу, особливо в кірковій речовині нирки, спричинюють її некроз.
Гостра ниркова недостатність характеризується ураженням ниркової паренхіми при токсикоалергічних станах та інфекційних захворюваннях. Сприяють її виникненню пієлонефрит, гломерулонефрит.
До постренальних чинників належать розлади прохідності верхніх сечових шляхів, які зумовлені, наприклад, нирковими каменями, пухлинами органів таза.
У початковій стадії гострої ниркової недостатності страждає функція органа як наслідок розладу кровообігу й обмінних процесів у нирці. Згодом розвиваються морфологічні зміни, головним чином у канальцях нефронів. Нерідко ці зміни в нирках людей, померлих від гострої ниркової недостатності, зовсім незначні або не відповідають клінічним проявам.
Макроскопічно нирки збільшені, пухкі, м’які. Волокниста капсула легко відходить від них, кіркова речовина знекровлена, а ниркові піраміди наповнені кров’ю (“шокова нирка”).
У перебігу гострої ниркової недостатності розрізняють чотири стадії:
а) початкову чи шокову;
б) олігоанурії (добовий діурез становить менше 300 мл);
в) відновлев діурезу (добовий діурез становить понад 300 мл);
г) видужання (нормалізація рівня азоту в крові).
Найважчі розлади спостерігаються в стадії олігоанурії, які зумовленіпорушенням гомеостазу. Поряд з різким зменшенням кількості виділеної сечіспостерігається її низька відносна густина, вона каламутна, містить багато еритроцитів, білка, циліндрів. У крові відзначаються азотемія, креатинемія, лейкоцитоз, низький рівень гемоглобіну, збільшення ШОЕ.
Внаслідок недостатнього виведення води з організму у хворих відмічають ознаки гіпергідратації, що проявляється набряками різної інтенсивності в ділянці повік, обличчя чи всього тіла. Згодом набряки поширюються і на внутрішні органи, в тому числі на головний мозок, можливе накопичення набрякової рідини в інтерстиційній тканині легень і виникнення тяжкого ускладнений набряку легень.
У зв’язку з розпадом білків збільшується вміст вільного калію. Гіперкаліємія спричинює підвищену збудливість м’язів, екстрасистолію, миготливу аритмію, інколи - зупинку серця.
При гострій недостатності нирок більшість хворих гине на висоті стадії олігоанурії. При сприятливому перебігу захворювання через 5-7 днів наступає стадія відновлення діурезу і поліурії. Підвищення клубочкової фільтрації зумовлене як відновленням цього процесу в діючих нефронах (на початку поліурії, так і наступним (через кілька місяців) збільшенням маси діючих нефронів. Поступово відновлюються й інші функції нирок.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 765 | Нарушение авторских прав
|